­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 17 грудня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < січня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Нещодавно минуло 25 років, відколи Людмила Грімова працює завідувачем архівного сектору райдержадміністрації. Тут зберігаються документи, починаючи з визволення Шполянщини від німецько-фашистських загарбників у 1944 році, 55-ти діючих установ району, які належать Національному архівному фонду України, а також документи 78 ліквідованих установ (заводів, побуткомбінатів, колгоспів та ін.), що зберігаються в трудовому архіві. Людмила Олександрівна розповіла, з якими питаннями звертаються до неї жителі району, а також про те, як колись допомогла рідним знайти один одного.

— В основному жителі нашого міста і району звертаються до архіву за довідками про зарплату за період роботи до 2000 року, стаж, сподіваючись на збільшення пенсії. Інших цікавлять питання про членство в колгоспах, виділення земельних наділів, в тому числі під забудову, оформлення сертифікатів, приватизацію, про квартирний облік тощо. Наприкінці минулого року до архіву передано документи колишньої кондитерської фабрики і згідно з ними вже троє людей отримали довідки про заробітну плату. У 2017 році видано 827 довідок. Тоді як років з двадцять тому за рік їх було лише 30. Таке відчутне зростання запитів пов’язане з ліквідацією багатьох підприємств.

Час від часу за даними про зарплату звертаються колишні співвітчизники з-за кордону. Торік надходили запити з Росії, Молдови, Казахстану. Якось для отримання громадянства Німеччини молодому чоловікові необхідне було підтвердження для консульства, що його батько працював на цукровому заводі. А днями колишня шполянка, а нині громадянка Ізраїлю цікавилася документами про місцеперебування під час війни.

— Людмило Олександрівно, розкажіть, як прийшли працювати в тоді ще архівний відділ.

— Свого часу я була начальником відділу молоді та спорту райдержадміністрації. Коли ж запропонували роботу в архівному відділі, вагалася. Адже справа зовсім інша, протилежна тому, що доводилося виконувати раніше. Моя попередниця запевнила, що то лише на перший погляд здається, що робота рутинна і лише з паперами, документами. Насправді ж працівник архіву відповідає за всі галузі, представлені в районі, що дозволяє розширити кругозір, сферу діяльності. Необхідно описувати документи, які утворюються в цих організаціях, вдруге ознайомлююся з ними, коли надходять на зберігання. Вкотре до них повертаєшся, коли виникає потреба видавати довідки.

У перші роки роботи на тоді ще новій посаді мені трапився досить цікавий випадок. На той час навіть не припускала, що працівник архівного відділу може відіграти таку важливу роль у чиїйсь долі. До відділу прийшов чоловік родом з Товмача, який шукав свого рідного брата. Їх розлучили у роки Другої світової війни, коли багато українців зникли безвісти, втратили будь-який зв’язок з рідними і близькими людьми. Брат був зовсім маленьким, трирічним малюком і невідомо, де подівся. Відвідувач був старшим з братів, якого забрали в один дитячий будинок, а молодшого відправили до Шполянського інтернату. Чоловік років сорока, який на той час проживав на Вінниччині, розповів, що тривалий час він навіть не підозрював, що має рідного брата. Лише через десятиліття хтось йому про те повідав. Сподіваючись знайти хоч якусь ниточку, яка б допомогла відновити стосунки з ріднею, колишній товмачанин звертався в різні установи, інтернати, архіви, однак безуспішно. Написавши відповідну заяву, він мав повернутися через тиждень за відповіддю.

Відвідувач пішов, а я не втрималася і, відклавши всі поточні справи, пішла в архівосховище. В матеріалах Шполянського будинку-інтернату знайшла дані про те, хто і коли прибув-вибув, куди розподіляли випускників. Там, до слова, дуже гарно велося діловодство. І таки знайшла потрібне прізвище, навпроти якого всі заявлені дані сходилися. Після розмови з одним з братів минуло не більше п’ятнадцяти хвилин, тобто він мав ще бути у нашому місті. Гаяти часу не можна було, а мобільними телефонами ще ніхто не користувався. Тож зателефонувала на автостанцію, попрохавши диспетчера оголосити прізвище недавнього відвідувача, аби повернути його. За якийсь десяток хвилин вже розповідала йому про розшукуваного брата, якого після навчання в інтернаті направили здобувати фах у професійно-технічному училищі на Київщині. Тобто чоловікові вже було, так би мовити, від чого відштовхнутися у подальших пошуках. Згодом отримала вдячного листа про те, що брати таки знайшли один одного.

— Читаючи при нагоді зведення, скажімо, про колишні сесії районної ради, складається враження, що з тих документів можна вивчати історію нашого району.

— Так, серед іншого цікаво переглядати, які питання розглядалися 30, 50 років тому на сільських сходках. Однак здебільшого вони актуальні й досі. Це самогоноваріння, п’янство та ін. Тоді як в найстаріших трудових книгах до 1950 року замість записів стоять палички, тобто позначені трудодні або видавалася натуроплата.

Робота архівного сектору безпосередньо залежить від документів, переданих на зберігання. Прикро, що деякі організації здають документи не в повному обсязі. Через те не завжди вдається видати довідку з позитивним результатом.

— Дякую за інтерв’ю.

Спілкувалася Ольга Качан

Актуальні новини

Листонош зобов’язали передплачувати пресу

on 13 грудня 2018

За повідомленням Генерального директора ПАТ «Укрпошта», передплатна кампанія в Україні триває. До завершення передплатної кампанії на наступний рік залишилося менше...

Паспорт — не записник

on 13 грудня 2018

«Щоб не забути номер своєї амбулаторної карти, попросила медсестру написати його в паспорті. Вона зауважила, що робити подібні записи у...

Скільки витрусить зі шполян новорічний стіл Цього року новорічне меню вийде на 20% дорожчим

on 13 грудня 2018

Новий рік на носі і більшість шполянських господинь вже складають святкове меню. Оскільки ціни кусаються і більшість хоче зекономити, тому...

ПРИЙШЛА СУБСИДІЯ. ЯК СПЛАЧУВАТИ СВІЙ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ПЛАТІЖ?

on 06 грудня 2018

Як і в минулих опалювальних сезонах, зекономлену субсидію можна використати для оплати в наступному місяці спожитого понад виділену соціальну норму...

Вікна заплуталися в тендерах, як у тенетах

on 06 грудня 2018

Цьогоріч мало відбутися два тендери на закупівлю вікон для навчальних закладів району. За результатами першого з них придбано та встановлено...

Медсестер бракує, та й лікарів теж

on 06 грудня 2018

Не лише проблемою фінансування переймаються сьогодні у Шполянській центральній районній лікарні. Перед медиками вторинної ланки постала ще й нестача кадрів,...

Воєнком Євген Курбет: «Зберігати спокій і бути пильними»

on 06 грудня 2018

Зберігати спокій, бути пильними та звертатися до військових комісаріатів у разі отримання викликів, закликає черкащан обласний військовий комісар Євген Курбет...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.