­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Середа, 19 грудня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < травня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 26 27 28
29 30 31        

(Імена та прізвища дійових осіб публікації змінено)

— Хочеш підзаробити? Діло є! — почув з мобілки бадьорий голос колишнього приятеля по школі Федір Лобко.

— А що від мене вимагається? — зацікавлено відповів питанням на питання.

— Та нічого особливого! Треба в одного мужика борг вибити. Є в тебе ще хтось такий на прикметі, хто не видасть нас? — продовжував колишній житель Василькова, а тепер черкащанин Віктор Кашньов.

— Борг, кажеш, вибити? — Федір розтягував слова, сумніваючись. — А скільки з того мені дістанеться?

— Тисячі тобі вистачить? Не сумнівайся, ми його тільки підлякаємо — грошики в кишеню, і поминай, як звали! Тільки не забудь когось третього, надійного, на підмогу взяти, — упевненим голосом обробляв знайомого Кашньов.

Діловитому спритнику В.Кашньову, хоч був молодшим на шість літ, не треба було надмірних зусиль, щоб переконати 27-літнього торговця Владислава Родіонова поїхати Вікторовим мікроавтобусом на Шполянщину закуповувати горіхи для подальших торгів. В обласному центрі на ринку торги були не дуже жвавими, на цьому й зіграв компаньйон.

— Слухай, Федька, ми тут виїжджаємо, щоб були в домовленому місці! — нишком від Родіонова Кашньов набрав номер васильківського знайомого.

— Буде зроблено! — почув у відповідь.

Перед виїздом на діло похмурого осіннього дня пообіді Лобко з Петрушевичем, якого домовив як надійного спільника, хильнули для хоробрості півлітри оковитої, осідлали мотоцикла і рвонули за село в домовлене безлюдне місце Устимівського кар’єру. З коляски МТ-10 визирала металева труба. Та хто там знав, для чого її хлопці прихопили.

Дотримуючись попередньої домовленості, вони заховалися і очікували прибуття мікроавтобуса «Мерседес».

Нічого не підозрюючи в діях приятеля, Владислав Родіонов завбачливо взяв з собою 52 тисячі гривень. Дороги він не знав, тому не цікавився, чому їдуть у напрямку Устимівського кар’єру, а не населеного пункту.

— Їдуть, он, дивися,— вказав на авто, що наближалося, Лобко Петрушевичу.

— Що робимо? — спільницьки поцікавився дружок.

— Поки сиди, чекай моєї команди. Треба, наче ми на них напали і ніби не знаємо Вітьку Кашньова. Його не можна підставляти, інакше Родіонов про все здогадається, що напад був зарані обумовлений. Така наша з ним умова.

«Мерседес» зупинився неподалік водойми.

Щоб Родіонову остаточно запудрити мізки, підвипилі васильківські нападники раптово з’явилися перед прибульцями з обласного центру і накинулися на свого знайомого Кашньова, імітуючи його побиття. Кашньов у свою чергу вдав, ніби втратив свідомість — тоді хлопці кинулися на його пасажира. Шокований тим, що сталося, Родіонов щосили тримав зсередини двері автомобіля. Зрозумівши, що далі оборону тримати не в силах, він вистрибнув з автівки і кинувся навтьоки, відбігаючи від злодіїв  берегом водойми кар’єру. Не орієнтуючись в незнайомій місцевості й перебуваючи в шоковому стані, він не втримався на ногах і впав з обриву у воду. Поборсавшись якусь мить у воді, зумів вибратися на камінь, що виступав з води внизу.

— Хлопці, не чіпайте мене, пощадіть! — умовляв він розпашілих нападників, відхекуючись частково від падіння, а більше від пережитого жаху. — Ми ж вас не чіпали! Скажіть, що вам треба, утрясемо все миром!

— Та вилазь вже нагору, так тому й бути, нічого ми тобі не зробимо, — гнули свою лінію васильківці. — Не бійся, вибирайся!

Піддавшись на вмовляння, Владислав зробив велику й останню в своєму житті помилку. Зловмисники тут-таки накинулися на нього з подвійним завзяттям і били руками, ногами й прихопленою з дому металевою трубою доти, поки їхня жертва не втратила свідомість.

— Ну що?! — обізвалися вони до свого замовника Віктора Кашньова. — Здається, ми виконали те, про що домовлялися. Давай нашу долю грошей!

— М-да-а, — підійшовши до закривавленого компаньйона, констатував черкащанин. — Нам це так просто не минеться… Добивайте його, бо як випливе все, то не поздоровиться.

Довершивши свою брудну справу, Кашньов дістав куртку своєї жертви, яка увесь той час мокнула в воді, і вийняв з кишені убитого 52 тисячі гривень та мобільний телефон. По тисячі розділив між двома спільниками, а решту забрав собі.

— Давай, хлопці, не гаймо часу. Прив’язуйте швидше мішка з камінням до його ніг!

Тіло вбитого за якусь мить вже полетіло у ставок. Замівши сліди, злочинці зникли.   

— Люда, ти? Твій Владислав передав, що трохи запізниться додому. Ну все, бувай.., — телефонуючи до дружини загиблого, Кашньов й тут намагався замести сліди.

Для відведення підозр пізніше подзвонив до неї знову, а потім вкинув мобілку в урну нічного клубу.

Через два дні, коли чоловік не повернувся, дружина В. Родіонова все ж звернулася в міліцію. А за тиждень злочин було розкрито. Водолази підняли тіло вбитого з дна кар’єру.

На суді ні дружина, ні мати потерпілого не вірили у версію затриманого партнера по торгівлі Віктора Кашньова, що закатований товариш позичав у нього гроші.

За розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, внаслідок якого настала смерть, всіх трьох нападників ув’язнено з конфіскацією майна. Черкащанин В.Кашньов, у якого на волі лишилася мала дитина, та житель Василькова Ф.Лобко отримали по 14 років позбавлення волі, спільник Лобка В.Петрушенко — 12 років. Суд задовольнив також цивільний позов дружини загиблого на стягнення з підсудних 155825 гривень компенсації.

Артем Хмара

Актуальні новини

Листонош зобов’язали передплачувати пресу

on 13 грудня 2018

За повідомленням Генерального директора ПАТ «Укрпошта», передплатна кампанія в Україні триває. До завершення передплатної кампанії на наступний рік залишилося менше...

Паспорт — не записник

on 13 грудня 2018

«Щоб не забути номер своєї амбулаторної карти, попросила медсестру написати його в паспорті. Вона зауважила, що робити подібні записи у...

Скільки витрусить зі шполян новорічний стіл Цього року новорічне меню вийде на 20% дорожчим

on 13 грудня 2018

Новий рік на носі і більшість шполянських господинь вже складають святкове меню. Оскільки ціни кусаються і більшість хоче зекономити, тому...

ПРИЙШЛА СУБСИДІЯ. ЯК СПЛАЧУВАТИ СВІЙ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ПЛАТІЖ?

on 06 грудня 2018

Як і в минулих опалювальних сезонах, зекономлену субсидію можна використати для оплати в наступному місяці спожитого понад виділену соціальну норму...

Вікна заплуталися в тендерах, як у тенетах

on 06 грудня 2018

Цьогоріч мало відбутися два тендери на закупівлю вікон для навчальних закладів району. За результатами першого з них придбано та встановлено...

Медсестер бракує, та й лікарів теж

on 06 грудня 2018

Не лише проблемою фінансування переймаються сьогодні у Шполянській центральній районній лікарні. Перед медиками вторинної ланки постала ще й нестача кадрів,...

Воєнком Євген Курбет: «Зберігати спокій і бути пильними»

on 06 грудня 2018

Зберігати спокій, бути пильними та звертатися до військових комісаріатів у разі отримання викликів, закликає черкащан обласний військовий комісар Євген Курбет...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.