­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Четвер, 18 жовтня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < жовтня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Днями свій діамантовий ювілей відзначили Галина Миколаївна та Віктор Іванович Драгомірови з Василькова. 60 років тому вони дали обітницю бути разом завжди.

Познайомилися Галина з Віктором на вечорницях. Дівчата готували вечерю, треба було дров у піч. Хлопців ще не було. Тому нарубати дров відіслали молоденьку  Галинку. Рубає вона дрова, а це за спиною чує чоловічий голос. Озирнулася, щось тьохнуло всередині. Який красень! Допоміг Віктор з дровами, а тоді провів її додому. З того часу вже не розлучалися й не уявляли свого життя поодинці.

Галя працювала в кар’єрі, вантажила вагони. Виконувала найважчу чоловічу роботу. Віктор трудився в колгоспі трактористом.

Сватів він прислав 21 вересня 1957 року. На сватанні було багато подружок (зараз одна лише залишилася в живих – Софія Панасівна Тригубенко). Весілля ж призначили на 3 листопада 1957 року.

Той день був напрочуд теплий і сонячний. Сільські музиканти Антін Рукавець та Марко Швірень виконували мелодії одна запальніше за іншу. Та так, що ноги самі йшли в танок. Куховарка приготувала капусняк, затірку, тушковану капусту, холодець з телятини, пиріжки, кисіль. Наречені були такі гарні, що на них прийшло подивитися все село. Малі хлопчаки дуже раділи, коли красуня наречена їх поцілувала та ще й дала кожному по пиріжку.

Та й в новій сім’ї Галю радо прийняли свекор і свекруха. Першого дня невістка рано встала, прибрала в хаті, повісила рушники, які сама вишивала, позастеляла ліжка новими самотканими ряднинками, ковдрами. Щоб це все придбати, Галя важко працювала, складала копійку до копійки. А сусіди, які прийшли рано подивитися, чим невістка прибрала, спитали маму Віктора Одарку, чи це все невістчине. А вона гордо у відповідь: «Так, це все придане невістки». Дуже добрі люди були, ніколи Галю не образили. Батько Віктора був дуже розумний, освічений, порядний, і для дівчини став батьком. Свого батька Галя так і не дочекалася з фронту.

Прожили Вікторові батьки недовго. Дав Бог їм короткий вік. Трудилися на Донбасі, де виріс і вивчився їх єдиний син. Та мусили повертатися до рідного села, щоб доглянути діда, батькового батька, якому було 94 роки. Але самі пішли на той світ, а діда доглядали вже молодята. Коли поховали діда, розвалили стару хату, та й заходилися  зводити нову цегляну оселю.

Важко було, сутужно. Допомоги не було ні від кого, надіялися самі на себе. А вже в молодій родині підростав хлопчик Василько та дівчинка Валентинка.

Віктор пішов працювати на цегельний завод, щоб заробити цегли на хату. Галя бігала на ферму доїти корів. Так потихеньку й  будувалися. Вдень на роботі, а ввечері  вдома трудилися. Робили все своїми руками. У 1969 році зайшли в нову хату, а в ній лише ліжка, стіл та дзеркало. Поступово все докупляли, брали в кредит. Викручувалися, бувало, й сварилися, спалахували, як сірники. Але так швидко і мирилися, адже знали, що не зможуть один без одного жити, хоча життя їх не пестило, а радше – навпаки.

Зараз з їхніх уст не сходить тепла щира усмішка, а в очах не гаснуть грайливі молодечі іскорки. Ну ніяк не повіриш, що їм обом уже за вісімдесят.

Ювіляри запевняють, що рецепт їхнього подружнього щастя усім добре відомий. Простий на словах та водночас надзвичайно складний для втілення у сімейному житті. «Щастя не в статках, а в злагоді. Коли між чоловіком та дружиною є злагода, вони можуть мати все, що завгодно. Звичайно, у кожній родині бувають і радощі, і труднощі, і незгоди – куди без них? – зауважує бабуся Галя. – Але потрібно вміти пробачати, радитися і розуміти одне одного. Тоді у подружньому житті буде все гаразд. Ніколи не сумуйте, частіше усміхайтеся і любіть своїх половинок – тоді й самі житимете добре. Найкраща сімейна порада, яку ми отримали: “Не намагайтеся змінити один одного, просто звикайте один до одного і шукайте хороші риси характеру.”

Родина Віктора, Станіслава, Таїсії Торбів

Актуальні новини

Роман Безсмертний: «Я втомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти»

on 12 жовтня 2018

5 жовтня до Черкас завітав політик з понад 20-річним стажем, віце-прем’єр-міністр 2005 року, екс-посол України в Білорусі, а нині –...

Після реформування з’явилися вакантні посади

on 12 жовтня 2018

Санітарно-епідеміологічна служба в останні роки, як і деякі інші організації, пережила етап реформування. Вона фактично ліквідована. Натомість два роки тому...

На які соціальні гарантії може розраховувати призовник?

on 12 жовтня 2018

Керівництвом держави, Урядом та Збройних Сил забезпечено належні умови для призваних на строкову військову службу громадян України, зокрема:

Паспортів-карток більшає

on 12 жовтня 2018

В Україні діє чіткий порядок видачі паспортів у вигляді ID-карток: після досягнення відповідного віку, при відновленні посвідчення особи після втрати...

Чому сільський голова Сигнаївки проти об’єднання з Шполянською ОТГ

on 04 жовтня 2018

На останній селекторній нараді, що проводилася облдержадміністрацією минулого понеділка, прозвучала інформація про те, ніби жителі Сигнаївки та Мар’янівки дали згоду...

За виключені фари вдень шполянських водіїв штрафуватимуть на 425 грн.

on 04 жовтня 2018

З 1 жовтня на заміських дорогах необхідно вмикати денні ходові вогні або ближнє світло фар. Відповідно до пункту 9.8 Правил...

12 черкаських ОТГ отримали землі у комунальну власність

on 04 жовтня 2018

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області передало землі державної власності сільськогосподарського призначення в комунальну власність 12-ом об’єднаним територіальним громадам. Про...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.