­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Середа, 22 листопада 2017
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < січня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
            1
2 3 4 5 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Уляна має лише два чорно-білих фото, де вона разом з мамою. На одному - малеча в простих колготах, натягнутих ледве не до вух, в льолі на виріст, тримається за мамину сукенку. На іншому - тато тримає її на руках, а мама стоїть поруч.

Коли дівчинці виповнилося п’ять років, мама залишила їх з татом і перебралася жити до чужого дядька в передмістя.

- Казали ж Петрові, що Ліда йому не пара, - пліткували в селі. - Гарна, бестія. А Петро… простий хлопець. Тракторист. Потрібна була йому та женячка? Тепер сам з малою залишився.

- Може, Ліда отямиться.

- Ага! Бачили, як в місті дефілювала під руку з новим чоловіком. Модно вдягнута, в туфлях на високих обцасах. Навіщо їй Петро?! І роботу гарну знайшла.

- Що ж то за мати така, від рідної дитини відреклася…

…Петро навчився заплітати доньці кіски й розповідати незграбні казки. Ні, казки були добрими і навіть смішними. Він їх сам придумував. «Списував» образи з найколоритніших сільських жінок. Доня сміялася. І він разом з нею. А коли малеча засинала, йшов у садок, курив дешеві цигарки і багато думав… Не тримав зла на Ліду. Мав лише образу. Не за себе - за доньку.

Він боявся залишати Уляну на цілий день вдома. Тому вранці розкотурхував малу, брав на руки, вмивав холодною водою сонне личко, одягав, наливав горня молока на сніданок, клав у торбинку нехитрий обід і вони разом йшли на роботу.

Трактористи знаходили в своїх кишенях для малої «дюшеску» чи «барбариску» від зайчика. Петро садив Уляну біля себе і вони до пізнього вечора орали поле. Дівчатко навіть примудрялося дрімати під гиркотіння гусеничного трактора.

По неділях варив борщі-супи і ліпив вареники. Вареники виходили великі. Можна було одним наїстися.

Інколи приходила Петрова тітка, рідна сестра покійної матері, й відганяла його від плити. Готувала і цабанила про Ліду. Тітка була добра, але простити Лідиного вибрика не могла. Бувало, перебирала розлучених жінок та удовиць у навколишніх селах і припасовувала їх до племінника. Він злостився. Розум осуджував Ліду, а душа ще любила… Крім того, Петро не був упевнений, що чужа жінка зможе стати для Уляни доброю матір’ю. Він не міг дозволити, аби хтось образив доньку.

…Сільська головиха завела з Петром мову, коли треба було збирати Уляну до школи:

- Вислухай і не гнівайся за пораду. Віддай доньку до інтернату. Як будеш раду давати, коли Уляна школяркою стане? Зможеш її з навчанням допомагати? Ти ж зранку й до смерканку працюєш. Дитина цілими днями сама вдома після уроків буде. А там доглянуть. Та й місто не за горами. Що таке два десятки кілометрів? Будеш забирати Уляну на вихідні, на канікули.

Петро роздумував над словами головихи. Розумів: добре каже. Але й з донькою розлучатися не хотів.

Сільське начальство підтримала й тітка.

…Учителі хвалили Уляну. Чемна, вчиться на відмінно. Петро тішився. І сумував: чула б Ліда. А вона про доньку й не згадувала.

Найбільше за все Петро чекав канікул. Уляна читала йому вголос дитячі казки. Малювала дивні квіти, їхню хату, поле... Він складав малюнки в шухляду. І коли залишався сам, діставав їх, розглядав, аби не було так сумно.

Тітка й далі діставала Петра, аби знайшов собі дружину. Сватала овдовілу Люську з сусіднього села, в якої велике господарство, дві корови і купа іншої живності. Колись, у школі, Люська огріла Петра портфелем, аж в голові замакітрилося. Тому тітчину пропозицію відмів раз і назавжди.

...Уляна подорослішала і погарнішала. Тепер, коли була вдома, готувала батькові обіди. Прибирала. Доводила квітник до ладу. Сапала грядки. А ввечері сусідські дівчата кликали Уляну до клубу. Відмовлялася. Не хотіла залишати батька самого. Недарма в селі її по-доброму називали: татова доня.

…На доньчин випускний він вперше за багато років справив собі нового костюма і купив туфлі. Уже й забув, коли так прибирався. Почувався незграбно в обновках.

- Куди, Петре, вибрався? - запитували сільські сороки, коли йшов на зупинку...

…В сукенці небесно-голубого кольору, з довгим розпущеним золотим волоссям, Уляна виглядала справжньою красунею.

- Доню, ти така… така гарна, - мовив охриплим голосом.

Горло душили сльози. Від щастя. І від смутку. Ліду згадав. Якби бачила, яка гарна їхня донька…

- Ой, тату, і ти такий святковий…

…Уляна закінчила інститут. Вийшла заміж. Оселилися з чоловіком в обласному центрі. Народила дідусеві внучку і внучка. Коли привозила малих до села, він розповідав їм незграбні казки, як колись малій Улянці. А ще почав розводити бджіл, бо дітям, був переконаний, потрібен спражній мед. Внуки бджіл не боялися, бо дід Петро казав, що чемних дітей вони не кусають. А Оксанка з Сергійком вважали себе дуже чемними.

…Внуки виросли. Петро постарів. Уляна кликала батька до міста, а він не міг залишити своїх вуликів, садка, хати.

- Ми ж не на поверсі живемо. Власний будинок звели. Місця вдосталь.

- Хіба я вже зовсім немічний? - відмахувався. - Ви там своїми бізнесами займаєтесь, а я що буду робити?

- Тату, ви все життя тяжко працювали. Пора відпочити.

- На тім світі відпочину. Ось скоро липи зацвітуть. Знаєш, який липовий мед помічний?! А потім гречка... Бачила, за нашим городом фермер гречку посіяв?

- Тату, пам’ятаєте мою подругу Ганну? Вона зараз - директор притулку для стареньких людей, що в нашому райцентрі. У наступні вихідні повеземо туди гуманітарну допомогу.

- Може б, меду взяли? Зараз принесу. Бідні люди в тих притулках. Ні рідні, ні дітей…

У суботу Уляна з чоловіком привезли в притулок одяг, харчі, інші речі. І мед з батькової пасіки. Ганна представила колективу та підопічним свою шкільну подругу, а тепер бізнесмена й мецената Уляну Петрівну та її чоловіка Мирослава Івановича, які завітали з обласного центру зі щедрими подарунками.

Уляна запрошувала усіх скуштувати меду з пасіки свого батька. І обіцяла приїхати ще.

- Уляну Петрівну виховував батько. Гарний, добрий чоловік. І мед з його пасіки дуже смачний, - додала Ганна.

Одна з її підопічних тихо зойкнула, почувши ім’я, по-батькові благодійниці та її історію. Це була Ліда. Вона здогадалася, що ця вродлива й успішна жінка - її донька.

Ліда дивилася через вікно, як Уляна прощалась із директрисою, сіла в машину. Не жаль чи докір совісті відчувала, а… заздрість. Заздрила своєму колишньому першому чоловікові та зрадженій доньці. Вони без неї не пропали. А вона вже давно нікому не потрібна…

Ольга Чорна

Актуальні новини

Поросятко без довідки ветеринара несе небезпеку, або як влада зреагувала на критику ветеранів

on 16 листопада 2017

Минулої суботи і неділі на центральному ринку за участі представників правоохоронних органів, Держпродспоживслужби, лабораторії ветеринарної медицини та районного споживчого товариства...

Годуємо Європу?

on 09 листопада 2017

Експорт харчів та аграрної продукції до країн ЄС нинішнього року порівняно з минулим зріс на 39,8%, сягнувши 4,177 млрд. дол....

У «Престижі» відкриють промтоварний магазин

on 09 листопада 2017

На першому поверсі супермаркету «Престиж» тривають ремонтні роботи. Усі відділи, які працювали на першому поверсі, перенесено на другий. А шполяни...

Школи зобов’язали опублікувати фінансову звітність

on 09 листопада 2017

Школи зобов’язані опублікувати свою фінансову звітність за доходами і видатками до 1 грудня, повідомляє прес-служба Міністерства освіти і науки України.

Європа з’їла наші яйця!

on 09 листопада 2017

Чому різко підскочили ціни? Українці по своїх спорожнілих гаманцях відчули ріст агроекспорту.

Шполянську міськраду визнали порушником закону

on 02 листопада 2017

Виконавчий комітет Шполянської міської ради не провів конкурс на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у межах міста Шпола....

Депутат Богач відщипнув у кума земельку

on 02 листопада 2017

Нещодавно розповсюдилася інформація, що депутат об’єднаної територіальної громади, він же директор СТОВ «Маяк-Агро» (підприємство є складовою частиною СТОВ «ЛНЗ -Агро»)...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.