­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Субота, 16 лютого 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < лютого 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 23 24 25
26 27 28        

Інну Тихенко в Надточаївці знають і старі, і малі. Соціальний працівник з 10-річним стажем, вона для стареньких як «швидка допомога». Добродушна і працьовита, Інна Григорівна обслуговує чотирнадцять односельців. Доставляє продукти, допомагає по господарству. А що головне для самотніх людей похилого віку? Так, поговорити, як кажуть, відвести душу у розмові з доброю людиною. Тож Інна Тихенко й бесіду підтримає, й новини сільські розповість.

На околиці Лип’янки, де квітує соняшникове поле, проживає одна з найстарших жительок села, учасниця Другої світової війни, ветеран праці Марія Діденко. Днями старенька відзначила свій 90-річний ювілей.

Днями голова райдержадміністрації Володимир Потапенко відзначив своє 55-річчя. Як в народі кажуть — до старості ще далеко, але життєвий досвід за плечима вже має.

Буває, що досліджуючи коріння свого роду, люди дізнаються про неординарні події, до яких причетна рідня. Інколи виявляється, що в роду наших сучасників були відомі особистості, які зіграли помітну роль в історії. Житель Лебедина, депутат сільської ради Іван Поскребишев носить відоме у колишньому Радянському Союзі прізвище державного, політичного і партійного діяча, особистого помічника Йосипа Сталіна (понад 20 років).

Вже вісім років жоден захід у відділенні денного перебування територіального центру Шполянської об’єднаної територіальної громади не обходиться без участі нашого соловейка – художнього керівника, баяніста, відмінного співака і актора Василя Павловича Третяка.

У різний час популярні різні професії. Сьогодні модно ставати юристами, фахівцями у сфері інформаційних технологій. А ще років сорок тому, коли вчені доводили, що за атомною енергетикою майбутнє, була новою і престижною професія атомника.

Сільське подвір’я поросло споришем. Попід стареньким тином, що веде на город, виструнчилися рожево-бордові мальви. Невелика світла хата баби Наді зведена на підвищенні, а довкола неї поросли височезні акації. З іншого боку, ближче до шляху, багато років, ніби охоронець на подвір’ї, розлогий дуб з недозрілими, ще зеленими жолудями. Старенька господиня далеко від хати вже не відходить. Всередині липня їй виповнилося дев’яносто літ.

Коли заходиш на подвір’я Наталії й Павла Гончарів, перше, на що звертаєш увагу — тут все потопає у квітах. Доглянуті петунії, пеларгонії одна з-поперед одної яскравіють червоними, рожевими, оранжевими, жовтими кольорами.

18 липня на своїй сторінці у Фейсбук письменник – земляк Михайло Слабошпицький опублікував пост: «З Торонто прийшла сумна звістка: завершився земний шлях мого доброго приятеля Степана Горлача. 9 січня ц.р. він зустрів своє 97-ліття.

У наступному році виповниться сорок літ, як у Журавську сільраду прийшла на роботу працівник паспортного столу Ніна Паращенко. Сьогодні вона тут найдосвідченіший працівник.

Будинок жительки Василькова, старенької Ольги Рудь потопає в літній зелені. На подвір’ї походжає птиця і на перший погляд здається, що на вулиці багато подвір’їв схожі один на інший. І в той же час господиня цього двору — одна з найстарших на своїй вулиці і в усьому Василькові з-поміж майже двох тисяч жителів.

Днями директор шполянського шахового клубу Юрій Володимирович Поліщук відзначає своє вісімдесятиліття. До редакції завітали його друзі з проханням розповісти про шполянина, який доклав немало зусиль для створення у нашому місті клубу любителів шахів, залучення до інтелектуальної гри молоді.

Ох ці думки. Не встигнеш присісти — так і рояться в голові, ніби бджоли у вулику. Та все про минуле і про минуле.

Ось і цього разу, щойно вирішив на лавці відпочити, як згадалися Михайло Антонович Радченко і Феодосій Костянтинович Рудь. Це саме з ними працював на заправці, першій, що обслуговувала автомобілі на трасі.

Наш народ любить щось вигадувати. Особливо ж оригінальні ідеї стають в пригоді, коли виникає потреба зекономити кошти. На одній з околиць Шполи можна побачити садибу, огорожа довкола якої виготовлена зі скляних пляшок.
Господаря такого незвичайного тину довелося зустріти неподалік. Пенсіонер Микола Сивак саме пас гусей.

Щемливі спогади про далеке дитинство нахлинули в душі Любові Герасименко з Лебедина, коли вона прочитала в одному з травневих номерів газети замітку «Унікальні фільми про Шполянщину». У ній ідеться про два короткометражні документальні сюжети, один з яких про дитячий будинок для дітей-сиріт, батьки яких загинули у роки Другої світової війни, в Дар’ївці «Діти героїв». Такі реліквії потрапили до рук Володимира Кияна з Лозуватки. Любов Антонівна завітала до редакції, аби й собі побачити ті фільми. Як розповіла Л.А. Герасименко, вона народилася у Дар’ївці післявоєнного 1948 року.

Коли в середині 90-их років минулого століття в Україні створювалася тоді ще нова казначейська служба, очолити її районне управління запропонували Павлу Григоровичу Слюсарю.

У Шполі побував відомий філателіст Олександр Канівець, за свою діяльність нагороджений медаллю Асоціації філателістів України спільно з генеральною дирекцією Укрпошти в ранзі позолоченої за експозицію «Історія пошти на Українських землях» та двома срібними медалями за експозиції «Перші марки Української держави» та «Марки Карпатської України. 1945 рік».

До 95-літнього ювілею Шполянщини виготовлені ювілейні медалі «95 років Шполянському району». Такі пам’ятні відзнаки голова райдержадміністрації Володимир Потапенко та голова районної ради Олександр Кузуб вручили двом довгожителькам району, які завітали на урочистості з нагоди цього свята.

Рідко замислюємося, коли йдемо світлою смугою свого життя, і не знаємо, за яким рогом чигає на нас хвороба. Вона накриває чорною хвилею в найнеочікуваніший момент, штовхаючи в безодню розпачу, безпорадності, безсилля. І впоратися з недугою нам допомагають ті, кому в  таких випадках найбільше довіряємо, в чиї очі зазираємо з надією, з чиїх вуст ловимо кожне слово, на кого буває сердимося, і кому, одужавши, ладні цілувати руки – наші лікарі.

На обличчях пацієнтів помітне хвилювання. Ще б пак, ендоскопія, процедура не з приємних. Зітхнувши, я зайняла чергу й, щоб скоротати час, підійшла до розміщеного поряд стенду. Від зображених на світлинах хворобливих утворень в людському організмі охопив жах. Хотілося бігти геть. Але щойно переступила поріг кабінету і зустрілася очима з лікарем Оксаною Домчук, відчула себе впевненіше. Її погляд випромінював тепло.

Інколи буває, що за паспортом людина має одне ім’я, а друзі та знайомі називають її іншим. Так склалося і в матусянки Олени Минівни Малюти, яку у селі частіше кличуть Ольгою. Навіть на вулиці, коли запитати Олену Малюту, уточнюють, чи не Ольгу, бува.

Більшості людей сьогодні важко уявити, що жителька Мар’янівки Ганна Кугот за все своє життя майже ніколи не виїжджала з рідного села. А віку Бог послав їй довгого — у грудні нинішнього року старенькій має виповнитися 95 років. При цьому Ганна Данилівна стала однією з тих двох ровесників району, які побували в райцентрі на урочистостях з нагоди 95-річного ювілею Шполянщини.

Лебедин – не лише найбільше село району, а й тримає першість по кількості довгожителів серед сільських населених пунктів. В травні своє 92-річчя відсвяткувала й корінна жителька Лебедина Таїсія Олександрівна Палкіна.

60 років тому, 18 травня 1958 року, на весільний рушник стали наші дорогі батьки Михайло Павлович та Катерина Іванівна Кавуни, жителі Мар’янівки. Тоді до пізньої ночі лунали звуки духового оркестру, рідні та односельці вітали молодих.

Єфросинія Романівна Висота народилася 19 травня 1923 року в Антонівці. Серед дванадцяти дітей була найстаршою. Єфросинію не оминула доля остарбайтера. Чотири роки їй довелося працювати на мармеладній фабриці в Німеччині. Повернувшись після закінчення Другої світової війни до рідної Антонівки, дівчина зустріла свою долю. Її чоловік Іван Якович Висота також знав про війну не з чуток. Пройшов фронтовими дорогами у якості морського піхотинця, втратив обидві руки і ногу.

Лілія Олексіївна Славінська народилася в Шполі і все її дитинство і юність минули біля двох швейних фабрик на вулиці Матросова: «Райдуги» та Шполянської швейної фабрики. Тому після закінчення восьми класів Шполянської школи №4 вона довго й не роздумувала про обрання професії, адже щоранку та щовечора бачила десятки, якщо не сотні жінок, які поспішали на роботу і поверталися додому.

Дар’я Якимівна Вовк, яка 5 травня відзначила 98 років, мешкає разом з донькою і онукою. Двір потопає в зелені дерев, а кругленький квітничок посеред обійстя дбайливо закладений гілочками, аби кури не виклювали насіння квіток, які посіяли господині.

Шполянин Анатолій Курінний майже два десятиліття залишався активним учасником районного хору ветеранів війни і праці. Він був з того покоління, яке називають дітьми війни. Коли в роки Другої світової фашистські війська окупували українські міста і села, Анатолію виповнилося лише п’ять років. Однак він на все своє життя запам’ятав появу окупантів у рідному місті, про що не раз розповідав рідним і знайомим.

Завідуючий фельдшерсько-акушерським пунктом Глиняної Балки Іван Курінний має півстоліття трудового стажу, удостоєний звання Відмінника охорони здоров’я СРСР. Розповідаючи про себе, він зауважує, що дуже добре знає всіх майже 60 жителів свого зараз уже одного з найменших населених пунктів і напам’ять може розповісти про їхні недуги. І не лише. Іван Петрович, не замислюючись, називає роки народження багатьох своїх односельців, з яких шестеро дітей. Наймолодші з них 2015-2016 років народження. «Думаєте, як? От заходить до мене в кабінет пенсіонерка. Ще й слова не мовила про свої скарги, а я вже знаю, які ліки їй треба призначити», — розповідає він.

Інколи можна почути вислів, що агрономія — то швидше не професія, а спосіб життя. Таку непросту, але почесну роботу в юності обрав для себе шполянин Микола Тихоступ, який днями відзначив 70-річний ювілей. Працював він у різних господарствах, та найдовше, майже два десятиліття, у лозуватському колишньому колгоспі ім. Першого Травня.

Більшість жителів Лебедина впевнені, що кращого секретаря сільської ради, ніж Надія Анатоліївна Рудас, немає! Майже все своє трудове життя вона була депутатом і секретарем Лебединської сільської ради, тож знає всіх майже чотири тисячі жителів села, їх проблеми, добрі справи. Багато сил і праці вона вкладає, працюючи з колегами над оформленням субсидій.

Побутує думка, що чим старшою стає жінка, тим менше вона радіє своїм дням народження, засмучуючись, що молодість чимраз віддаляється. А от старенька Зоя Йосипенко з Лебедина, яка 23 березня зустріла свою 93-тю весну, здається, радіє у свій день народження.

Так розповідає про себе Євдокія Іванівна Черкасова, знана і шанована у Лебедині особистість. Знана, бо все своє трудове життя присвятила навчанню і вихованню дітей. Багатьма з них вона сьогодні пишається, а колишні учні не забувають свою учительку і наставницю. А п’ятого квітня вітали Євдокію Іванівну з 75-річним ювілеєм. Шанована квітнева іменинниця односельцями не лише як талановитий педагог, а й як громадський діяч, депутат сільської ради Лебедина багатьох скликань. При цьому вона берегиня щасливої родини, дружина, мама і бабуся.

Скотарівській сільській школі пощастило на хороших вчителів. Серед багатьох, хто довгий час тут пропрацював, вчитель фізкультури та музики Микола Онуфрійович Гончар, який 27 березня відзначатиме 80-річний ювілей.

Керівник Шполянського відділу обслуговування громадян Пенсійного фонду Борис Курінний з тих людей, хто впізнаваний та авторитетний, при цьому щирий і відкритий. В нього є улюблена робота, на якій сповна реалізовується як професіонал і керівник, а в родинному колі він знаходить тепло і затишок.

Повага людська — цінність, яка не минає з часом, не залежить від регалій і звання. Свою повагу земляку Олександру Миколайовичу Ткаченку щороку висловлюють керівники зі Шполянщини, відвідуючи його в день народження.

Перемоги українських спортсменів – паралімпійців в нинішньому році в Пхьончхані до цих пір у всіх на вустах. Сила волі, бажання перемогти дозволили українській команді у підсумку зайняти високе шосте місце серед півсотні країн-учасниць.

Коли вкотре переглядаємо по телевізору знаменитий фільм «Титанік», нам, які живуть більш ніж через сотню років після зображених трагічних подій, він здається скоріше казкою. Тим часом шполянка Любов Волощук стверджує, що її родич Тимофій Дерев’янко також був пасажиром найбільшого на початку ХХ століття морського судна, а вона доводилася внучатою племінницею. Більше того, йому вдалося вижити у числі врятованих після затоплення «Титаніка» і таки дістатися до Америки.

100-літній ювілей відзначила 22 березня жителька Матусова Дарія Яківна Балоха.

За плечима у ювілярки цілий вік багатого на події життя. Народилася і виросла в Матусові. Тут у колгоспі все життя трудилася в ланці, разом з чоловіком виростили двох дітей, няньчили онуків, дочекалася Дарія Яківна і правнуків.

Цей знімок був зроблений на минулорічному святкуванні Дня медичного працівника. Дві Тетяни — районний лікар-фтизіатр ЦРЛ Тетяна Костянтинівна Набережна (справа) і головна медична сестра Шполянської центральної райлікарні Тетяна Вікторівна Микитенко.

Актуальні новини

Оновлюється маркування харчових продуктів

on 14 лютого 2019

Президент України Петро Порошенко підписав закон про «Про інформацію для споживачів про харчові продукти». Ним встановлюються загальні положення до маркування...

Хто знає усіх кандидатів у президенти?

on 14 лютого 2019

У березні вже всьоме відбудуться президентські вибори в Україні, і вони б’ють усі рекорди за кількістю кандидатів. Претендентів на головну...

Повернути неякісні ліки назад в аптеку: не все так просто

on 14 лютого 2019

У минулі роки до редакції не раз зверталися жителі району, які з різних причин бажали повернути до аптек придбані ліки....

Серйозних підтоплень в районі немає

on 09 лютого 2019

Незвична для січня – лютого погода панує в районі. Велика кількість снігу різко почала танути, загрожуючи підтопленням як житловим масивам,...

У Шполі вже є кір

on 09 лютого 2019

У багатьох районах Черкащини ще кілька тижнів чи місяців тому з’явилися пацієнти з діагнозом кір. Шполянщині донедавна вдавалося бути серед...

«Дорогий» залізничний переїзд

on 08 лютого 2019

Скільки б не попереджали правоохоронці про дотримання правил дорожнього руху, щодня знаходяться водії, які їх порушують. І добре, коли у...

З житла виписують примусово

on 08 лютого 2019

Через дорожнечу газу для опалення житла багато шполян намагаються оформити субсидію. У зв’язку з цим останнім часом важливим стало питання,...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.