­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Вівторок, 23 квітня 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < серпня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 31    

Ніби недавно довелося спостерігати, їдучи дорогою, що веде з Чепурової греблі до Василькова, як на обочині поля стоїть Юрій Ляшенко, слідкуючи за роботою свого єдиного старенького «Колоса», і навіть не бажає ні з ким розмовляти.

Було це в жнивну пору, після рясних дощів, коли в озимої пшениці колос почорнів, а, отже, й зерно осипатиметься, а ячмінь клякнути почав і теж до втрат йшлося.

Чомусь всім господарствам в той рік допомагали й комбайнами, і дизпаливом, а Юрія Васильовича лише обіцянками годували. Пояснювали все просто — «та в тебе ж там лише 300 гектарів, встигнеш». Саме таким було його орендне поле, коли він починав самостійно господарювати, після того, як збанкрутів знаменитий колгосп «Маяк» в Шполі.

Йому було боляче, що довели до занепаду одне з кращих господарств не лише району, а й області. Господарство, якому віддав не один рік, працюючи завмайстернею. А коли терпець ввірвався, вирішив господарювати самостійно.

Нелегкий то був початок. Як згадував сам Юрій Васильович, той єдиний комбайн кілька разів загорався, його встигали врятувати, ремонтували і він знову їхав на поле. Правда, все це вже в минулому. Про ті часи Ляшенко згадує з усмішкою, хоч і зізнається, що інколи приходила думка все покинути і зайнятися іншою справою. А трохи відійшовши, охоловши, брався за справу знову.

І не просто брався. СПОП «Відродження» взяло збанкрутіле господарство в Скотаревому і там зараз племзавод великої рогатої худоби, де надої в 9,5-10 тисяч кілограмів молока на корову стали звичними. Сюди навіть німецькі фермери приїздять переймати досвід. Цікавляться не лише технологією утримання худоби, годівлею, а й тим, як виживати, коли держава перестає фінансово підтримувати тваринницькі ферми.

Як мовиться, друге дихання відкрилося і в СТОВ «Іскрене», яке приєдналося до СПОП «Відродження». На фермах в Іскреному не лише збільшилося поголів’я ВРХ, стали звичними надої молока в 6-7 тисяч кілограмів від корови, а й організували відгодівлю худоби.

Господарство має свій елеватор для зберігання зерна, нещодавно придбали молокозавод.

СПОП «Відродження» і на виставках відзначають. Юрій Васильович якось обмовився, що участь у міжнародних виставках потрібна, аби переконатися, чи тим курсом іде господарство.

За повсякденними господарськими турботами генеральний директор прагне зустрітися та вислухати людей, особливо пенсіонерів, які цілий вік відпрацювали, а зараз вимушені йти просити допомогу. У такі дні до нього хоч не підходь. Після таких зустрічей він стає неговіркий, ніби замикається в собі. Про що думає? Відомо лише йому.

Можливо, пригадує дитинство, коли бабка, дивлячись на малого Юрка, тихцем змахувала непрохану сльозу та зізнавалася, що надто він схожий на діда, колишнього генерала контррозвідки царської армії, якого в часи репресій забрали і більше його ніхто й не бачив. Про це в родині не прийнято було говорити, щоб не нашкодити майбутньому дітей, онуків, правнуків. Можливо, про це й сам Юрій Васильович не знав би, коли б не попав служити в армію, де військова справа пов’язана з розвідкою. Але професія розвідника його не привабила, хоч і пропонували. Повернувшись додому у відпустку та взявши маленьку донечку Оксанку на руки, він навідріз відмовився від тієї професії, бо був ризик роками не бачити дружини Наталії Леонідівни та двох донечок — Оксанки і Тетянки.

Із тих спогадів-думок Юрія Васильовича нерідко виводить старший внук Юрко, якого ще з малих років тягнуло до техніки. Дідусь і не забороняв, а коли малий натішиться новому трактору, садив його в автомобіль і їхав в поле, де люди трудяться. Правда, з роками внук змінює свої вподобання, але ті перші враження дитинства Юрко не забуває.

Біжать роки. У Юрія Васильовича підростають іще дві внучки Настя та Юля.

А сьомого квітня вся родина збереться за святковим столом. Вітатимуть дідуся й бабусю з днем народження. Юрій Васильович і Наталія Леонідівна народилися в один день. Отак, з року в рік вони й перекидають листок календаря свого життя, відзначаючи дні народження разом.

До вітань, що почали вже надходити ювіляру, хочеться побажати щастя і завжди жити цікавіше, ніж живеться сьогодні!

Анатолій Вікторук

Актуальні новини

Борщ хіба що на свята?

on 19 квітня 2019

Кожен з нас знає, є борщ на плиті – є що їсти. Смачна, корисна, та й до недавнього часу недорога...

Великдень - 2019: у скільки шполянам обійдеться святковий кошик

on 19 квітня 2019

В останні тижні перед Великоднем на недільному ринку у Шполі спостерігається попит на м’ясо. Шполяни готуються до Великодня та поминальних...

Живі чи штучні квіти?

on 19 квітня 2019

Дедалі більше шполян обирають живі квіти на Радоницю (поминальні дні). Про це свідчать розповіді знайомих, та й відсутність великих черг...

Дурять?

on 19 квітня 2019

Експерти з Офісу ефективного регулювання підрахували, що українці втрачають на «прихованих» послугах мобільних операторів, які вони не замовляли, сукупно 100...

Призовники до військкомату не поспішають

on 11 квітня 2019

1 квітня в Україні стартував весняний призов на строкову службу, який триватиме до 30 червня. Зі Шполянщини у цей період...

Укладуть дворічний контракт

on 11 квітня 2019

3 квітня відбулося засідання комісії з проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника Матусівського навчально-виховного комплексу «Заклад дошкільної освіти...

Вилов риби обмежено на два місяці

on 11 квітня 2019

З метою сприяння кращому відтворенню і зберіганню водних живих ресурсів під час масового нересту риби управління агропромислового розвитку Шполянської районної...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.