­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Вівторок, 18 червня 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < жовтня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 26 27 28
29 30 31        

Ніби недавно довелося спостерігати, їдучи дорогою, що веде з Чепурової греблі до Василькова, як на обочині поля стоїть Юрій Ляшенко, слідкуючи за роботою свого єдиного старенького «Колоса», і навіть не бажає ні з ким розмовляти.

Було це в жнивну пору, після рясних дощів, коли в озимої пшениці колос почорнів, а, отже, й зерно осипатиметься, а ячмінь клякнути почав і теж до втрат йшлося.

Чомусь всім господарствам в той рік допомагали й комбайнами, і дизпаливом, а Юрія Васильовича лише обіцянками годували. Пояснювали все просто — «та в тебе ж там лише 300 гектарів, встигнеш». Саме таким було його орендне поле, коли він починав самостійно господарювати, після того, як збанкрутів знаменитий колгосп «Маяк» в Шполі.

Йому було боляче, що довели до занепаду одне з кращих господарств не лише району, а й області. Господарство, якому віддав не один рік, працюючи завмайстернею. А коли терпець ввірвався, вирішив господарювати самостійно.

Нелегкий то був початок. Як згадував сам Юрій Васильович, той єдиний комбайн кілька разів загорався, його встигали врятувати, ремонтували і він знову їхав на поле. Правда, все це вже в минулому. Про ті часи Ляшенко згадує з усмішкою, хоч і зізнається, що інколи приходила думка все покинути і зайнятися іншою справою. А трохи відійшовши, охоловши, брався за справу знову.

І не просто брався. СПОП «Відродження» взяло збанкрутіле господарство в Скотаревому і там зараз племзавод великої рогатої худоби, де надої в 9,5-10 тисяч кілограмів молока на корову стали звичними. Сюди навіть німецькі фермери приїздять переймати досвід. Цікавляться не лише технологією утримання худоби, годівлею, а й тим, як виживати, коли держава перестає фінансово підтримувати тваринницькі ферми.

Як мовиться, друге дихання відкрилося і в СТОВ «Іскрене», яке приєдналося до СПОП «Відродження». На фермах в Іскреному не лише збільшилося поголів’я ВРХ, стали звичними надої молока в 6-7 тисяч кілограмів від корови, а й організували відгодівлю худоби.

Господарство має свій елеватор для зберігання зерна, нещодавно придбали молокозавод.

СПОП «Відродження» і на виставках відзначають. Юрій Васильович якось обмовився, що участь у міжнародних виставках потрібна, аби переконатися, чи тим курсом іде господарство.

За повсякденними господарськими турботами генеральний директор прагне зустрітися та вислухати людей, особливо пенсіонерів, які цілий вік відпрацювали, а зараз вимушені йти просити допомогу. У такі дні до нього хоч не підходь. Після таких зустрічей він стає неговіркий, ніби замикається в собі. Про що думає? Відомо лише йому.

Можливо, пригадує дитинство, коли бабка, дивлячись на малого Юрка, тихцем змахувала непрохану сльозу та зізнавалася, що надто він схожий на діда, колишнього генерала контррозвідки царської армії, якого в часи репресій забрали і більше його ніхто й не бачив. Про це в родині не прийнято було говорити, щоб не нашкодити майбутньому дітей, онуків, правнуків. Можливо, про це й сам Юрій Васильович не знав би, коли б не попав служити в армію, де військова справа пов’язана з розвідкою. Але професія розвідника його не привабила, хоч і пропонували. Повернувшись додому у відпустку та взявши маленьку донечку Оксанку на руки, він навідріз відмовився від тієї професії, бо був ризик роками не бачити дружини Наталії Леонідівни та двох донечок — Оксанки і Тетянки.

Із тих спогадів-думок Юрія Васильовича нерідко виводить старший внук Юрко, якого ще з малих років тягнуло до техніки. Дідусь і не забороняв, а коли малий натішиться новому трактору, садив його в автомобіль і їхав в поле, де люди трудяться. Правда, з роками внук змінює свої вподобання, але ті перші враження дитинства Юрко не забуває.

Біжать роки. У Юрія Васильовича підростають іще дві внучки Настя та Юля.

А сьомого квітня вся родина збереться за святковим столом. Вітатимуть дідуся й бабусю з днем народження. Юрій Васильович і Наталія Леонідівна народилися в один день. Отак, з року в рік вони й перекидають листок календаря свого життя, відзначаючи дні народження разом.

До вітань, що почали вже надходити ювіляру, хочеться побажати щастя і завжди жити цікавіше, ніж живеться сьогодні!

Анатолій Вікторук

Актуальні новини

Атака з повітря

on 12 червня 2019

В Україні триває масовий літ метеликів Чортополохівки. Науковці стверджують, що в основному вони мігрують з Північної Африки, однак, можливо, перезимовують...

Дарована нерухомість

on 12 червня 2019

«Під час шлюбу я набула будинок на підставі договору дарування. Чи буде він при розлученні вважатися спільною сумісною власністю подружжя?»...

У місті провели стерилізацію собак

on 05 червня 2019

3 червня у Шполі продовжилась розпочата у минулому році робота, спрямована на зменшення кількості безпритульних тварин гуманними методами.

Обійшлося без тяжких наслідків

on 05 червня 2019

Ввечері минулої суботи в місті і деяких населених пунктах району спостерігалися пориви вітру до 15-20 метрів за секунду. Як повідомляють...

Додаткові вихідні для шполян у червні

on 05 червня 2019

Червень принесе додаткові вихідні дні, адже на цей місяць в Україні випадає аж два офіційні державні свята.

Сотні тисяч гривень — на громадські роботи

on 05 червня 2019

Налагодження й розширення співпраці з об’єднаними територіальними громадами є одним із пріоритетних завдань Шполянської районної філії Черкаського обласного ...

Дільничних замінять офіцери громад

on 30 травня 2019

В Україні стартує проект “Поліцейський офіцер громади” для роботи в об’єднаних територіальних громадах. Про це повідомляє прес-служба МВС.

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.