­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 25 березня 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < лютого 2019 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 22 23 24
25 26 27 28      

Перше знайомство з матусянином Миколою Щербатюком відбулося по телефону. Микола Панасович пропонував розповісти про своє несподіване видужання від важкої недуги, цукрового діабету, який багато років заважав нормально жити.

— З діагнозом цукровий діабет я жив років зо тридцять, з яких два десятиліття двічі на день вводив собі інсулін, — розповідає Микола Панасович. — Полегшення не наставало, натомість час від часу мусив їхати до столиці на операції. Спершу внаслідок ускладнень хвороби позбувся пальця, а потім раз за разом — вже півстопи. Та під час розмови з товаришем, який також страждав від діабету, випадково дізнався, що у тому столичному лікувальному закладі, куди їздив багато років, за новою методикою назавжди виліковують від цукрового діабету! Щоправда, для цього довелося погодитися на ще одну операцію.

Раніше ж я тільки й знав, що стежити, аби не з’їсти зайвого та не погіршувати далі свій стан здоров’я. А після лікування і солодке пив та їв, проте рівень цукру все одно не підвищувався понад норму. Разом з тим  минулися і постійні набряки. Це було майже п’ять років тому, коли рівень цукру у крові став до норми 4,5. Зараз вже забув, як то пити чай без цукру та щодня «колоти» інсулін.

Працював Микола Панасович заступником голови колгоспу «Комуніст» з будівництва, газифікації, а певний час і головою колгоспу у Надточаївці.

— Трудитися довелося у роки, коли зводилися колгоспні будинки на центральній вулиці Матусова. Тоді в господарстві діяли три бригади будівельників, зусиллями яких зводилося житло для спеціалістів, будинок культури та інші соціальні заклади. Час був такий, що кошти ніби й були, а будівельні матеріали не так вже й просто дістати. Тож довелося попоїздити колишнім союзом, шукаючи будматеріали і пальне для транспорту сільгосппідприємства, аби не виникало затримок в ході роботи, — ділиться спогадами М.П. Щербатюк. — У період розпаду колективних господарств отримала наша родина і досвід фермерства, обробляли поля, а було, що й утримували шість корів.

За більш ніж п’ятдесят років спільного подружнього життя Микола Панасович зі своєю дружиною Ніною Андріянівною звикли багато трудитися. І зараз, коли кожному більше сімдесяти, не збираються сидіти склавши руки.

— Чекаємо, коли вже упевненіше зблисне сонце, підсушить землю, та будемо братися до роботи на вулиці, — зауважує господар.

А дружина, не чекаючи весни, ще на початку лютого взялася за вирощування розсади перцю.

Цікава трудова біографія і в Ніни Андріянівни, яка працювала у колгоспі агрохіміком, агрономом-овочівником.

— Свого часу була бригадиром городньої бригади у колишньому колгоспі «Комуніст», а також головою профкому. До складу профспілкового комітету на той час входило півтори тисячі членів, — розповідає вона. — Нелегко було впоратися з усіма обов’язками, коли вдома підростали двоє малих синочків, а на полі посівна чи обробіток посівів. Та завжди мала підтримку від свого керівника Володимира Івановича Кравченка. Чимало роботи було і в профкомі. Зараз і уявити важко, однак попри щільний графік знаходила час для участі в художній самодіяльності сільського будинку культури. До слова, у нашому господарстві першими серед городніх бригад району висіяли цибулю широкорядним способом, підгледівши таку новинку в Леськах Черкаського району. Та й вродила вона велика, розкішна. Здавали її в заготконтору і навіть з Білорусі приїжджали вантажівки по той овоч. Як не крути, а раніше було простіше займатися овочівництвом, бо не виникало потреби думати про збут продукції, як тепер.

Не одне десятиліття минуло, відколи вийшла на заслужений відпочинок, однак не припинила займатися вирощуванням плодових дерев і кущів, квітів.

Зараз Н.А.Щербатюк знаходить натхнення, вирощуючи розсаду у теплиці, обходить насадження малини, суниці. На їхньому з чоловіком подвір’ї серед різноманітних рослин є навіть кущі сакури, улюблениці господині королівські лілії. Настоянкою з її пелюсток вона лікує мозолі. Знає й інші народні рецепти, як подолати різні недуги.

Ольга Качан

Актуальні новини

Не густо, але підвищать

on 21 березня 2019

Торік завирував чималий скандал, пов’язаний з «Укрпоштою». Менеджмент компанії проводить низку реформ, в основному пов’язаних зі скороченням числа відділень у...

Що буде з пенсіями членів виборчих комісій?

on 21 березня 2019

Як нараховуватиметься пенсія членам виборчих комісій? Адже у передвиборчий період їм виплачується заробітна плата, а як доводилося чути раніше, пенсія...

Матеріальний стимул

on 21 березня 2019

За даними єдиного обліку багатодітних сімей, в Україні станом на 1 січня їх нараховано понад 334 тисячі. В них...

Перехід на літній час: коли переводимо годинник

on 21 березня 2019

Скоро в Україні відбудеться перехід на літній час. У 2019 переводити годинники потрібно в ніч з 30 на 31 березня...

ЛИШЕ ПЕРЕД ВИБОРАМИ ВСІ ЗГАДУЮТЬ ПРО НАРОД

on 21 березня 2019

Напередодні виборів у наших кандидатів проявляється якась дуже щира любов і велика турбота до малозабезпечених та пенсіонерів. Може, це...

Підживлення озимих по мерзло-талому грунті — чи варто проводити даний агрозахід?

on 14 березня 2019

У ранньовесняний період, як і впродовж зими, першочерговим завданням для кожного агронома є моніторинг стану посівів озимих зернових культур. Наскільки...

Зі шполянських магазинів зникнуть книги скарг?

on 14 березня 2019

6 березня Уряд скасував обов’язкове ведення Книги скарг та пропозицій. Рішення затверджено на засідання Уряду шляхом прийняття постанови КМУ «Про...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.