­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Субота, 17 листопада 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < листопада 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
      1 2 3 4
5 6 7 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    

«На фермі колгоспу ім. Петровського Коваленко Г.М. проводить голосну читку», «Студентка-заочниця Московського с/г інституту проводить огляд літератури по садівництву в садогородній бригаді», «Передова свинарка к-пу ім.Петровського проводить обговорення книги Леонова «Русский лес», «Агроном т. Курінний проводить огляд літератури на сільськогосподарську тему для книгонош» — ці твердження сьогодні виглядають як мінімум дивними, незвичними. Бо які там обговорення книг на фермах, коли й ферми у багатьох селах нині не побачиш. Та й книги читають значно менше людей, ніж раніше.

Тим часом у шполянки Олександри Балан все трудове життя пов’язане з бібліотечною справою. Старенькій за два роки має виповнитися дев’яносто, тож її оповідь про власне життя тісно переплітається з історією району.

З фізкультурників — у бібліотекарі

Родом Олександра Петрівна з Кіровоградщини. Коли в Україні настали голодні 1932-33 роки, малій Сашуні виповнилося всього три рочки. Усе, що вона знає про той гіркий час, дізналася з розповідей матері Марії Федорівни.

— Мати носила мене за собою в мішку, — ділиться спогадами про перші роки життя О.Балан. — Усі боялися комуністів-активістів, які забирали у людей все вирощене збіжжя. У нас на городі було жито і багато рідні у селі. Ото всі їли те жито і тим рятувалися. Від безвиході мати зважилася тікати до татової сестри на Донбас. Одинадцять діб добиралися, бо поїзд то їхав, то зупинявся — а ми сидимо… Їсти нічого, то й ходили на поля, де картоплю виривали. Та там десь у дорозі зварять, то й поїмо, аби з голоду не вмерти.

Бідність була страшенна. Аби якось відновити господарство, після повернення з Донбасу сім’ї Олександри довелося ще відновлювати покинуту якийсь рік тому хату — її  і повітку почали руйнувати односельці, повитягувавши вікна, винісши майже все нажите майно.

З живності спромоглися купити всього-навсього кроличку. Розвівши вуханів, підзбирали грошей, аби завести вже крупнішу домашню живність — порося. Вигодувавши його, продали, після чого на подвір’ї з’явилося вже теля, яке згодом виросло в корову-годувальницю. Зі спогадів бабусі, тоді був непростий час запровадження продрозверстки, коли продовольчі загони селян запросто могли пограбувати. Тож гроші вдома старалися не тримати. Так і робили, що замість однієї живності відразу купували іншу.

Важко чи легко доводилося, а дітям необхідно вчитися. Скажи зараз школярам, що до школи треба йти пішки зо три кілометри, мало хто захоче. Олександра ж ходила зі свого рідного села Мозоліївка на навчання до сусідньої Захарівки. Потім закінчила Кіровоградське училище фізичного виховання, отримавши освіту вчителя фізкультури. (Через роки вона здобула освіту ще й у Канівському культосвітньому училищі). Три роки відпрацювала вчителем фізкультури на малій батьківщині, про що свідчать старі фотознімки, на яких струнка молода вчителька виконує фігури на брусах.

Доленосна зустріч у санаторії

Незабаром Олександра захворіла, що давало право отримати путівку до санаторію.

— Там я й познайомилася зі своїм тоді ще майбутнім чоловіком Володимиром. Як згодом виявилося, він працював у Лебединському будинку культури, вмів грати на музичних інструментах, до того ж, гарно співав. Згодом очолював відділ культури у Кам’янці, потім у Шполі, — продовжує О.П.Балан. — З часу, коли ми одружилися, я переїхала жити на Шполянщину. Моїм першим робочим місцем тут стала Лебединська сільська бібліотека.

Після переїзду до райцентру Олександру Петрівну прийняли на роботу у відділ рідкісних книг центральної районної бібліотеки. Сюди потрапляли перші видання творів, а також ті, яких надходило мало, та й видавалися лише тим читачам, які справді їх прочитають і повернуть.  

— Раніше працівникам культури наділяли гектарами сапати буряки, соняшник, кукурудзу. Їхало нас чоловік сім-вісім, скажімо, у Терешки, в той час як один з працівників залишався черговим на видачі книг, — додає вона. — Іншим разом брали ми в’язку книг чи й у мішок, та й автобусом везли у село, а згодом після читання забирали. Діяли так звані пересувні бібліотеки, пункти книговидачі були й на фермах, тракторних бригадах чи на колгоспній пасіці. Було й таке, що спеціалісти господарств, агрономи, після появи нових книг по тій же хімії проводили роз’яснюючі лекції для книгонош, які в свою чергу несли отриману інформацію для працівників полів, городніх бригад чи ферм.

Свого часу на тракторній бригаді висіло оголошення, що у визначений день наприкінці робочого дня видаватимуться книги.

В Олександри Балан зберігаються старенькі альбоми з чорно-білими фотознімками, які наглядно підтверджують популярність пересувних бібліотек у всіх сферах колишнього життя району. Їх з цікавістю переглядають онуки і правнуки старенької, а вона з задоволенням вкотре переповідає історії про своє життя, про своїх найкращих читачів і родинні легенди.

Ольга Гриценко

Актуальні новини

Між Буртами та Цвітківським відділенням відремонтували дорогу

on 15 листопада 2018

На минулому тижні тривали ремонтні роботи на дорозі від Буртів до Цвітківського відділення. Ця ділянка автошляху, а це понад 5...

Пошта створює проблеми селянам

on 15 листопада 2018

Скорочення кількості поштових відділень, зокрема й на Шполянщині набирає обертів. Дісталася ця проблема й до Капустиного. Як повідомила виконуюча обов’язки...

У Вільшані теж готуються до виборів

on 15 листопада 2018

Вільшана, що в Городищенському районі, готується стати центром об’єднаної територіальної громади, до якої, крім Вільшанської селищної, увійдуть Петриківська, В’язівська, Вербівська,...

Не зволікайте з отриманням першого паспорта

on 15 листопада 2018

Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов’язаний отримати паспорт (ID-картку). Завчасно подбати про оформлення документа необхідно випускникам загальноосвітніх навчальних...

В районі нові директори, а в ОТГ — школи

on 01 листопада 2018

Відбулася позачергова 29 сесія районної ради VІІ скликання, яку наприкінці засідання самі ж депутати назвали найкоротшою у році. Можна ще...

Субсидії та «теплі кредити» допоможуть українцям максимально безболісно перейти на нові газові тарифи

on 01 листопада 2018

Щоб полегшити жителям України перехід на нові газові тарифи, Кабмін сьогодні впроваджує стратегію посилення соціального захисту населення. Після тривалих переговорів...

У листопаді істотно подорожчає телефонний зв’язок

on 01 листопада 2018

З 1 листопада в Україні піднімуть ціни на користування стаціонарним телефонним зв’язком. Згідно рішення Нацкомісії, яка здійснює держрегулювання у сфері...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.