­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 19 серпня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < серпня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
    1 2 3 4 5
7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Сільське подвір’я поросло споришем. Попід стареньким тином, що веде на город, виструнчилися рожево-бордові мальви. Невелика світла хата баби Наді зведена на підвищенні, а довкола неї поросли височезні акації. З іншого боку, ближче до шляху, багато років, ніби охоронець на подвір’ї, розлогий дуб з недозрілими, ще зеленими жолудями. Старенька господиня далеко від хати вже не відходить. Всередині липня їй виповнилося дев’яносто літ.

Зранку визирнувши у віконце, побачила, що день погожий, тож і вийшла зі своїми двома костурами на подвір’я, примостилася на лаві. Тут застали її представники районної і сільської влади, заступник голови райдержадміністрації Ольга Шпиця, голова районної ради ветеранів Володимир Пустовіт та сільський голова Іван Дубина, які прийшли привітати Надію Макарівну Бондаренко з 90-річним ювілеєм.

Розпитавши гостей, хто з них місцевий, васильківський, ювілярка зауважила:

— Ви не думайте, що я стара, та вже нічого не розумію. Сили вже не ті, що раніше, та ще мій батько колись казав: немає більшого дару, ніж бачити білий світ.

На цьому подвір’ї виросло кілька поколінь родини Бондаренків. Чоловік Надії Макарівни Дмитро Ничипорович був наймолодшим з-поміж дев’яти дітей у своїх батьків. Та він вже залишив цей світ.

В юності, коли Україну окупували фашисти, Надію не забрали до Німеччини лише тому, що була малолітньою.

— Хтозна, як би воно було краще, — уголос розмірковує одна з старійшин Василькова. — Якщо остарбайтери отримали матеріальні компенсації за своє перебування на примусових роботах, то нам в окупації теж несолодко жилося, хоч і вдома. З тринадцяти років мені довелося сапати на полі, та ті роки ніде не врахувалися, як трудовий стаж. Насапалася в колгоспі за весь вік, було й по два, й по п’ять гектарів буряків.

Разом з чоловіком вони натрудилися, проте звели собі хату на просторому подвір’ї. Н.М.Бондаренко розповідає, що садили акації й інші дерева, аби було з чого держак чи дошку вирізати. Частину з них забирали у колгосп. Тендітна бабуся розповідає, як колись аж з райцентру пішки несла три дошки додому, бо ніде їх було взяти.

Антоніна Долина

Актуальні новини

КОЛИ МЕДИКИ ПРИЇДУТЬ НА ВИКЛИК

on 16 серпня 2018

Як відомо більшості громадян, швидку допомогу потрібно викликати тоді, коли у цьому справді є необхідність. Попри те, є жителі району,...

У Надточаївці і Соболівці карантин

on 10 серпня 2018

На Шполянщині на загальній площі 10 га запроваджено карантин через поширення американського білого метелика.

До уваги платників податків, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів!

on 10 серпня 2018

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів...

Скільки коштують вибори

on 10 серпня 2018

«Дух виборів» уже витає над країною — до них залишився рік. Обрати керманичів для народу — «задоволення», як відомо, небезкоштовне...

Плануйте вихідні

on 10 серпня 2018

З 24 по 26 серпня (п’ятниця — неділя) неробочі дні у зв’язку зі святкуванням 27-ї річниці нашої незалежності. Відпрацьовувати їх,...

Чи погодилася «Укрпошта» з пропозицією матусян

on 06 серпня 2018

Ще у травні «Укрпошта» оголосила про плани зміни формату роботи своїх відділень у селах. Частину відділень, як повідомив у соцмережі...

А на районну лікарню грошей немає?

on 06 серпня 2018

Напружена ситуація з виплатою заробітної плати персоналу Шполянської центральної районної лікарні виникла наприкінці липня.

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.