­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Четвер, 21 лютого 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < червня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 28 29 30  

Завідуючий фельдшерсько-акушерським пунктом Глиняної Балки Іван Курінний має півстоліття трудового стажу, удостоєний звання Відмінника охорони здоров’я СРСР. Розповідаючи про себе, він зауважує, що дуже добре знає всіх майже 60 жителів свого зараз уже одного з найменших населених пунктів і напам’ять може розповісти про їхні недуги. І не лише. Іван Петрович, не замислюючись, називає роки народження багатьох своїх односельців, з яких шестеро дітей. Наймолодші з них 2015-2016 років народження. «Думаєте, як? От заходить до мене в кабінет пенсіонерка. Ще й слова не мовила про свої скарги, а я вже знаю, які ліки їй треба призначити», — розповідає він.

Випускника Одеського медичного училища, Івана Курінного у перший рік роботи (1968 р.) призначили завідуючим Веселокутським пологовим будинком на три ліжка, який діяв до вісімдесятих років минулого століття. За рік роботи Іван Петрович прийняв до десятка пологів. А в восьмирічній школі Веселого Кута на той час навчалося 115 учнів! До слова, в сусідній Антонівці діяв пологовий на п’ять ліжок.

Згодом І.П.Курінний перейшов завФАПом у Ярославку, одночасно обслуговуючи і жителів Нової Ярославки. Згодом працював палатною медсестрою в Антонівській дільничній лікарні, а з 1974 по 1985 роки виконував обов’язки головного лікаря згаданого медзакладу (у 1975-ому лікарню реорганізовано в амбулаторію). Потім перейшов на роботу в Глиняну Балку — й ось вже 33 роки незмінно надає медичну допомогу своїм односельцям. Дружина Марія Павлівна трудиться заваптекою в Антонівці.

З четвертого травня по друге листопада 1986 року Івану Петровичу довелося взяти участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції разом з земляками у взводі Черкаського військового госпіталю. Шполян у ньому було семеро, та чотирьох вже немає серед живих. Крім І.П.Курінного, дотепер дожили шполянин Василь Пишний та Іван Дзигал з Лип’янки. З дому чоловіків забирали ввечері другого травня, саме на Великдень.

— Спочатку прибули в Горностайпіль, де жили на стадіоні у наметах хімзахисту з двоярусними ліжками. Довкола піщаний грунт, від якого часто підіймалася пилюка, скреготіла на зубах. У той період на ліквідацію «кинули», можна сказати, дітей з Латвії чи Литви, призовників, які навіть не встигли скласти присяги. Та невдовзі через скандал їх підрозділ розформували, — пригадує медик-ветеран. — Дев’ятого травня ситуація на Чорнобильській АЕС досягла критичної точки — надто висока температура над реактором могла призвести до його вибуху. Охолоджували енергоблоки рідким азотом.

Згодом госпіталь переїхав у Стещину у 30-кілометровій зоні. Мене призначили секретарем військової комісії при госпіталі, яка перевіряла стан здоров’я ліквідаторів аварії для списання в запас, виїжджав на чергування і в сам Чорнобиль. Довелося дуже багатьом людям надавати медичну допомогу, які часто травмувалися. До всього, ніде не вказувалася отримана доза радіації. «Перебування в зоні підвищеного іонізуючого випромінювання» — такі встановлювали діагнози.

На перших порах багато було незрозумілого. Видані дозиметри рахували мілірентгени, в інших рентгени, а частина приладів не діяли через відсутність батареї. Згодом японці передали свої дозиметри, з Чехії доставили партію захисного одягу. Та підвищений рівень радіації відчувався металевим присмаком у роті. На харчування не скаржилися, проте задля убезпечення від опромінення можна було б давати йодовані таблетки, а цього не робилося.

За те, що після повернення з Чорнобиля на Шполянщину розповідав зайвого знайомим, мене ледве не забрали зі спецслужби. Не міг стерпіти, що в державі на біле казали чорне. Бачив я рудий ліс і не приховував того. Вважав, що не варто було направляти у зону відчуження таку величезну кількість людей, для яких часом не вистачало роботи, а дозу опромінення отримували. Крім того, спеціально занижувалися дози радіації, отримані ліквідаторами. Багато було мародерів, які діставали запчастини з опромінених автомобілів та реалізували їх в Іванковому, столиці чи деінде.

Багато чого ще може розповісти ветеран медичної галузі Іван Курінний. Його не залякали колись, а сьогодні своїм мудрим і турботливим дідусем гордяться онуки. Гордиться своєю родиною й Іван Петрович — один з найстарших ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.

Ольга Качан

Актуальні новини

Порахували, але не остаточно

on 21 лютого 2019

У Центрвиборчкомі оприлюднили число осіб, котрих потенційно включать у списки виборців. Станом на 14 лютого це 29 млн. 897 тис....

ЯК ПРАЦЮВАТИМЕ МОНЕТИЗАЦІЯ СУБСИДІЙ

on 21 лютого 2019

Уже через два тижні субсидія громадянам виплачуватиметься готівкою. Всі, кому призначено субсидію з 2018 року, отримають у березні готівку для...

Зателефонували — і забрали гроші

on 21 лютого 2019

Днями до шполянських рятувальників зателефонувала бабуся з проханням допомогти. Якщо раніше тривожні дзвінки надходили до людей нічної пори, то цього...

Оновлюється маркування харчових продуктів

on 14 лютого 2019

Президент України Петро Порошенко підписав закон про «Про інформацію для споживачів про харчові продукти». Ним встановлюються загальні положення до маркування...

Хто знає усіх кандидатів у президенти?

on 14 лютого 2019

У березні вже всьоме відбудуться президентські вибори в Україні, і вони б’ють усі рекорди за кількістю кандидатів. Претендентів на головну...

Повернути неякісні ліки назад в аптеку: не все так просто

on 14 лютого 2019

У минулі роки до редакції не раз зверталися жителі району, які з різних причин бажали повернути до аптек придбані ліки....

Серйозних підтоплень в районі немає

on 09 лютого 2019

Незвична для січня – лютого погода панує в районі. Велика кількість снігу різко почала танути, загрожуючи підтопленням як житловим масивам,...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.