­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Середа, 23 травня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < листопада 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 26
27 28 29 30      

Завідуючий фельдшерсько-акушерським пунктом Глиняної Балки Іван Курінний має півстоліття трудового стажу, удостоєний звання Відмінника охорони здоров’я СРСР. Розповідаючи про себе, він зауважує, що дуже добре знає всіх майже 60 жителів свого зараз уже одного з найменших населених пунктів і напам’ять може розповісти про їхні недуги. І не лише. Іван Петрович, не замислюючись, називає роки народження багатьох своїх односельців, з яких шестеро дітей. Наймолодші з них 2015-2016 років народження. «Думаєте, як? От заходить до мене в кабінет пенсіонерка. Ще й слова не мовила про свої скарги, а я вже знаю, які ліки їй треба призначити», — розповідає він.

Випускника Одеського медичного училища, Івана Курінного у перший рік роботи (1968 р.) призначили завідуючим Веселокутським пологовим будинком на три ліжка, який діяв до вісімдесятих років минулого століття. За рік роботи Іван Петрович прийняв до десятка пологів. А в восьмирічній школі Веселого Кута на той час навчалося 115 учнів! До слова, в сусідній Антонівці діяв пологовий на п’ять ліжок.

Згодом І.П.Курінний перейшов завФАПом у Ярославку, одночасно обслуговуючи і жителів Нової Ярославки. Згодом працював палатною медсестрою в Антонівській дільничній лікарні, а з 1974 по 1985 роки виконував обов’язки головного лікаря згаданого медзакладу (у 1975-ому лікарню реорганізовано в амбулаторію). Потім перейшов на роботу в Глиняну Балку — й ось вже 33 роки незмінно надає медичну допомогу своїм односельцям. Дружина Марія Павлівна трудиться заваптекою в Антонівці.

З четвертого травня по друге листопада 1986 року Івану Петровичу довелося взяти участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції разом з земляками у взводі Черкаського військового госпіталю. Шполян у ньому було семеро, та чотирьох вже немає серед живих. Крім І.П.Курінного, дотепер дожили шполянин Василь Пишний та Іван Дзигал з Лип’янки. З дому чоловіків забирали ввечері другого травня, саме на Великдень.

— Спочатку прибули в Горностайпіль, де жили на стадіоні у наметах хімзахисту з двоярусними ліжками. Довкола піщаний грунт, від якого часто підіймалася пилюка, скреготіла на зубах. У той період на ліквідацію «кинули», можна сказати, дітей з Латвії чи Литви, призовників, які навіть не встигли скласти присяги. Та невдовзі через скандал їх підрозділ розформували, — пригадує медик-ветеран. — Дев’ятого травня ситуація на Чорнобильській АЕС досягла критичної точки — надто висока температура над реактором могла призвести до його вибуху. Охолоджували енергоблоки рідким азотом.

Згодом госпіталь переїхав у Стещину у 30-кілометровій зоні. Мене призначили секретарем військової комісії при госпіталі, яка перевіряла стан здоров’я ліквідаторів аварії для списання в запас, виїжджав на чергування і в сам Чорнобиль. Довелося дуже багатьом людям надавати медичну допомогу, які часто травмувалися. До всього, ніде не вказувалася отримана доза радіації. «Перебування в зоні підвищеного іонізуючого випромінювання» — такі встановлювали діагнози.

На перших порах багато було незрозумілого. Видані дозиметри рахували мілірентгени, в інших рентгени, а частина приладів не діяли через відсутність батареї. Згодом японці передали свої дозиметри, з Чехії доставили партію захисного одягу. Та підвищений рівень радіації відчувався металевим присмаком у роті. На харчування не скаржилися, проте задля убезпечення від опромінення можна було б давати йодовані таблетки, а цього не робилося.

За те, що після повернення з Чорнобиля на Шполянщину розповідав зайвого знайомим, мене ледве не забрали зі спецслужби. Не міг стерпіти, що в державі на біле казали чорне. Бачив я рудий ліс і не приховував того. Вважав, що не варто було направляти у зону відчуження таку величезну кількість людей, для яких часом не вистачало роботи, а дозу опромінення отримували. Крім того, спеціально занижувалися дози радіації, отримані ліквідаторами. Багато було мародерів, які діставали запчастини з опромінених автомобілів та реалізували їх в Іванковому, столиці чи деінде.

Багато чого ще може розповісти ветеран медичної галузі Іван Курінний. Його не залякали колись, а сьогодні своїм мудрим і турботливим дідусем гордяться онуки. Гордиться своєю родиною й Іван Петрович — один з найстарших ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.

Ольга Качан

Актуальні новини

ПриЄмно чи ПриЯмно? Шполянські дороги: скільки коштуватиме ремонт?

on 17 травня 2018

Нарікання на якість доріг нерідко можна почути не лише від водіїв, а й пішоходів. І хоча якість доріг у районі,...

Відтепер декларувати треба доходи всієї сім’ї

on 17 травня 2018

Відтепер отримувачі субсидій мають декларувати доходи всіх членів сім’ї, навіть тих, які зареєстровані за іншими адресами.“Мінсоцполітики з 1 травня 2018...

Як зараховується страховий пенсійний стаж

on 17 травня 2018

Коли нам виповнюється 60 років, ми, зазвичай, поспішаємо до Пенсійного фонду. Є необхідний стаж чи немає, працювали офіційно чи нелегально...

Україна – країна великих можливостей

on 17 травня 2018

Напевно, проблемами у житлово-комунальному господарстві у нашій державі вже нікого не здивуєш. Однак дивує, подекуди, халатне ставлення відповідальних за фонд...

Наводять «порядки», а кому з того користь?

on 08 травня 2018

Не перший тиждень свіжу ароматну випічку працівниця районного споживчого товариства реалізує не зі звичного зеленого намету на алеї біля ресторану...

Апельсини дешевші за яблука

on 08 травня 2018

Ціна на яблука у магазинах нині зашкалює. Тим, кому вдалося зберегти фрукти майже до середини травня, у торгових точках райцентру...

Прокуратура цікавиться якістю ремонту доріг

on 08 травня 2018

З засобів масової інформації та з інформації прес-служби Генеральної прокуратури України відомо, що Генпрокурор України Юрій Луценко вимагає від місцевих...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.