­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 20 серпня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < червня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 28 29 30  

Так розповідає про себе Євдокія Іванівна Черкасова, знана і шанована у Лебедині особистість. Знана, бо все своє трудове життя присвятила навчанню і вихованню дітей. Багатьма з них вона сьогодні пишається, а колишні учні не забувають свою учительку і наставницю. А п’ятого квітня вітали Євдокію Іванівну з 75-річним ювілеєм. Шанована квітнева іменинниця односельцями не лише як талановитий педагог, а й як громадський діяч, депутат сільської ради Лебедина багатьох скликань. При цьому вона берегиня щасливої родини, дружина, мама і бабуся.

Подякувати за активну життєву позицію, підтримку у розвитку інфраструктури села у день народження завітали представники районної влади — начальник організаційного відділу Олена Мар’яш, голова районної ради ветеранів війни і праці Володимир Пустовіт, Лебединський сільський голова Олексій Рудас та голова сільської ради ветеранів Микола Волик.

Слово за слово — і складається враження, що Черкасови лебединці з діда-прадіда. Проте Євдокія Іванівна зі своїм чоловіком Миколою Степановичем розповідають, що на Шполянщину вони приїхали з Драбівського та Чорнобаївського районів працювати педагогами після закінчення тоді ще Черкаського педагогічного інституту. Молода пара познайомилася перед вступом до вишу, а рік тому подружжя вже відзначило золоте весілля. При цьому Черкасови зауважують, що роки й десятиліття спільного життя промайнули, як одна мить.

— Я, випускниця-медалістка, щойно блискуче здала вступний екзамен з німецької мови, — згадує ювілярка день, коли познайомилася з майбутнім чоловіком. — Вийшла від екзаменаторів, а під кабінетом стояв Микола з товаришем. Обидва красені у військовій формі, всі дівчата на таких задивлялися. Почали мене розпитувати, аби підказала відповіді на білети. Згодом ми разом навчалися на фізичному факультеті навчального закладу.

Активність Євдокії підмітили ще у вузі, де обрали старостою групи.

— Вперше до Лебедина приїхала на практику, — продовжує вона. — При цьому отримала можливість, крім безпосереднього ознайомлення з професійними обов’язками, ще й заробити свої перші гроші. Спершу приїхала сама у Лебединську школу №2. А мене як навантажили роботою! Думала, що не впораюсь. Проте саме сюди повернулася працювати після отримання диплома і все життя, понад три десятиліття, трудилася вчителем фізики в одній школі, багато років обіймала посаду завуча з виховної роботи.

Про це іменинниця не поспішає розповідати, але кілька десятиліть тому саме вона доклала зусиль, аби в Лебедині забуяли свіжою зеленню парки. Зокрема парк імені ветеранів Великої Вітчизняної війни і сквер біля території колишнього колгоспу «Росія», який на той час очолював А.П.Заєць і підтримав ідею. До 40-річчя Великої Перемоги разом з учнями садили сад Миру біля школи. Кожен учень запам’ятовував своє дерево, а потім під час зустрічей випускників згадували про те. За підтримки керівника іншого колишнього колгоспу ім.Петровського М.Я.Лисенка посадили дерева біля Попового ставка.

— Будучи багато років поспіль депутатом сільради, не могла змиритися, що на моїй вулиці немає асфальтного покриття, — ділиться Є.І.Черкасова. — Шукала можливості вирішити цю проблему, підходів до керівників. Підрядником у цій справі тоді став керівник місцевого господарства М.О.Губа, адже сільська рада на той час не мала права виступати замовником. Так трапилося, що дорогу робили під кінець року, скрізь болото. Дехто вже й дорікати почав, що таке затіяла. Однак вже навесні наступного року вулиця була заасфальтованою. А за підтримки директора насіннєвого заводу В.І.Кравченка на цій та інших вулицях з’явилося газопостачання.

Як і для кожного, найбільшою життєвою цінністю для Євдокії Іванівни та Миколи Степановича Черкасових залишається їхня родина, двоє синів Ігор та Олександр, два онуки й обидва Ярослави. Ювілярка сама змалку залишилася без матері, а батько Іван Климович самотужки, так і не одружившись вдруге, виховав і дав путівку в життя своїм сімом дітям.

Зважаючи на її гідне наслідування родинне життя, свого часу Є.І.Черкасовій довірили почесну справу, запросивши реєструвати шлюби жителів Лебедина.

Через поважний вік Євдокія Іванівна вже на заслуженому відпочинку, та її учні досі дякують вчительці за життєві уроки, за мудрість, а односельці — за багато інших добрих справ.

Ольга Качан

Актуальні новини

КОЛИ МЕДИКИ ПРИЇДУТЬ НА ВИКЛИК

on 16 серпня 2018

Як відомо більшості громадян, швидку допомогу потрібно викликати тоді, коли у цьому справді є необхідність. Попри те, є жителі району,...

У Надточаївці і Соболівці карантин

on 10 серпня 2018

На Шполянщині на загальній площі 10 га запроваджено карантин через поширення американського білого метелика.

До уваги платників податків, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів!

on 10 серпня 2018

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів...

Скільки коштують вибори

on 10 серпня 2018

«Дух виборів» уже витає над країною — до них залишився рік. Обрати керманичів для народу — «задоволення», як відомо, небезкоштовне...

Плануйте вихідні

on 10 серпня 2018

З 24 по 26 серпня (п’ятниця — неділя) неробочі дні у зв’язку зі святкуванням 27-ї річниці нашої незалежності. Відпрацьовувати їх,...

Чи погодилася «Укрпошта» з пропозицією матусян

on 06 серпня 2018

Ще у травні «Укрпошта» оголосила про плани зміни формату роботи своїх відділень у селах. Частину відділень, як повідомив у соцмережі...

А на районну лікарню грошей немає?

on 06 серпня 2018

Напружена ситуація з виплатою заробітної плати персоналу Шполянської центральної районної лікарні виникла наприкінці липня.

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.