­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Вівторок, 23 жовтня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < червня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 28 29 30  

Борис Корнійович Яценко належить до того покоління, яке сьогодні називають діти війни. Як і в усіх його ровесників в селі, трудова біографія його розпочалася в 14 років в колгоспі в Буртах. До служби в армії встиг попрацювати трактористом, а після чотирирічної служби в армії і закінчення технікуму виконував обов’язки електрика.

Справжній талант Бориса Корнійовича як організатора розкрився, коли його після закінчення Уманського сільськогосподарського інституту призначили в 1971 році агрохіміком, а вже через два роки й головним агрономом. Спершу він очолював рослинницьку галузь в колгоспі в рідному селі, а з 1978 року — в колгоспі ім. Шевченка с. Самгородок Смілянського району.

Урожайність зернових за часів його роботи досягла чи не найвищих показників в області. Озимої пшениці вже в перший рік його роботи головним агрономом зібрали по 60,1 центнера з гектара. Як тоді писали в обласній пресі, «це результат чіткого дотримання технології вирощування культури». Був випущений навіть плакат з передовим досвідом роботи.

І в Буртах, і в Самгородку, загалом щонайменше 10 років урожайність зернових становила 50-60 центнерів з гектара, а цукрових буряків збирали більше 300 центнерів з гектара.

На той час це були врожаї на рівні кращих господарств Черкаської області.

Більше десяти років довелося попрацювати Борису Яценку і заступником голови колгоспу, де він вже відповідав за тваринницьку галузь, яка в ті часи не пасла задніх в районі.

Далі, за часів проголошення незалежності України, аж до виходу на пенсію він трудився в відділі земельних ресурсів.

В селі добро, зроблене кимось з керівників господарства, пам’ятають чимало років. Переповідають з покоління в покоління, хто ж ото зробив добру справу, побудував тваринницьке приміщення чи тракторну бригаду. З ім’ям Бориса Корнійовича пов’язують будівництво дороги з Буртів до Цвітківського відділення.

Приїхав він якось на прийом до тодішнього депутат  Верховної Ради України Олександра Миколайовича Ткаченка. І коли Олександр Миколайович запитав, що його привело, Борис Корнійович попросив вирішити проблему з дорогою до відділення.

З Києва приїхали спеціалісти, виготовили документацію, виділили й кошти на дорогу, але будівництво її з невідомих причин не розпочалося. Кілька разів Яценку довелося ще їздити в Київ до Олександра Миколайовича, аж доки останній попередив керівників району, що приїде восени на відкриття дороги, а коли вона буде не зроблена, то відповідальним не поздоровиться.

Отак був покладений початок її спорудження.

Вже четвертий рік Борис Корнійович очолює ветеранську організацію села, на цій посаді прагне бути корисним людям. Якось, приїхавши в район, завітав в автотранспортне підприємство і запропонував перевізникам організувати один з маршрутів на Київ не через В’язівок і Городище, а через Бурти і ще 5-6 сіл Городищенського району. Доводив, що в кожному з сіл знайдеться від 2 до 4 пасажирів, бажаючих доїхати якщо не в Київ, то до райцентру. На підприємстві пообіцяли вивчити дане питання, але вже минув не один місяць, а відповіді голова ветеранської організації так і не отримав.

Як сам пояснює: «Ще трохи почекаю, а потім буду знову нагадувати про свою пропозицію». Звичка доводити все до логічного завершення і добиватися свого, у нього залишилася ще з часів, коли працював головним агрономом.

Такі, як він, не завжди зручні відвідувачі для керівників різних рангів та мастей. Правда, й Борис Корнійович не звик відступати.

Днями Борис Корнійович Яценко підбиватиме підсумки свого вісімдесятирічного життя і розміняє дев’ятий десяток. У районній раді ветеранів, готуючись до вітань своєму колезі, бажають всіх гараздів сільському голові ветеранів, аби зміг вирішити ще не одну добру справу на благо своїх односельців.     

Анатолій Вікторук

Актуальні новини

Обчислення стажу фізичних осіб-підприємців

on 19 жовтня 2018

Нерідко у підприємців виникають питання, а то й проблеми, коли настає час виходу на заслужений відпочинок. Начальник Шполянського відділу обслуговування...

Які категорії громадян не підлягають призову?

on 19 жовтня 2018

Призову на строкову в/службу не підлягають громадяни України, які за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону отримають...

Шкільні рюкзаки удвічі важчі за норму

on 19 жовтня 2018

Звична картина: учні молодших класів ідуть до школи чи повертаються додому, вгинаючись під важкими портфелями. Ті шкільні сумки і рюкзаки...

Робота є — працівників нема

on 19 жовтня 2018

За статистикою, в Україні загалом на одне робоче місце претендує три-чотири особи. Але якщо розглядати цю проблему окремо по галузях,...

Роман Безсмертний: «Я втомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти»

on 12 жовтня 2018

5 жовтня до Черкас завітав політик з понад 20-річним стажем, віце-прем’єр-міністр 2005 року, екс-посол України в Білорусі, а нині –...

Після реформування з’явилися вакантні посади

on 12 жовтня 2018

Санітарно-епідеміологічна служба в останні роки, як і деякі інші організації, пережила етап реформування. Вона фактично ліквідована. Натомість два роки тому...

На які соціальні гарантії може розраховувати призовник?

on 12 жовтня 2018

Керівництвом держави, Урядом та Збройних Сил забезпечено належні умови для призваних на строкову військову службу громадян України, зокрема:

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.