­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Вівторок, 22 січня 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < листопада 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

Борис Корнійович Яценко належить до того покоління, яке сьогодні називають діти війни. Як і в усіх його ровесників в селі, трудова біографія його розпочалася в 14 років в колгоспі в Буртах. До служби в армії встиг попрацювати трактористом, а після чотирирічної служби в армії і закінчення технікуму виконував обов’язки електрика.

Справжній талант Бориса Корнійовича як організатора розкрився, коли його після закінчення Уманського сільськогосподарського інституту призначили в 1971 році агрохіміком, а вже через два роки й головним агрономом. Спершу він очолював рослинницьку галузь в колгоспі в рідному селі, а з 1978 року — в колгоспі ім. Шевченка с. Самгородок Смілянського району.

Урожайність зернових за часів його роботи досягла чи не найвищих показників в області. Озимої пшениці вже в перший рік його роботи головним агрономом зібрали по 60,1 центнера з гектара. Як тоді писали в обласній пресі, «це результат чіткого дотримання технології вирощування культури». Був випущений навіть плакат з передовим досвідом роботи.

І в Буртах, і в Самгородку, загалом щонайменше 10 років урожайність зернових становила 50-60 центнерів з гектара, а цукрових буряків збирали більше 300 центнерів з гектара.

На той час це були врожаї на рівні кращих господарств Черкаської області.

Більше десяти років довелося попрацювати Борису Яценку і заступником голови колгоспу, де він вже відповідав за тваринницьку галузь, яка в ті часи не пасла задніх в районі.

Далі, за часів проголошення незалежності України, аж до виходу на пенсію він трудився в відділі земельних ресурсів.

В селі добро, зроблене кимось з керівників господарства, пам’ятають чимало років. Переповідають з покоління в покоління, хто ж ото зробив добру справу, побудував тваринницьке приміщення чи тракторну бригаду. З ім’ям Бориса Корнійовича пов’язують будівництво дороги з Буртів до Цвітківського відділення.

Приїхав він якось на прийом до тодішнього депутат  Верховної Ради України Олександра Миколайовича Ткаченка. І коли Олександр Миколайович запитав, що його привело, Борис Корнійович попросив вирішити проблему з дорогою до відділення.

З Києва приїхали спеціалісти, виготовили документацію, виділили й кошти на дорогу, але будівництво її з невідомих причин не розпочалося. Кілька разів Яценку довелося ще їздити в Київ до Олександра Миколайовича, аж доки останній попередив керівників району, що приїде восени на відкриття дороги, а коли вона буде не зроблена, то відповідальним не поздоровиться.

Отак був покладений початок її спорудження.

Вже четвертий рік Борис Корнійович очолює ветеранську організацію села, на цій посаді прагне бути корисним людям. Якось, приїхавши в район, завітав в автотранспортне підприємство і запропонував перевізникам організувати один з маршрутів на Київ не через В’язівок і Городище, а через Бурти і ще 5-6 сіл Городищенського району. Доводив, що в кожному з сіл знайдеться від 2 до 4 пасажирів, бажаючих доїхати якщо не в Київ, то до райцентру. На підприємстві пообіцяли вивчити дане питання, але вже минув не один місяць, а відповіді голова ветеранської організації так і не отримав.

Як сам пояснює: «Ще трохи почекаю, а потім буду знову нагадувати про свою пропозицію». Звичка доводити все до логічного завершення і добиватися свого, у нього залишилася ще з часів, коли працював головним агрономом.

Такі, як він, не завжди зручні відвідувачі для керівників різних рангів та мастей. Правда, й Борис Корнійович не звик відступати.

Днями Борис Корнійович Яценко підбиватиме підсумки свого вісімдесятирічного життя і розміняє дев’ятий десяток. У районній раді ветеранів, готуючись до вітань своєму колезі, бажають всіх гараздів сільському голові ветеранів, аби зміг вирішити ще не одну добру справу на благо своїх односельців.     

Анатолій Вікторук

Актуальні новини

Не доставляють лише «Шполянські вісті»?

on 17 січня 2019

До редакції продовжують надходити телефонні повідомлення від читачів, які передплатили газету «Шполянські вісті» на 2019 рік. Так, після публікації «Саботаж...

Не допустили зриву навчального процесу В Іскреному

on 17 січня 2019

У той час, коли у всіх школах району після зимових канікул звично відновився навчальний процес, в Іскренській загальноосвітній школі І-ІІІ...

Чи встигли обрати сімейного лікаря?

on 17 січня 2019

Згідно з офіційними даними, у 2018 році кожен другий українець обрав собі сімейного лікаря. Немало з тих, хто не встиг...

Хрещенські морози відміняються

on 17 січня 2019

Українців цікавить, якою буде погода на Водохреща, 19 січня, адже традиційно цей період славиться справжніми хрещенськими морозами, снігом і льодом,...

Через суд з підприємця стягнуть борг

on 17 січня 2019

Господарським судом Черкаської області відкрито провадження у справі за позовом Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шполянської міської...

Посилки — по-новому

on 12 січня 2019

З початку року змінилися правила оподаткування товарів, що надходять із-за кордону. Нагадаємо, досі українці могли отримувати скільки завгодно посилок вартістю...

Інформмозаїка

on 12 січня 2019

Проблема з вчителями математики Проблема з кадрами в районі стосується не лише медицини, а й освіти. На одній з нарад в...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.