­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 19 листопада 2017
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < жовтня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Батькам шполянки Майї Негоди присвоєно почесне звання «Праведники народів світу». На жаль, Олена Антонівна та Панас Михайлович Купрієвичі не дожили до 2003 року, коли поважний Посол Держави Ізраїль в Україні Анна Азарі приїхала до Черкас вручати грамоти та медалі «Праведник народів світу» 13 жителям Черкащини. Тож їх отримували родичі і зокрема М.П.Негода.

Праведниками в Ізраїлі називають людей, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Це звання присуджується Міжнародним інститутом пам’яті «Яд-Вашем» у Єрусалимі, а імена праведників вписуються до Стіни пам’яті.

У роки війни Майя Панасівна була зовсім малою дівчинкою, проте пам’ятає, як у їхній хаті батьки переховували дівчину-єврейку. Маючи співчутливе серце, вони рятували чуже життя, смертельно ризикуючи своїми.

— Коли все те відбувалося, я була малою, не більше п’яти років, — розповідає М.П.Негода. — Мама була домогосподаркою, а батько трудився на так званому паспункті, примітивному молокозаводі, де пастеризували молоко. Він знаходився в мікрорайоні сучасної автостанції. Пам’ятаю, як взимку там заготовляли лід, що вкритий соломою у ямах зберігався практично до літа, а потім виготовляли морозиво, казеїн.

У той час навпроти теперішнього приміщення прокуратури розміщувався будинок пристарілих, яким завідував батько нашого місцевого поета Іцика Фефера.

Ми жили неподалік пекарні (де нині магазин «Комерс»), яка і в період фашистської окупації не припиняла роботи. Німці, здавалося, були повсюди. Один з них, пекар, якийсь час у нас квартирував.

Знаю з розповідей моїх батьків, що Клара Винокур жила в гетто, куди загарбники зганяли наших земляків, зі своєю мамою Анною Григорівною, яку багато хто знав як добру швачку, та братиком Гришею. У 1941-1942 роках часто прибігала до нас, коли виникала небезпека, напади на гетто або загроза розстрілу. Для нашої сім’ї те було дуже небезпечно. Їх необхідно було переховувати навіть від сусідів і про це були попереджені навіть ми, діти. У нашій квартирі була темна комірчина, де й переховувалася Клара. На вулицю боялася вийти навіть раз на день.

Досить часто ми з мамою носили в гетто їжу для сім’ї Винокур. У 1942 році виникла небезпека повного знищення мешканців гетто і батько переправив Клару у село, назву якого вже й не пригадаю, на Катеринопільщину, де мав надійних друзів. Однак через якийсь час вона повернулася до Шполи, бо важко переживала розлуку з мамою та братом.

Влітку того ж 1942 року Кларі вдалося вирватися із концтабору від розстрілу, оскільки захворіла на тиф, вона знову неодноразово з’являлася у нас. Пам’ятаю, як її мама Анна Григорівна одного разу привела свого молодшого сина, п’ятирічного Гришу і він також певний час перебував під наглядом моїх батьків. Коли у Дар’ївському лісі розстрілювали євреїв, у числі  жертв були і мати Клари, а згодом і братик, якого видали зі схованки в одному з сіл району.

Після визволення Шполи до міста почали повертатися євреї, яким вдалося уникнути розстрілу. Один з них, Липовецький налагодив тут виробництво цукерок, газованої води. Працювати на підприємство влаштувалася і Клара, а невдовзі завітала з тими солодощами і газованою водою. Наприкінці 40-их років минулого століття для нас, дітей війни, такі хай і простенькі, цукерки стали небаченим гостинцем, про який не забувається й досі.

Згодом вона переїхала жити до столиці, хоч і тоді не припинила спілкуватися з моєю мамою, щоправда листуванням.

З того часу минуло не одне десятиліття. Одного разу Майя Панасівна, вже маючи власну сім’ю, вийшла на вулицю і побачила там Клару Винокур. Вона привела на місце, де виросла, раввина з Ізраїлю.

— Незважаючи на те, що минуло багато часу, упізнала Клару, а вона мене, — продовжує М.П.Негода. — Після того вона почала час від часу навідуватися. Пам’ятаю, приїжджала на відзначення 400-річчя Шполи, і, виступаючи зі сцени, зауважила, що де б не проживала, ніколи не забуде цей малесенький шматочок землі, де народилася і виросла.

Нині вона мешкає у штаті Філадельфія США, і все одно роками ми листувалися, а останнім часом спілкувалися телефоном. К.Винокур нині майже дев’яносто років.

Майя Негода переповідає, як свого часу в далекій Америці Клара отримала в якості гостинця від сусідки зефір у шоколаді, на упаковці якого зазначався виробник: Україна, м. Шпола, вул. Леніна, 25, тобто солодощі виготовили на Шполянській кондитерській фабриці! Сповнена ностальгії, вона знайшла потрібний магазин і, накупивши там скільки змогла зефіру з Батьківщини, пригощала ним знайомих.  

Незважаючи на те, що давно покинула малу батьківщину, у своїх листах, адресованих Майї Панасівні, Клара Винокур завжди цікавилася життям рідного міста, його людьми, новинами. М.Негода дбайливо зберігає ті душевні рядки листування, кожен з яких прикріплений до конверта з іноземною адресою. «Мы здесь живем материально неплохо, но проблем полно, ибо в Америке бюрократия такая, что нам и не снилось… Я материально обеспечена, но все равно скучаем, ибо Родину заменить ничем нельзя», — писала Клара Майї у 2000 році. А в 2005-ому знову: «Говорят, что нельзя жить прошлым, но у меня так не получается. Нет такого дня, чтобы я не думала о том, что и как было и очень спасибо тебе, Майечка, за стихи Фефера. В Киеве у меня была книжка, но я даже не знаю, где она. Поэтому я очень рада получить от тебя эти листочки. Я сделаю из них книжку. Читаю и вижу его (поэта) и его отца…».

Ольга Качан

Актуальні новини

Поросятко без довідки ветеринара несе небезпеку, або як влада зреагувала на критику ветеранів

on 16 листопада 2017

Минулої суботи і неділі на центральному ринку за участі представників правоохоронних органів, Держпродспоживслужби, лабораторії ветеринарної медицини та районного споживчого товариства...

Годуємо Європу?

on 09 листопада 2017

Експорт харчів та аграрної продукції до країн ЄС нинішнього року порівняно з минулим зріс на 39,8%, сягнувши 4,177 млрд. дол....

У «Престижі» відкриють промтоварний магазин

on 09 листопада 2017

На першому поверсі супермаркету «Престиж» тривають ремонтні роботи. Усі відділи, які працювали на першому поверсі, перенесено на другий. А шполяни...

Школи зобов’язали опублікувати фінансову звітність

on 09 листопада 2017

Школи зобов’язані опублікувати свою фінансову звітність за доходами і видатками до 1 грудня, повідомляє прес-служба Міністерства освіти і науки України.

Європа з’їла наші яйця!

on 09 листопада 2017

Чому різко підскочили ціни? Українці по своїх спорожнілих гаманцях відчули ріст агроекспорту.

Шполянську міськраду визнали порушником закону

on 02 листопада 2017

Виконавчий комітет Шполянської міської ради не провів конкурс на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у межах міста Шпола....

Депутат Богач відщипнув у кума земельку

on 02 листопада 2017

Нещодавно розповсюдилася інформація, що депутат об’єднаної територіальної громади, він же директор СТОВ «Маяк-Агро» (підприємство є складовою частиною СТОВ «ЛНЗ -Агро»)...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.