­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 16 грудня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < вересня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Володимир Володимирович Коломієць з Капустиного, зайшовши до редакції, несміливо почав розповідати про причину свого приходу. «Прийшов за наполяганням внучки Юлії, – почав розповідь.

- Вона навчається в Київському університеті ім. Шевченка. І як тільки розмовляємо, так вона й нагадує мені, щоб в редакцію відніс розповідь про мого батька, на жаль, покійного, Коломійця Володимира Йосиповича, який жив в Станіславчику. Внуки і правнуки вважають його героєм. Йому довелося пройти шляхом війни та брати участь в параді Перемоги на Красній площі.

Оце я й виконую її прохання».

Ось що написали під заголовком «Пишаємося героями своєї родини» правнуки Володимира Йосиповича.


«Наш прадідусь-герой Коломієць Володимир Йосипович народився 1911 року в с. Станіславчик Київської обл. (нині Черкащина) в сім’ї селянина.У 18 років Володимир разом із товаришем подався на заробітки в Середню Азію. Будували там Каракумський канал. З 1930 по 1933 роки юнаки були солдатами Робітничо-Селянської Червоної Армії. Непомітно підкрався зловісний 1941 рік - на той час вже люблячий чоловік, батько змушений був попрощатися із сім’єю і стати у лави захисників Вітчизни. Служив у гірській дивізії. Він був командиром одного з відділень, сержантом за званням та зв’язківцем за спеціальністю. Перше бойове хрещення Володимир пройшов на Кавказі, відтоді проніс через життя і перше враження воєнних років. Він був першокласним стрільцем. Якось над штабом дивізії кружляв німецький літак, скерований в цю місцевість для розвідки. Його пілот спокійно виконував своє завдання без будь-якого страху, чим дуже занепокоїв і розлютив солдатів.Командир віддав наказ вистрелити, виконавцем якого став Володимир. Він на мить прицілився - і збив фашистський літак з першого пострілу з простої гвинтівки. Збитий літак стрімко наближався до землі, а прадідуся винагородили його першої медаллю «Отличный стрелок». У процесі бойових дій різних років війни гірська дивізія визволяла не лише Кавказ, а й Крим, Карпати, території Австрії, Угорщини, Чехословаччини. А одного разу на Кубані довелося навіть боротися за виживання на забутому острові. З 18 років і аж до закінчення війни Володимир не був удома. Останньою справою дивізії були визволення Праги 13 травня 1945 року. Радісну звістку Святої Перемоги зустріли у Чехословаччині.А вже 24 червня 1945 року в Москві відбулася масштабна історична  подія - парад Перемоги! Честь бути учасником цього параду випала далеко не кожному військовому, солдати проходили дуже жорсткий відбір. І 34-річний Володимир Коломієць зі свого 5-тисячного полку один був обраний на переможну урочисту ходу. За особливі заслуги перед Батьківщиною отримав багато нагород: орден Червоної Зірки, орден Слави, орден Вітчизняної війни І ступеня, орден «За победу над Германией»; медалі: «За оборону Кавказу», «Отличный стрелок» та інші. Із сім’єю повернувся до рідного Станіславчика. Постійно розповідав дітям та онукам сумні, захоплюючі, героїчні історії про воєнні роки і до кожної оповіді додавав: «Війна - це важка і виснажлива щоденна праця».Записано вдячними правнуками  Юлією та Денисом Колісниками і Віталіною Моторною

 

«Тікай, синку, а я вже стара, мене не тронуть»

Саме так порадила в 1929 році своєму сину мати, коли зрозуміла і побачила, що нова влада за будь-який вчинок чи слово забирає жителів і невідомо куди вони пропадають.

Як не хотілося Володимиру кидати рідну домівку, та все ж прислухався до порад неньки і разом з товаришем подалися на заробітки в Середню Азію, на будівництво Каракумського каналу.

В сім’ї Коломійців було восьмеро дітей (п’ять братів і три сестри). Сім’я залишилася без батька у 1918 році, коли Володимиру Йосиповичу було шість років. На час, коли Володимиру Коломійцю сповнилося 18 років, старші брати й сестри вже жили окремо, а найменший син Федот помер у 19 років.

Найстарший з братів  призову в армію не підлягав, тому участі в Великій Вітчизняній війні не брав. Ще в одного брата Володимира Йосиповича, Семена, була броня, оскільки він працював на залізниці. І лише Володимир Йосипович та брат Петро потрапили на фронт. Останній пропав безвісти і додому не повернувся.

Сестри Єлизавета, Ганна і Лукія цілий вік прожили в Станіславчику.

Сам Коломієць Володимир Йосипович, пройшовши дорогами війни, брав участь у параді Перемоги, повернувся в Станіславчик з дружиною-росіянкою. Старший син Олександр після служби в армії жив в Горьковській області, менший Петро - в Станіславчику, працював механізатором.

А середній Володимир Володимирович, як і батько, працював водієм, але проживає в Капустиному, куди дружину Любов Миколаївну направили працювати педагогом.

Саме він і приніс написану його внуками розповідь про дідуся.

Редакція дякує Володимиру Володимировичу Коломійцю за розповідь про свого батька.

Актуальні новини

Листонош зобов’язали передплачувати пресу

on 13 грудня 2018

За повідомленням Генерального директора ПАТ «Укрпошта», передплатна кампанія в Україні триває. До завершення передплатної кампанії на наступний рік залишилося менше...

Паспорт — не записник

on 13 грудня 2018

«Щоб не забути номер своєї амбулаторної карти, попросила медсестру написати його в паспорті. Вона зауважила, що робити подібні записи у...

Скільки витрусить зі шполян новорічний стіл Цього року новорічне меню вийде на 20% дорожчим

on 13 грудня 2018

Новий рік на носі і більшість шполянських господинь вже складають святкове меню. Оскільки ціни кусаються і більшість хоче зекономити, тому...

ПРИЙШЛА СУБСИДІЯ. ЯК СПЛАЧУВАТИ СВІЙ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ПЛАТІЖ?

on 06 грудня 2018

Як і в минулих опалювальних сезонах, зекономлену субсидію можна використати для оплати в наступному місяці спожитого понад виділену соціальну норму...

Вікна заплуталися в тендерах, як у тенетах

on 06 грудня 2018

Цьогоріч мало відбутися два тендери на закупівлю вікон для навчальних закладів району. За результатами першого з них придбано та встановлено...

Медсестер бракує, та й лікарів теж

on 06 грудня 2018

Не лише проблемою фінансування переймаються сьогодні у Шполянській центральній районній лікарні. Перед медиками вторинної ланки постала ще й нестача кадрів,...

Воєнком Євген Курбет: «Зберігати спокій і бути пильними»

on 06 грудня 2018

Зберігати спокій, бути пильними та звертатися до військових комісаріатів у разі отримання викликів, закликає черкащан обласний військовий комісар Євген Курбет...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.