­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 21 жовтня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < серпня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

 

28 квітня відзначила 90 років з дня народження жителька Василькова Ганна Данилівна Бурлака. І хоч у такому віці стареньким уже не надто хочеться святкувати, та кажуть мудрі люди, що подібний ювілей — то справжнє свято, позаяк далеко не кожному Бог відміряє такого довгого віку.

Мабуть, варто додати: ще й при такому-сякому здоров’ї та при світлій пам’яті. Все це — про ювілярку. Одне лиш вона того весняного дня, коли вишневий цвіт на вулиці змінювався яблуневим, призабула — те, що в останні дні квітня її день народження. Цю прикрість виправили представники районної і сільської влади. Завітавши з квітами і подарунками до оселі Ганни Данилівни, заступник голови райдержадміністрації Ольга Шпиця, голова районної ради ветеранів війни і праці Володимир Пустовіт та Васильківський сільський голова Іван Дубина жартома поцікавилися у господині, яка сама відкрила двері гостям:

— Це ж у вас сьогодні ювілей?

— А я й не знаю!.. — щиро зізналася бабуся, однак запросила до хати прибулих, зрадівши спілкуванню. Його, як відомо, так не вистачає самотнім людям.

У хаті старенької тепло, проте вона і в приміщенні, і навіть на вулицю виходить босоніж. Згодом зізнається, що так звикла. Донедавна, як «вибігала» навіть взимку до криниці, що біля хати, витягнути води, то теж не взувала ні шкарпеток, ні черевиків. Хтозна, може, то і є один з секретів довголіття однієї зі старійшин Василькова.

У хаті бабуся Ганна обмовилася:

— Оце щоб вам не заважати, я вилізу на лежанку, — і бабуся поспішила та, незважаючи на старість, миттю опинилася біля грубки.

Розповіла, що найнеобхідніше — натопити в хаті, зварити їсти — їй допомагає племінник Анатолій Ульяніцький, який проживає неподалік.

— Коли помирала його мати, а моя сестра, наказувала синові, аби тримався тітки. От він і допомагає, — пояснює ювілярка.

Про своє життя вона оповідає ніби жартома, хоч юність, та й зрілі роки не балували її. Такий тоді був час непростий. Власної сім’ї, дітей Ганна Данилівна не має.

— Хто мене таку, сім разів негарну візьме?! — усміхаючись, відповідає на запитання про сім’ю.

Хоча причина, очевидно, не в красі, а в тому, що у післявоєнні роки багато чоловіків і навіть юнаків не повернулися з фронту. Тож багато наречених, жінок залишилися як не вдовами, то вік дівували.

Г.Д.Бурлака чітко пам’ятає, що має 42 роки трудового стажу. Багато робіт вона виконувала ну зовсім нежіночих. В роки окупації корінна васильківчанка разом з односельцями ночами копали окопи чи, як називає, траншеї від широкої дороги до кар’єру.

— У Капустиному, Іскреному стояли німці. А нас, дівчат, вночі на те копання супроводжував солдат. Так само, з ним, під покровом ночі і поверталися, — додає жінка.

Про роботу в колгоспі згадує неохоче, зізнаючись, що майже у ньому не була.

— У колгоспі тяжко працювали, а писали лише трудодні. Якось зустріла знайому, а вона й каже: «Ти плюнь на те все! Поїхали зі мною на Донбас, там хоч заробити можна!»

— Так мене ж без паспорта нікуди не візьмуть!

— Підемо до вербовщика, він щось придумає. Запише, що ти їдеш на цілину, а насправді — на Донбас, — пояснила знаюча приятелька.

Так Ганну доля закинула на схід України, де вона п’ять років трудилася шахтарем. Після повернення до Василькова чверть століття працювала на випалюванні цегли на місцевому цегельному заводі.

Розказуючи про своє життя, бабуся Ганна не забула подякувати гостям за те, що цікавляться її історією. І відразу, без окулярів прочитала вітальну листівку від районної влади. Окуляри вона вдягає лиш тоді, коли читає газети, зокрема «Шполянські вісті». А періодики в старенької вистачає біля лежанки. Тож і на старості Г.Д.Бурлаці не нудно.

Ольга Гриценко

Актуальні новини

Обчислення стажу фізичних осіб-підприємців

on 19 жовтня 2018

Нерідко у підприємців виникають питання, а то й проблеми, коли настає час виходу на заслужений відпочинок. Начальник Шполянського відділу обслуговування...

Які категорії громадян не підлягають призову?

on 19 жовтня 2018

Призову на строкову в/службу не підлягають громадяни України, які за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону отримають...

Шкільні рюкзаки удвічі важчі за норму

on 19 жовтня 2018

Звична картина: учні молодших класів ідуть до школи чи повертаються додому, вгинаючись під важкими портфелями. Ті шкільні сумки і рюкзаки...

Робота є — працівників нема

on 19 жовтня 2018

За статистикою, в Україні загалом на одне робоче місце претендує три-чотири особи. Але якщо розглядати цю проблему окремо по галузях,...

Роман Безсмертний: «Я втомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти»

on 12 жовтня 2018

5 жовтня до Черкас завітав політик з понад 20-річним стажем, віце-прем’єр-міністр 2005 року, екс-посол України в Білорусі, а нині –...

Після реформування з’явилися вакантні посади

on 12 жовтня 2018

Санітарно-епідеміологічна служба в останні роки, як і деякі інші організації, пережила етап реформування. Вона фактично ліквідована. Натомість два роки тому...

На які соціальні гарантії може розраховувати призовник?

on 12 жовтня 2018

Керівництвом держави, Урядом та Збройних Сил забезпечено належні умови для призваних на строкову військову службу громадян України, зокрема:

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.