­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 22 липня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < жовтня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

18 липня на своїй сторінці у Фейсбук письменник – земляк Михайло Слабошпицький опублікував пост: «З Торонто прийшла сумна звістка: завершився земний шлях мого доброго приятеля Степана Горлача. 9 січня ц.р. він зустрів своє 97-ліття.

У наступному році виповниться сорок літ, як у Журавську сільраду прийшла на роботу працівник паспортного столу Ніна Паращенко. Сьогодні вона тут найдосвідченіший працівник.

Будинок жительки Василькова, старенької Ольги Рудь потопає в літній зелені. На подвір’ї походжає птиця і на перший погляд здається, що на вулиці багато подвір’їв схожі один на інший. І в той же час господиня цього двору — одна з найстарших на своїй вулиці і в усьому Василькові з-поміж майже двох тисяч жителів.

Днями директор шполянського шахового клубу Юрій Володимирович Поліщук відзначає своє вісімдесятиліття. До редакції завітали його друзі з проханням розповісти про шполянина, який доклав немало зусиль для створення у нашому місті клубу любителів шахів, залучення до інтелектуальної гри молоді.

Ох ці думки. Не встигнеш присісти — так і рояться в голові, ніби бджоли у вулику. Та все про минуле і про минуле.

Ось і цього разу, щойно вирішив на лавці відпочити, як згадалися Михайло Антонович Радченко і Феодосій Костянтинович Рудь. Це саме з ними працював на заправці, першій, що обслуговувала автомобілі на трасі.

Наш народ любить щось вигадувати. Особливо ж оригінальні ідеї стають в пригоді, коли виникає потреба зекономити кошти. На одній з околиць Шполи можна побачити садибу, огорожа довкола якої виготовлена зі скляних пляшок.
Господаря такого незвичайного тину довелося зустріти неподалік. Пенсіонер Микола Сивак саме пас гусей.

Щемливі спогади про далеке дитинство нахлинули в душі Любові Герасименко з Лебедина, коли вона прочитала в одному з травневих номерів газети замітку «Унікальні фільми про Шполянщину». У ній ідеться про два короткометражні документальні сюжети, один з яких про дитячий будинок для дітей-сиріт, батьки яких загинули у роки Другої світової війни, в Дар’ївці «Діти героїв». Такі реліквії потрапили до рук Володимира Кияна з Лозуватки. Любов Антонівна завітала до редакції, аби й собі побачити ті фільми. Як розповіла Л.А. Герасименко, вона народилася у Дар’ївці післявоєнного 1948 року.

Коли в середині 90-их років минулого століття в Україні створювалася тоді ще нова казначейська служба, очолити її районне управління запропонували Павлу Григоровичу Слюсарю.

У Шполі побував відомий філателіст Олександр Канівець, за свою діяльність нагороджений медаллю Асоціації філателістів України спільно з генеральною дирекцією Укрпошти в ранзі позолоченої за експозицію «Історія пошти на Українських землях» та двома срібними медалями за експозиції «Перші марки Української держави» та «Марки Карпатської України. 1945 рік».

До 95-літнього ювілею Шполянщини виготовлені ювілейні медалі «95 років Шполянському району». Такі пам’ятні відзнаки голова райдержадміністрації Володимир Потапенко та голова районної ради Олександр Кузуб вручили двом довгожителькам району, які завітали на урочистості з нагоди цього свята.

Рідко замислюємося, коли йдемо світлою смугою свого життя, і не знаємо, за яким рогом чигає на нас хвороба. Вона накриває чорною хвилею в найнеочікуваніший момент, штовхаючи в безодню розпачу, безпорадності, безсилля. І впоратися з недугою нам допомагають ті, кому в  таких випадках найбільше довіряємо, в чиї очі зазираємо з надією, з чиїх вуст ловимо кожне слово, на кого буває сердимося, і кому, одужавши, ладні цілувати руки – наші лікарі.

На обличчях пацієнтів помітне хвилювання. Ще б пак, ендоскопія, процедура не з приємних. Зітхнувши, я зайняла чергу й, щоб скоротати час, підійшла до розміщеного поряд стенду. Від зображених на світлинах хворобливих утворень в людському організмі охопив жах. Хотілося бігти геть. Але щойно переступила поріг кабінету і зустрілася очима з лікарем Оксаною Домчук, відчула себе впевненіше. Її погляд випромінював тепло.

Інколи буває, що за паспортом людина має одне ім’я, а друзі та знайомі називають її іншим. Так склалося і в матусянки Олени Минівни Малюти, яку у селі частіше кличуть Ольгою. Навіть на вулиці, коли запитати Олену Малюту, уточнюють, чи не Ольгу, бува.

Більшості людей сьогодні важко уявити, що жителька Мар’янівки Ганна Кугот за все своє життя майже ніколи не виїжджала з рідного села. А віку Бог послав їй довгого — у грудні нинішнього року старенькій має виповнитися 95 років. При цьому Ганна Данилівна стала однією з тих двох ровесників району, які побували в райцентрі на урочистостях з нагоди 95-річного ювілею Шполянщини.

Лебедин – не лише найбільше село району, а й тримає першість по кількості довгожителів серед сільських населених пунктів. В травні своє 92-річчя відсвяткувала й корінна жителька Лебедина Таїсія Олександрівна Палкіна.

60 років тому, 18 травня 1958 року, на весільний рушник стали наші дорогі батьки Михайло Павлович та Катерина Іванівна Кавуни, жителі Мар’янівки. Тоді до пізньої ночі лунали звуки духового оркестру, рідні та односельці вітали молодих.

Єфросинія Романівна Висота народилася 19 травня 1923 року в Антонівці. Серед дванадцяти дітей була найстаршою. Єфросинію не оминула доля остарбайтера. Чотири роки їй довелося працювати на мармеладній фабриці в Німеччині. Повернувшись після закінчення Другої світової війни до рідної Антонівки, дівчина зустріла свою долю. Її чоловік Іван Якович Висота також знав про війну не з чуток. Пройшов фронтовими дорогами у якості морського піхотинця, втратив обидві руки і ногу.

Лілія Олексіївна Славінська народилася в Шполі і все її дитинство і юність минули біля двох швейних фабрик на вулиці Матросова: «Райдуги» та Шполянської швейної фабрики. Тому після закінчення восьми класів Шполянської школи №4 вона довго й не роздумувала про обрання професії, адже щоранку та щовечора бачила десятки, якщо не сотні жінок, які поспішали на роботу і поверталися додому.

Дар’я Якимівна Вовк, яка 5 травня відзначила 98 років, мешкає разом з донькою і онукою. Двір потопає в зелені дерев, а кругленький квітничок посеред обійстя дбайливо закладений гілочками, аби кури не виклювали насіння квіток, які посіяли господині.

Шполянин Анатолій Курінний майже два десятиліття залишався активним учасником районного хору ветеранів війни і праці. Він був з того покоління, яке називають дітьми війни. Коли в роки Другої світової фашистські війська окупували українські міста і села, Анатолію виповнилося лише п’ять років. Однак він на все своє життя запам’ятав появу окупантів у рідному місті, про що не раз розповідав рідним і знайомим.

Завідуючий фельдшерсько-акушерським пунктом Глиняної Балки Іван Курінний має півстоліття трудового стажу, удостоєний звання Відмінника охорони здоров’я СРСР. Розповідаючи про себе, він зауважує, що дуже добре знає всіх майже 60 жителів свого зараз уже одного з найменших населених пунктів і напам’ять може розповісти про їхні недуги. І не лише. Іван Петрович, не замислюючись, називає роки народження багатьох своїх односельців, з яких шестеро дітей. Наймолодші з них 2015-2016 років народження. «Думаєте, як? От заходить до мене в кабінет пенсіонерка. Ще й слова не мовила про свої скарги, а я вже знаю, які ліки їй треба призначити», — розповідає він.

Інколи можна почути вислів, що агрономія — то швидше не професія, а спосіб життя. Таку непросту, але почесну роботу в юності обрав для себе шполянин Микола Тихоступ, який днями відзначив 70-річний ювілей. Працював він у різних господарствах, та найдовше, майже два десятиліття, у лозуватському колишньому колгоспі ім. Першого Травня.

Більшість жителів Лебедина впевнені, що кращого секретаря сільської ради, ніж Надія Анатоліївна Рудас, немає! Майже все своє трудове життя вона була депутатом і секретарем Лебединської сільської ради, тож знає всіх майже чотири тисячі жителів села, їх проблеми, добрі справи. Багато сил і праці вона вкладає, працюючи з колегами над оформленням субсидій.

Так розповідає про себе Євдокія Іванівна Черкасова, знана і шанована у Лебедині особистість. Знана, бо все своє трудове життя присвятила навчанню і вихованню дітей. Багатьма з них вона сьогодні пишається, а колишні учні не забувають свою учительку і наставницю. А п’ятого квітня вітали Євдокію Іванівну з 75-річним ювілеєм. Шанована квітнева іменинниця односельцями не лише як талановитий педагог, а й як громадський діяч, депутат сільської ради Лебедина багатьох скликань. При цьому вона берегиня щасливої родини, дружина, мама і бабуся.

Керівник Шполянського відділу обслуговування громадян Пенсійного фонду Борис Курінний з тих людей, хто впізнаваний та авторитетний, при цьому щирий і відкритий. В нього є улюблена робота, на якій сповна реалізовується як професіонал і керівник, а в родинному колі він знаходить тепло і затишок.

Перемоги українських спортсменів – паралімпійців в нинішньому році в Пхьончхані до цих пір у всіх на вустах. Сила волі, бажання перемогти дозволили українській команді у підсумку зайняти високе шосте місце серед півсотні країн-учасниць.

100-літній ювілей відзначила 22 березня жителька Матусова Дарія Яківна Балоха.

За плечима у ювілярки цілий вік багатого на події життя. Народилася і виросла в Матусові. Тут у колгоспі все життя трудилася в ланці, разом з чоловіком виростили двох дітей, няньчили онуків, дочекалася Дарія Яківна і правнуків.

Побутує думка, що чим старшою стає жінка, тим менше вона радіє своїм дням народження, засмучуючись, що молодість чимраз віддаляється. А от старенька Зоя Йосипенко з Лебедина, яка 23 березня зустріла свою 93-тю весну, здається, радіє у свій день народження.

Скотарівській сільській школі пощастило на хороших вчителів. Серед багатьох, хто довгий час тут пропрацював, вчитель фізкультури та музики Микола Онуфрійович Гончар, який 27 березня відзначатиме 80-річний ювілей.

Повага людська — цінність, яка не минає з часом, не залежить від регалій і звання. Свою повагу земляку Олександру Миколайовичу Ткаченку щороку висловлюють керівники зі Шполянщини, відвідуючи його в день народження.

Коли вкотре переглядаємо по телевізору знаменитий фільм «Титанік», нам, які живуть більш ніж через сотню років після зображених трагічних подій, він здається скоріше казкою. Тим часом шполянка Любов Волощук стверджує, що її родич Тимофій Дерев’янко також був пасажиром найбільшого на початку ХХ століття морського судна, а вона доводилася внучатою племінницею. Більше того, йому вдалося вижити у числі врятованих після затоплення «Титаніка» і таки дістатися до Америки.

П’ятнадцять років працює у СПОП «Відродження» Валентин Капуста. Трудиться на току у Скотаревому, де зберігають зерно і готують корми для худоби племзаводу.

— Щодня у кормозмішувачі згідно з раціоном готуємо більше 8 тонн кормів, — розповідає Валентин Михайлович. — А потім транспортом їх доставляють на племзавод.

Цей знімок був зроблений на минулорічному святкуванні Дня медичного працівника. Дві Тетяни — районний лікар-фтизіатр ЦРЛ Тетяна Костянтинівна Набережна (справа) і головна медична сестра Шполянської центральної райлікарні Тетяна Вікторівна Микитенко.

91-рік народження постукав у двері Почесного громадянина Шполи, заслуженого будівельника України, заслуженого дорожника України Володимира Флоріановича Зданевича.

Міцний потиск руки, усмішка на обличчі, що висвітлює його оптимізм, завжди були й залишаються притаманні Олександру Сидоровичу Гончару, якому днями виповниться 80 років.

18 лютого свій 80-річний ювілей відзначив житель Василькова Савелій Макаренко. Савелій Леонідович, попри поважний вік, перебуває у вирі життя, займає активну громадянську позицію, бере участь в роботі районної спілки офіцерів.

Колись, у юності, школярка зі Станіславчика Любов Коломієць мріяла опанувати одну з найблагородніших професій — стати учителем. З того часу минуло багато років і десятиліть. Усе своє трудове життя Любов Миколаївна присвятила вихованню дітей. Більше того, вона зуміла прищепити любов до педагогіки власним дітям і онукам, які сьогодні продовжують працювати у школі, започаткувавши учительську династію.

Смачно пахне у затишному будинку жительки Буртів 95-річної Лідії Тимофіївни Гуцалюк. Жінка, яка виростила чотирьох дітей, звикла, що в хаті має напечене й наварене, аби ніхто не залишився голодним.

Від райцентру одне з найвіддаленіших сіл Соболівку відділяють 25 кілометрів. Людей проживає небагато, приписаних 530 осіб. Цей населений пункт увійшов до списку тих, де два роки тому оптимізували навчально-виховний комплекс. Тепер тут діють дошкільна група та навчаються молодші школярі, всього 29 дітей. Навіть чотирьох класів не набралося. Є перший з п’ятьма учнями, другий і четвертий класи. Решта дітей, старшокласники, навчаються переважно у Скотаревому та дехто у Товмачі. Проте посеред зими, коли замело і не було чим прочистити дороги, понад тиждень учні сиділи вдома, не відвідуючи навчальний заклад.

Бориса Стеценка називають одним з найдосвідченіших аграріїв району. На Шполянщині Борис Павлович пройшов шлях від головного агронома колгоспу до голови Шполянського районного управління агропромислового розвитку, заступника голови райдержадміністрації.

Актуальні новини

Губить людей не вода...

on 20 липня 2018

Згідно з Всесвітнім рейтингом здоров’я, наша держава — 14-та із 183 країн за кількістю смертей, спричинених уживанням алкогольних напоїв (у...

Хто «гальмує» пільгове перевезення

on 20 липня 2018

Відбулося засідання комісії під головуванням заступника голови райдержадміністрації Ольги Шпиці, на якому спільно з сільськими головами обговорювалося питання пільгового перевезення...

А пенсіонери й не знають, що воно, оте ОТГ

on 13 липня 2018

Павлівка завжди була частиною Матусова і водночас вважалася ніби відокремленою. Багато років тут діяв успішний і знаменитий Матусівський радгосп, де...

В газети розширилася географія читачів

on 05 липня 2018

Другий рік розпочався, як редакція газети «Шполянські вісті» після роздержавлення шляхом перетворення стала ТОВ «Редакція газети «Шполянські вісті» і випускає...

Забудовники платять свої кошти, через бездіяльність міськради

on 05 липня 2018

Проблема з оновленням (коригуванням) генерального плану Шполи виникла не сьогодні і не вчора. Її вже називають «проблемою з бородою». Справа...

ЗАЯВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА

on 05 липня 2018

У День Конституції України Національна асоціація українських медіа (НАУМ) нагадує можновладцям, що право громадян на інформацію має найвищий конституційний захист....

За красою ставайте… у чергу

on 05 липня 2018

З одного боку, проблем в українців, як і в земляків-шполян, сьогодні вистачає. З іншого боку, наші жінки, якими б не...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.