­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 28 травня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < травня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

60 років тому, 18 травня 1958 року, на весільний рушник стали наші дорогі батьки Михайло Павлович та Катерина Іванівна Кавуни, жителі Мар’янівки. Тоді до пізньої ночі лунали звуки духового оркестру, рідні та односельці вітали молодих.

Єфросинія Романівна Висота народилася 19 травня 1923 року в Антонівці. Серед дванадцяти дітей була найстаршою. Єфросинію не оминула доля остарбайтера. Чотири роки їй довелося працювати на мармеладній фабриці в Німеччині. Повернувшись після закінчення Другої світової війни до рідної Антонівки, дівчина зустріла свою долю. Її чоловік Іван Якович Висота також знав про війну не з чуток. Пройшов фронтовими дорогами у якості морського піхотинця, втратив обидві руки і ногу.

Лілія Олексіївна Славінська народилася в Шполі і все її дитинство і юність минули біля двох швейних фабрик на вулиці Матросова: «Райдуги» та Шполянської швейної фабрики. Тому після закінчення восьми класів Шполянської школи №4 вона довго й не роздумувала про обрання професії, адже щоранку та щовечора бачила десятки, якщо не сотні жінок, які поспішали на роботу і поверталися додому.

Дар’я Якимівна Вовк, яка 5 травня відзначила 98 років, мешкає разом з донькою і онукою. Двір потопає в зелені дерев, а кругленький квітничок посеред обійстя дбайливо закладений гілочками, аби кури не виклювали насіння квіток, які посіяли господині.

Шполянин Анатолій Курінний майже два десятиліття залишався активним учасником районного хору ветеранів війни і праці. Він був з того покоління, яке називають дітьми війни. Коли в роки Другої світової фашистські війська окупували українські міста і села, Анатолію виповнилося лише п’ять років. Однак він на все своє життя запам’ятав появу окупантів у рідному місті, про що не раз розповідав рідним і знайомим.

Завідуючий фельдшерсько-акушерським пунктом Глиняної Балки Іван Курінний має півстоліття трудового стажу, удостоєний звання Відмінника охорони здоров’я СРСР. Розповідаючи про себе, він зауважує, що дуже добре знає всіх майже 60 жителів свого зараз уже одного з найменших населених пунктів і напам’ять може розповісти про їхні недуги. І не лише. Іван Петрович, не замислюючись, називає роки народження багатьох своїх односельців, з яких шестеро дітей. Наймолодші з них 2015-2016 років народження. «Думаєте, як? От заходить до мене в кабінет пенсіонерка. Ще й слова не мовила про свої скарги, а я вже знаю, які ліки їй треба призначити», — розповідає він.

Інколи можна почути вислів, що агрономія — то швидше не професія, а спосіб життя. Таку непросту, але почесну роботу в юності обрав для себе шполянин Микола Тихоступ, який днями відзначив 70-річний ювілей. Працював він у різних господарствах, та найдовше, майже два десятиліття, у лозуватському колишньому колгоспі ім. Першого Травня.

Більшість жителів Лебедина впевнені, що кращого секретаря сільської ради, ніж Надія Анатоліївна Рудас, немає! Майже все своє трудове життя вона була депутатом і секретарем Лебединської сільської ради, тож знає всіх майже чотири тисячі жителів села, їх проблеми, добрі справи. Багато сил і праці вона вкладає, працюючи з колегами над оформленням субсидій.

Так розповідає про себе Євдокія Іванівна Черкасова, знана і шанована у Лебедині особистість. Знана, бо все своє трудове життя присвятила навчанню і вихованню дітей. Багатьма з них вона сьогодні пишається, а колишні учні не забувають свою учительку і наставницю. А п’ятого квітня вітали Євдокію Іванівну з 75-річним ювілеєм. Шанована квітнева іменинниця односельцями не лише як талановитий педагог, а й як громадський діяч, депутат сільської ради Лебедина багатьох скликань. При цьому вона берегиня щасливої родини, дружина, мама і бабуся.

Керівник Шполянського відділу обслуговування громадян Пенсійного фонду Борис Курінний з тих людей, хто впізнаваний та авторитетний, при цьому щирий і відкритий. В нього є улюблена робота, на якій сповна реалізовується як професіонал і керівник, а в родинному колі він знаходить тепло і затишок.

Перемоги українських спортсменів – паралімпійців в нинішньому році в Пхьончхані до цих пір у всіх на вустах. Сила волі, бажання перемогти дозволили українській команді у підсумку зайняти високе шосте місце серед півсотні країн-учасниць.

100-літній ювілей відзначила 22 березня жителька Матусова Дарія Яківна Балоха.

За плечима у ювілярки цілий вік багатого на події життя. Народилася і виросла в Матусові. Тут у колгоспі все життя трудилася в ланці, разом з чоловіком виростили двох дітей, няньчили онуків, дочекалася Дарія Яківна і правнуків.

Побутує думка, що чим старшою стає жінка, тим менше вона радіє своїм дням народження, засмучуючись, що молодість чимраз віддаляється. А от старенька Зоя Йосипенко з Лебедина, яка 23 березня зустріла свою 93-тю весну, здається, радіє у свій день народження.

Скотарівській сільській школі пощастило на хороших вчителів. Серед багатьох, хто довгий час тут пропрацював, вчитель фізкультури та музики Микола Онуфрійович Гончар, який 27 березня відзначатиме 80-річний ювілей.

Повага людська — цінність, яка не минає з часом, не залежить від регалій і звання. Свою повагу земляку Олександру Миколайовичу Ткаченку щороку висловлюють керівники зі Шполянщини, відвідуючи його в день народження.

Коли вкотре переглядаємо по телевізору знаменитий фільм «Титанік», нам, які живуть більш ніж через сотню років після зображених трагічних подій, він здається скоріше казкою. Тим часом шполянка Любов Волощук стверджує, що її родич Тимофій Дерев’янко також був пасажиром найбільшого на початку ХХ століття морського судна, а вона доводилася внучатою племінницею. Більше того, йому вдалося вижити у числі врятованих після затоплення «Титаніка» і таки дістатися до Америки.

Цей знімок був зроблений на минулорічному святкуванні Дня медичного працівника. Дві Тетяни — районний лікар-фтизіатр ЦРЛ Тетяна Костянтинівна Набережна (справа) і головна медична сестра Шполянської центральної райлікарні Тетяна Вікторівна Микитенко.

Міцний потиск руки, усмішка на обличчі, що висвітлює його оптимізм, завжди були й залишаються притаманні Олександру Сидоровичу Гончару, якому днями виповниться 80 років.

Колись, у юності, школярка зі Станіславчика Любов Коломієць мріяла опанувати одну з найблагородніших професій — стати учителем. З того часу минуло багато років і десятиліть. Усе своє трудове життя Любов Миколаївна присвятила вихованню дітей. Більше того, вона зуміла прищепити любов до педагогіки власним дітям і онукам, які сьогодні продовжують працювати у школі, започаткувавши учительську династію.

Від райцентру одне з найвіддаленіших сіл Соболівку відділяють 25 кілометрів. Людей проживає небагато, приписаних 530 осіб. Цей населений пункт увійшов до списку тих, де два роки тому оптимізували навчально-виховний комплекс. Тепер тут діють дошкільна група та навчаються молодші школярі, всього 29 дітей. Навіть чотирьох класів не набралося. Є перший з п’ятьма учнями, другий і четвертий класи. Решта дітей, старшокласники, навчаються переважно у Скотаревому та дехто у Товмачі. Проте посеред зими, коли замело і не було чим прочистити дороги, понад тиждень учні сиділи вдома, не відвідуючи навчальний заклад.

П’ятнадцять років працює у СПОП «Відродження» Валентин Капуста. Трудиться на току у Скотаревому, де зберігають зерно і готують корми для худоби племзаводу.

— Щодня у кормозмішувачі згідно з раціоном готуємо більше 8 тонн кормів, — розповідає Валентин Михайлович. — А потім транспортом їх доставляють на племзавод.

91-рік народження постукав у двері Почесного громадянина Шполи, заслуженого будівельника України, заслуженого дорожника України Володимира Флоріановича Зданевича.

18 лютого свій 80-річний ювілей відзначив житель Василькова Савелій Макаренко. Савелій Леонідович, попри поважний вік, перебуває у вирі життя, займає активну громадянську позицію, бере участь в роботі районної спілки офіцерів.

Смачно пахне у затишному будинку жительки Буртів 95-річної Лідії Тимофіївни Гуцалюк. Жінка, яка виростила чотирьох дітей, звикла, що в хаті має напечене й наварене, аби ніхто не залишився голодним.

Бориса Стеценка називають одним з найдосвідченіших аграріїв району. На Шполянщині Борис Павлович пройшов шлях від головного агронома колгоспу до голови Шполянського районного управління агропромислового розвитку, заступника голови райдержадміністрації.

Часом можна почути, як подружжю бажають прожити у парі до глибокої старості. Мабуть, такі щиросердні побажання не раз лунали на адресу шполян Трифона та Поліни Шмаліїв, які прожили у шлюбі довге життя. Далеко позаду у них залишилося і золоте, й діамантове весілля. Нещодавно їхньому шлюбу виповнилося 68 років.

Рухлива не по роках, сива жінка зустріла на порозі. Посмішка не сходила з обличчя, а очі на зморшкуватому від пережитих років обличчі горіли молодістю і добром. І аж не вірилося, що їй, Ніні Іванівні Москаленко, за тиждень виповниться 90 років…

Постійне прагнення більше знати і вміти в її характері. Саме тому свого часу вступила до Ніжинського педагогічного інституту за спеціальністю українська мова та література, освоїла німецьку мову. За її плечима чималий педагогічний стаж. Разом з чоловіком Андрієм Степановичем виховали чотирьох дітей, доньок Світлану, Анну, Інну та сина Віталія.

У далекому 1986 році, як і багато інших шполян, механізатор з колгоспу імені Калініна, що в Ярославці, Василь Остроух був відряджений на ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС.

На довгий вік, на многії літа,
На шану від людей, тепло родинне,
Стелися, доле, крізь усе життя,
Лише добром для доброї людини…

У ці святкові дні висловлюю щиру вдячність за увагу до хворих, високий професіоналізм, чуйність лікарю Галині Дмитрівні Жук.

Вже 4 роки вона допомагає мені боротися з важкою недугою. Її безцінні поради додають сил, бажання жити і не здаватись, радіти кожному відвойованому у хвороби дню.

У більшості колективу Шполянського РЕМ робочий день розпочинається о пів на восьму ранку. Тоді як у диспетчерській службі підприємства цілодобово стежать за безперебійним електропостачанням жителів Шполянщини, де налічується понад 20 тисяч абонентів.

В свої 25 років житель Нечаєвого Дмитро Ретизник має статус учасника АТО. Він двічі перебував в зоні проведення антитерористичної операції, а нині повернувся до мирного життя. Має родину, разом з дружиною виховують донечку Настуню, якій виповнилося 9 місяців.

Керівник напрямку масових платежів Черкаської філії ПриватБанку був запідозрений у шахрайстві, завдяки мегапильному клієнту.

Ніби недавно трапився той випадок, коли молодий спеціаліст-енергетик Анатолій Володимирович Олійник після закінчення Київської сільськогосподарської академії повернувся в рідний йому Матусів, а через деякий час зібрав валізи, щоб їхати працювати за спеціальністю.

Для старих людей ніщо так не важливо, як увага. От і 91–річний Петро Маркович Шемет зрадів, коли до нього завітали заступник голови райдержадміністрації Юрій Козоріз, голова районної ради ветеранів війни і праці Володимир Пустовіт з головою Лебединської ради ветеранів Миколою Воликом та сільський голова Олексій Рудас з квітами, вітальною листівкою та подарунками поздоровити з днем народження.

16 грудня, коли зима повністю вступила у свої права, а дороги і поля запорошило снігом, відзначила 101-ий день народження одна з найстарших жительок Шполянщини Ганна Лойтра з Нечаєвого. Згідно з документами, її іменини восьмого грудня, однак така історія у багатьох ровесників довгожительки. Тобто колись дату народження у паспорти реєстрували приблизно, а не день у день, як тепер. Та Ганна Степанівна звикла відзначати день народження таки 16-ого числа.

11 грудня виповнилося 25 років, як в Терешки прийшов працювати молодий фельдшер Сергій Шаповал. Йшло життя, мінялись люди, але незмінним залишавсь наш Сергій Володимирович. Він завжди вчасно приходить на допомогу, а вчасно надана первинна допомога означає врятоване життя. Є люди, про яких кажуть: надія і спокій села. До таких цілком можна віднести Сергія Шаповала.

Центр Кавунівки сьогодні не впізнати — ошатні будівлі сільської ради і закладу культури, відремонтовані за кошт сільської ради, стали справжньою прикрасою села.

За останні щонайменше п’ять років Шполянський елеватор невипадково називають серед найстабільніших підприємств Шполянського району. Тут немає плинності кадрів, як в інших, середній щорічний прибуток становить в межах 5-7 мільйонів.

Актуальні новини

Субсидії по-новому

on 24 травня 2018

На який термін призначатиметься Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням на відповідний...

До уваги читачів!

on 23 травня 2018

Інформацію, опубліковану в газеті «Шполянські вісті» в №№ 96-97 від 23 листопада 2017 року під заголовком «В ТОВ «Маяк -...

ПриЄмно чи ПриЯмно? Шполянські дороги: скільки коштуватиме ремонт?

on 17 травня 2018

Нарікання на якість доріг нерідко можна почути не лише від водіїв, а й пішоходів. І хоча якість доріг у районі,...

Відтепер декларувати треба доходи всієї сім’ї

on 17 травня 2018

Відтепер отримувачі субсидій мають декларувати доходи всіх членів сім’ї, навіть тих, які зареєстровані за іншими адресами.“Мінсоцполітики з 1 травня 2018...

Як зараховується страховий пенсійний стаж

on 17 травня 2018

Коли нам виповнюється 60 років, ми, зазвичай, поспішаємо до Пенсійного фонду. Є необхідний стаж чи немає, працювали офіційно чи нелегально...

Україна – країна великих можливостей

on 17 травня 2018

Напевно, проблемами у житлово-комунальному господарстві у нашій державі вже нікого не здивуєш. Однак дивує, подекуди, халатне ставлення відповідальних за фонд...

Наводять «порядки», а кому з того користь?

on 08 травня 2018

Не перший тиждень свіжу ароматну випічку працівниця районного споживчого товариства реалізує не зі звичного зеленого намету на алеї біля ресторану...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.