­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 10 грудня 2018

“Сім’я - це єдиний справжній рахунок у банку, - читаю в Інтернеті і не можу з цим не погодитись. - Не залишай же його ніколи порожнім. Ніколи. Щодня клади на нього любов, ніжність, вірність, жертовність. Відсотки з такого капіталу є воістину незліченними”.

Пропонуємо нашим читачам коротку історію, яка сталась незадовго до свята Воскресіння Христового і є підтвердженням цієї думки.

Якось перед святом вчителька поставила своїм учням таке запитання:

— Хто з вас вважає себе бідним і, отже, має отримати подарунок з нагоди свята?

Діти, що вважали свою родину незаможною, підняли руки.

Місто було маленьким, усі одне одного знали. Не тільки на ймення, а й де хто мешкає, чим займається, яку має родину та статки. Після уроків учителька покликала до себе восьмирічного хлопчика. Всі знали, що його сім’я дуже бідна.

Запросила хлопчика сісти, відтак спитала, чому він не підняв руки.

- Бо я не бідний.

- А хто бідний, як ти гадаєш?

- Діти, що не мають батьків.

Вчителька подивилась на нього вражено і мовчки відпустила.

Наступного дня батько хлопчика повернувся з роботи усміхнений, в доброму гуморі. З’ясувалося, що вчителька побувала у нього на роботі.

- Ми можемо пишатися - так, саме пишатися - нашим сином, - оголосив він удома. І переказав дружині те, що почув від учительки.

На Великдень хлопчик таки отримав подарунок. Розкривши його, він побачив мобільний телефон, про який давно мріяв, і щастю його не було меж...

Василь Андріяш

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.