­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Середа, 17 жовтня 2018

Телефоную-телефоную до знайомої Люби, а вона не відповідає. У слухавці мобільного раз по раз чую, що абонент поза зоною. Того ж дня випадково зустріла жінку в місті.

— О, Люба, я до тебе сьогодні телефонувала, але ти поза зоною.., — пояснюю їй.

— Так у мене ж номер змінився! Попередній телефон украли, тож мусила придбати новий, — відповідає Люба.

— Де ж його вкрали? — не втримуюся, аби не поцікавитися.

— Та ще влітку клала мобілку на підвіконня на вулиці, аби чути, як хтось зателефонує. А в селі подвір’я майже ніхто не зачиняє. Заходять різні люди. Мабуть, хтось з них і спокусився на мій телефон, хоч він нічим особливим і не відзначався, — додає вона. — Шукаючи пропажу, випадково поцікавилася у односельчанки, в сім’ї якої досить-таки шанують оковиту: «Ти не бачила ні в кого такого от телефона»? А вона, як з кілочка: «Бачила, у моєї сестри він… Вона ним і користується».

Телефон Любі вдалося повернути, та от поділася десь СІМ-картка, а з нею номери рідних і знайомих. Нечесним на руку односельцям вона вже й не дивує, проте не раз згадує про дивні родинні стосунки у тій сім’ї. Коли одна сестра краде, а інша з легкістю її викриває…

Григорій Андрусяк

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.