­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 17 грудня 2018

— Лєна, ти знаєш, що сьогодні о дванадцятій годині твій Андрій реєструватиме шлюб? — почула Олена зі слухавки мобільного телефона голос своєї знайомої Лільки. Тим часом вона продовжила. — Якщо не віриш, збігай до РАЦСу — і сама побачиш, що не брешу…

Через силу сприймаючи почуте, жінка з сумнівом дивилася на мобілку, де висвітлювалася інформація про щойно завершену дивну розмову. «Як то жениться? Мій чоловік, з яким маю дитину, жениться? І я нічого про те не знаю? І взагалі, як відпроситися з роботи, аби пересвідчитися в усьому на власні очі?» — думки плутано роїлися в голові і все ще хотілося, аби та новина, що просто збивала з пантелику, виявилася неправдивою, просто чиїмось злим жартом.

Маючи ще пару годин у запасі до обідньої пори, Олена мимоволі розмірковувала над поведінкою власного чоловіка в останні тижні і місяці. При цьому намагаючись виконувати обов’язки на робочому місці, де була адміністратором. Найперше пригадалися незрозумілі раніше неодноразові зникнення благовірного на кілька днів, які він пояснював терміновими «шабашками» в іншому місті. Проте з грошима густо у них ніколи не бувало. Не додавали доброго настрою Лєні охололі стосунки, коли вже не перший місяць вдома її не помічали, як жінку. Все це вона терпіла, бо ж у них з Андрієм підростав малолітній синочок Дениско. Сама виросла у неблагонадійній родині, то й своїй власній дитині не бажала рости без батька.

Правди ради варто уточнити, що особисте щастя Олена будувала на чужому нещасті, адже з татом Дениска вона мала стосунки у той час, коли він був одружений на іншій жінці. Народження у попередній сім’ї дитяти майже співпало у часі з його зрадою. До речі, Андрій перейшов жити до нової коханої, так і не розірвавши офіційно попереднього шлюбу. А Лєна, осліплена почуттями до симпатичного чоловіка і перемогою над суперницею, ні спершу, ні згодом не надавала цьому факту особливого значення. Зараз багато хто живе у громадянському шлюбі — і нічого. От і вони так само.

Офіційна дружина зажадала аліментів — коханка взялася будь-що цьому перешкодити. Андрій же поводився у неприємній ситуації, ніби сторонній спостерігач. Мовляв, нехай собі там виясняють стосунки, аби його не чіпали.

— А може, то не твоя дитина? — висувала Олена власні версії у розмові з чоловіком. — Нагуляла десь малого, а тепер з тебе грошей вимагає. Не буде цього!

А заради досягнення мети, кажуть часом, всі засоби хороші. Аби не залишилося ніяких сумнівів, вирішила вона провести аналіз ДНК. Одна проблема — дорога та процедура. Ну та й це не зупинило жінку. Вона взяла кредит і таки добилася свого. Щоправда, цей крок був не на користь коханки, бо підтвердив батьківство Андрія… Й гроші на утримання немовляти від офіційної дружини таки довелося виділяти. Чоловік перебивався випадковими підробітками, тож їхній сімейний бюджет постраждав не лише від сплати аліментів, а ще й дався взнаки взятий зопалу кредит.

Аж тут на тобі — Андрій одружується! Вочевидь, таки отримав розлучення від попередньої дружини…

Правдами-неправдами відпросившись на якусь годину з роботи, Олена, тамуючи в собі шквал емоцій, вирушила до установи, де проходять церемонію одруження. Не йшла, а бігла, серце як не вискочить з грудей! Звісно, до останнього сподівалася, що не побачить серед наречених свого милого.

Ось з дверей вийшла щаслива пара молодят. Фух, не він! Аж ось під’їхав автобус, битком набитий задоволеними і радісними гостями. З’явилася й наступна пара наречених, які поспішали на реєстрацію шлюбу. І що ви думаєте, святково вбраний Андрій веде під руку свою майбутню молоду дружину! З автобуса вийшли його брати, такі ж раді-радісінькі. Задоволеною виглядала й весільна мати, тобто Оленина свекруха, яка донедавна ще зимувала у її однокімнатній квартирі. Пояснювала, що в селі холодно самій. Тіснилися, Олена терпіла чоловікову матір, хоч і важко було спільно мешкати у малогабаритці. Та то все залишилося в минулому. Тепер ось на часі — весілля.

Мабуть, якби хтось побачив тієї миті розгублену і ніби придавлену горем Олену, навіть здивувався б. Зазвичай жінка з рішучим характером, вона аж ніби осіла і не мала сили чи бажання підійти до Андрія, поцікавитися, як він так міг вчинити. Тим часом весільна пара з ріднею зникли за дверима РАЦСу...

Антоніна Долина

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.