­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Вівторок, 21 травня 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < червня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

На Україні було мобілізовано понад 2 млн. чоловіків, серед них 1027 жителів села Матусів. Члени партії та комсомольці записувались на фронт добровольцями. Райкоми партії готували перевірені кадри для боротьби в тилу ворога.

Із жителів Матусова для підпільної роботи райком партії залишив голову Матусівського сільпо, красиву, енергійну жінку Берестову Катерину Федорівну. Підлий зрадник видав члена більшовицької партії Берестову. У 1943 році після жорстоких знущань її розстріляли фашисти у м. Звенигородка.

Для потреб армії з колгоспів села забрали всі автомобілі, трактори, коні. Було прийнято рішення про евакуацію майна колгоспів, радгоспів та промислових підприємств району. Керівництво Матусівського племзаводу одержало наказ про евакуацію у глибокий тил, на схід, племінного стада корів кількістю 100 голів. Керівником евакуаційного загону було призначено зоотехніка радгоспу Спиридона Єлисеєвича Руденка.

Довгим, тяжким і небезпечним був шлях довжиною в 217 діб до кінцевого пункту — Надеждино Сердобільського району Пензенської області, який проліг через Київську, Полтавську, Сумську, Курську, Воронежську, Тамбовську, Пензенську області. Крізь дощі і холодні вітри, через сніги, під обстрілами ворожих літаків, часто напівголодні, без теплого одягу і взуття вів стадо племінних корів Спиридон Руденко із своїми вірними помічниками: Карпом Рудоманом, Соломією Рудоман, Євдокією Полтавець, Гаврилом Стригуном, Фіоною Коваленко (Стригун), Марфою Головченко, Іваном Мригою, О. Рудоман, С. Руденко, Марією Коваленко, Одаркою Битою, Наталкою Ткаченко, Явдохою Пастух, Явдохою Кравченко, Яковом Краснокутським, Миколою Дерев’янком, Марією Ревуцькою, Василем Падурцем, Іваном Чепуром та іншими. (X. Полтавець. Історія заснування, розвитку та становлення Матусівського державного племінного заводу. Черкаси, 1995 р.).

Племінних корів було доставлено до кінцевого пункту призначення. На базі генофонду Матусівського радгоспу виріс племрадгосп “Степний” у Курській області.

Спиридон Єлисеєвич та всі члени його бригади повернулися в с. Матусів у свій радгосп. С. Руденко та члени його бригади були активними учасниками відбудови зруйнованого війною господарства. Останні роки свого життя бригадир Руденко провів у с. Кожанка Фастівського району.

Героїчний подвиг С. Руденка та його товаришів чомусь не був поміченим керівниками району та республіки. Ніяких державних нагород ніхто з них не одержав. Та їх героїчний трудовий подвиг вписав ще одну славну сторінку простих радянських людей в історію Великої Вітчизняної війни.

У серпні 1941 року німецькі війська ввійшли в Матусів. Діти, які готувалися до школи та з нетерпінням чекали першого вересня, вперше за багато років не сіли за парти. В приміщенні школи №1 німці облаштували військовий госпіталь.

Свої окупаційні порядки загарбники почали встановлювати із створення німецької адміністрації, яку спочатку очолив комендант Вернер, а потім — Герінг. У їх розпорядженні був староста, поліцаї та шуцмани, набрані німцями на службу із числа незадоволених радянською владою жителів села.

За секретаря у місцевого старости був М. Кривенко, який, ризикуючи життям, допоміг багатьом молодим жителям села врятуватися від німецького рабства: повідомляв про час облав, підробляв документи тощо.

Колгоспи при німцях збереглися. Людей заставляли йти на роботу кожного дня. Була встановлена сувора дисципліна. За запізнення на роботу винуватців били нагайкою. Німці запровадили комендантську годину. Після десятої години вечора заборонялося виходити з домівок. За зв’язки з партизанами та за непокору німецьким властям розстрілювали. Так були розстріляні жителі села: у 1941 році — Червиш Данило Трохимович та Кривенко Левко Мусійович. У 1942 році — Педорич Трохим, у 1943 — Шевченко Степан Гордійович, Рак Андріян Сильвестрович, Підвезений Савелій Михайлович, Олійник Гаврило Мартіянович, Коломієць Максим Григорович, Горбатко Яків Мусійович, Мосюндз Григорій Іванович.

Жителька с. Матусів Гресь М.Ф. розповіла:

— В час німецької окупації культурне життя в селі завмерло. Не діяли клуби, бібліотеки, не працювало радіо, діти не ходили до школи. На молодь у нічний час влаштовували облави, їх забирали на рабські роботи до Німеччини. У селі панував страх. Із настанням сутінків люди запиралися у своїх хатах і нікуди не виходили. Усіх ганяли на роботу в колгосп. За запізнення на роботу та за прогули людей били і вбивали.

Із села до Німеччини було вивезено 402 особи, майже всю молодь віком від 16 років і старших.

Забирали в рабство двома наборами. Перший був у 1942 році, а другий — весною 1943 року. Молодь вивозили підводами в Шполу, строєм гнали на залізничну станцію, грузили в товарні вагони і відправляли до Німеччини. Охорону здійснювали поліцаї із вівчаркам. По приїзду у Німеччину українських рабів розподіляли по роботах — у сільське господарство до бауерів, інших — на заводи і фабрики.

Марія Фоківна Крижня пригадувала:

— Забрали мене в Німеччину на примусові роботи 14 травня 1943 року. Мені тоді було 19 років. Разом зі мною забрали і моїх ровесників: Кажукала А., Гресь Т., Лебідь П., Вареник О., Уманець Г.

Рано-вранці на моєму подвір’ї з’явились поліцаї і наказали збиратись. Вдома всі плакали, плакала і я. Думали, що розлучаємось назавжди.

Спочатку зігнали усіх у приміщення школи № 1, а у 12 годин дня посадили на підводи і повезли на залізничну станцію у Шполу. На кожній підводі було по два озброєних поліцаї. Втекти було неможливо. У Шполі нас посадили у товарні вагони і повезли на Київ. У кожному вагоні теж було по два поліцаї.

У Києві нас знову посадили у товарні вагони і під супроводом німецьких солдат повезли у Німеччину. Висадили у місті Мюнстер. Там був розподільний пункт робочої сили. Нас, матусян, забрав фабрикант у м. Телькте на фабрику. Поселили нас у бараках. Фабрика була обгороджена високою стіною.

Працювали ми із семи годин ранку до шести вечора. Дуже стомлювались. Виготовляли снаряди, міни. Треба було обов’язково виконати норму, щоб одержати обід. Харчували нас тричі на день. Зранку давали суп з бруквою, в обід — те саме, а ввечері — чай. Хліба давали по 350 грам на день. Хліб був із домішками соснової стружки та тирси. Режим на фабриці був суворий. Нас постійно контролювали наглядачі. Звільнили мене американці 3 квітня 1945 року. Повернулась я додому 21 вересня 1945 року. Цілий рік я не мала дозволу виїжджати із села. Мої товариші і я були ще довго під наглядом НКВД.

Небагатьом молодим жителям села вдалося уникнути відправки в Німеччину.

Усю вироблену продукцію в колгоспах, на цукровому заводі німці забирали для потреб своєї армії та відправляли в Німеччину. Тих, хто мав у власному господарстві корову, примушували здавати німцям податок молоком — 300 літрів на рік.

Фашисти забирали у населення також худобу. Всього у жителів Шполянщини для німецької армії було забрано понад одинадцять тисяч голів ВРХ та більше десяти тисяч свиней.

Жителі окупованих сіл і міст терпіли фізичні знущання, пограбування та приниження.

А там, на передовій, гриміли жорстокі бої. Із зброєю в руках мужньо захищали воїни села кожен метр рідної землі, свої родини, своє рідне і таке далеке село Матусів.

Іван Яхно, уривок з книги «Сторінки з історії села Матусів»

Актуальні новини

Торгівля землею: чи готова Україна до відкритого ринку?

on 17 травня 2019

Більшість українців, як і раніше, не готові продавати свою землю. Соціологічне дослідження групи «Рейтинг» показало, що 72% громадян виступають проти...

Хто отримуватиме субсидію готівкою?

on 17 травня 2019

Вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року за № 373 „Деякі питання надання житлових субсидій...

Місцеві інспекції з праці – поза законом?

on 17 травня 2019

14 травня Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову в судовій справі, якою задоволено позов підприємців, та визнано нечинною постанову Кабінету...

У червні українці двічі відпочиватимуть три дні поспіль

on 17 травня 2019

У червні українці відпочиватимуть три дні поспіль двічі. Причиною тому - Трійця і День Конституції.

В.О. старости звільнили від кримінальної відповідальності

on 09 травня 2019

На Шполянщині не раз траплялося, що сільських голів звинувачували у перевищенні своїх повноважень і вчиненні правопорушень. Один з них —...

Чи хочуть шполяни в ОСББ?

on 09 травня 2019

Незрозуміла на перший погляд абревіатура ОСББ — означає Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків.

У двох районах Черкащини – жодної ОТГ

on 09 травня 2019

533 населені пункти Черкаської області ще не створили об’єднаних територіальних громад. Це понад 62% від загальної кількості. Про це повідомили у...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.