­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Вівторок, 16 жовтня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < грудня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Матусянки Софія Максимівна Попко і Євдокія Іванівна Пархоменко обидві народилися у грудні 1923 року. Обом не вдалося уникнути участі остарбайтерів. С.М.Попко виросла разом з двома сестрами.

В живих сьогодні лише молодша з них, якій виповнилося 93 роки. З юності Софія мала горду вдачу і навіть на чужині, в ролі остарбайтера, не хотіла коритися німецьким господарям. За образливі висловлювання на адресу фашистів від бауера її забрали до концтабору. Там дівчина пробула з десять днів. Та невдовзі господар відчув нестачу робочих рук — так полонянка знову повернулася до нього доїти корів.

На відгодівлі великої рогатої худоби С.Попко трудилася і в Матусові після повернення з неволі, сапала буряки. Софія Максимівна пережила двох із трьох своїх дітей. Та має внуків, правнуків. Значить, життя прожите недарма.

Здебільшого до 95-річного віку на Шполянщині доживають жінки. Та є серед місцевих довгожителів і представники сильної статі. Як от Микола Дмитрович Леурда з Буртів. До початку Другої світової війни він закінчив сім класів, а потім два роки був за пастуха у місцевому колгоспі, працював причепником. Після насильного вивезення до фашистської Німеччини Миколу направили на каторжні роботи в австрійське місто Гданськ. Будучи визволеним радянською армією з полону, він ще кілька років відслужив у війську.

Повернувшись у мирну Україну, М.Леурда здобув професію комбайнера. Спробувавши хліборобського труда при Сигнаївській машинно-тракторній станції, з 1956 по 1960 рік Микола Дмитрович взяв участь в освоєнні цілинних земель. Потім йому довірили новий комбайн РСМ у буртівському колгоспі «Україна», на якому трудився півтора десятиліття. Трудився М.Леурда і на інших роботах, ще якийсь час не покидав господарство і після виходу на заслужений відпочинок. Коли в Україні змінилася влада, яка перестала переслідувати віру і церкву, Микола Дмитрович з 1987 по 1999 рік став старостою при Буртівській церкві.

У наш час діти, які закінчили лише чотири класи, вважаються малими. А в роки дитинства Марії Григорівни Кучеренко з Нової Ярославки вона саме у такому віці пішла допомагати батькам працювати в рільничу бригаду. Переживши голодовку, страшні воєнні та важкі і нужденні післявоєнні, була обрана ланковою молодіжної ланки. У 1947 році їхня ланка здобула першість в районі і нагороджена премією, почесною грамотою та медаллю «За доблесну працю».

Невдовзі Марія вийшла заміж за інваліда війни Павла Михайловича Кучеренка. На жаль, таких зранених душею і тілом чоловіків тоді було багато. У сім’ї народилися двоє дітей, донька Лідія та син Володимир.

У 60-х роках Марія Григорівна якийсь час працювала дояркою на молочно-товарній фермі, а потім повернулася в ланку й трудилася там до виходу на заслужений відпочинок. Не сиділа склавши руки й на пенсії, утримуючи корову, свиней, вирощувала городину і доглядала свого чоловіка, який довгий час був прикутий до ліжка. Згодом овдовіла. Троє внуків подарували бабусі п’ятьох правнуків, які приїздять у гості, радують її серце та душу.

Своїх рук і важкої праці доклала до будівництва теплоелектростанції у столиці 1938 року жителька Капустиного Марія Миколаївна Олефір, якій цьогоріч виповниться 95 років. Далекого 1941 року Марія навідалася додому у відпустку, де її і застала новина про початок війни.

Дев’ятнадцятилітньою вона поспішила вийти заміж, адже одружених не забирали на примусові роботи до Німеччини. А от її чоловіка одруження не врятувало від вивезення. Згодом він так і не повернувся додому з країни-агресора. Вдруге Марія Миколаївна створила сім’ю вже у післявоєнний час, народивши і виховавши чотирьох дітей. Одночасно трудилася у колгоспі дояркою, сапальницею. В родині М.М.Олефір десять онуків, дев’ятнадцять правнуків і є вже одна праправнучка.

Підготувала Антоніна Долина

Актуальні новини

Роман Безсмертний: «Я втомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти»

on 12 жовтня 2018

5 жовтня до Черкас завітав політик з понад 20-річним стажем, віце-прем’єр-міністр 2005 року, екс-посол України в Білорусі, а нині –...

Після реформування з’явилися вакантні посади

on 12 жовтня 2018

Санітарно-епідеміологічна служба в останні роки, як і деякі інші організації, пережила етап реформування. Вона фактично ліквідована. Натомість два роки тому...

На які соціальні гарантії може розраховувати призовник?

on 12 жовтня 2018

Керівництвом держави, Урядом та Збройних Сил забезпечено належні умови для призваних на строкову військову службу громадян України, зокрема:

Паспортів-карток більшає

on 12 жовтня 2018

В Україні діє чіткий порядок видачі паспортів у вигляді ID-карток: після досягнення відповідного віку, при відновленні посвідчення особи після втрати...

Чому сільський голова Сигнаївки проти об’єднання з Шполянською ОТГ

on 04 жовтня 2018

На останній селекторній нараді, що проводилася облдержадміністрацією минулого понеділка, прозвучала інформація про те, ніби жителі Сигнаївки та Мар’янівки дали згоду...

За виключені фари вдень шполянських водіїв штрафуватимуть на 425 грн.

on 04 жовтня 2018

З 1 жовтня на заміських дорогах необхідно вмикати денні ходові вогні або ближнє світло фар. Відповідно до пункту 9.8 Правил...

12 черкаських ОТГ отримали землі у комунальну власність

on 04 жовтня 2018

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області передало землі державної власності сільськогосподарського призначення в комунальну власність 12-ом об’єднаним територіальним громадам. Про...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.