­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 10 грудня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < травня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
  1 2 3 4 5 6
7 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

Матусянки Софія Максимівна Попко і Євдокія Іванівна Пархоменко обидві народилися у грудні 1923 року. Обом не вдалося уникнути участі остарбайтерів. С.М.Попко виросла разом з двома сестрами.

В живих сьогодні лише молодша з них, якій виповнилося 93 роки. З юності Софія мала горду вдачу і навіть на чужині, в ролі остарбайтера, не хотіла коритися німецьким господарям. За образливі висловлювання на адресу фашистів від бауера її забрали до концтабору. Там дівчина пробула з десять днів. Та невдовзі господар відчув нестачу робочих рук — так полонянка знову повернулася до нього доїти корів.

На відгодівлі великої рогатої худоби С.Попко трудилася і в Матусові після повернення з неволі, сапала буряки. Софія Максимівна пережила двох із трьох своїх дітей. Та має внуків, правнуків. Значить, життя прожите недарма.

Здебільшого до 95-річного віку на Шполянщині доживають жінки. Та є серед місцевих довгожителів і представники сильної статі. Як от Микола Дмитрович Леурда з Буртів. До початку Другої світової війни він закінчив сім класів, а потім два роки був за пастуха у місцевому колгоспі, працював причепником. Після насильного вивезення до фашистської Німеччини Миколу направили на каторжні роботи в австрійське місто Гданськ. Будучи визволеним радянською армією з полону, він ще кілька років відслужив у війську.

Повернувшись у мирну Україну, М.Леурда здобув професію комбайнера. Спробувавши хліборобського труда при Сигнаївській машинно-тракторній станції, з 1956 по 1960 рік Микола Дмитрович взяв участь в освоєнні цілинних земель. Потім йому довірили новий комбайн РСМ у буртівському колгоспі «Україна», на якому трудився півтора десятиліття. Трудився М.Леурда і на інших роботах, ще якийсь час не покидав господарство і після виходу на заслужений відпочинок. Коли в Україні змінилася влада, яка перестала переслідувати віру і церкву, Микола Дмитрович з 1987 по 1999 рік став старостою при Буртівській церкві.

У наш час діти, які закінчили лише чотири класи, вважаються малими. А в роки дитинства Марії Григорівни Кучеренко з Нової Ярославки вона саме у такому віці пішла допомагати батькам працювати в рільничу бригаду. Переживши голодовку, страшні воєнні та важкі і нужденні післявоєнні, була обрана ланковою молодіжної ланки. У 1947 році їхня ланка здобула першість в районі і нагороджена премією, почесною грамотою та медаллю «За доблесну працю».

Невдовзі Марія вийшла заміж за інваліда війни Павла Михайловича Кучеренка. На жаль, таких зранених душею і тілом чоловіків тоді було багато. У сім’ї народилися двоє дітей, донька Лідія та син Володимир.

У 60-х роках Марія Григорівна якийсь час працювала дояркою на молочно-товарній фермі, а потім повернулася в ланку й трудилася там до виходу на заслужений відпочинок. Не сиділа склавши руки й на пенсії, утримуючи корову, свиней, вирощувала городину і доглядала свого чоловіка, який довгий час був прикутий до ліжка. Згодом овдовіла. Троє внуків подарували бабусі п’ятьох правнуків, які приїздять у гості, радують її серце та душу.

Своїх рук і важкої праці доклала до будівництва теплоелектростанції у столиці 1938 року жителька Капустиного Марія Миколаївна Олефір, якій цьогоріч виповниться 95 років. Далекого 1941 року Марія навідалася додому у відпустку, де її і застала новина про початок війни.

Дев’ятнадцятилітньою вона поспішила вийти заміж, адже одружених не забирали на примусові роботи до Німеччини. А от її чоловіка одруження не врятувало від вивезення. Згодом він так і не повернувся додому з країни-агресора. Вдруге Марія Миколаївна створила сім’ю вже у післявоєнний час, народивши і виховавши чотирьох дітей. Одночасно трудилася у колгоспі дояркою, сапальницею. В родині М.М.Олефір десять онуків, дев’ятнадцять правнуків і є вже одна праправнучка.

Підготувала Антоніна Долина

Актуальні новини

ПРИЙШЛА СУБСИДІЯ. ЯК СПЛАЧУВАТИ СВІЙ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ПЛАТІЖ?

on 06 грудня 2018

Як і в минулих опалювальних сезонах, зекономлену субсидію можна використати для оплати в наступному місяці спожитого понад виділену соціальну норму...

Вікна заплуталися в тендерах, як у тенетах

on 06 грудня 2018

Цьогоріч мало відбутися два тендери на закупівлю вікон для навчальних закладів району. За результатами першого з них придбано та встановлено...

Медсестер бракує, та й лікарів теж

on 06 грудня 2018

Не лише проблемою фінансування переймаються сьогодні у Шполянській центральній районній лікарні. Перед медиками вторинної ланки постала ще й нестача кадрів,...

Воєнком Євген Курбет: «Зберігати спокій і бути пильними»

on 06 грудня 2018

Зберігати спокій, бути пильними та звертатися до військових комісаріатів у разі отримання викликів, закликає черкащан обласний військовий комісар Євген Курбет...

Скільки коштує новорічний ранок

on 06 грудня 2018

До новорічного свята залишається ще майже місяць часу, проте в магазинах вже пропонують барвисті гірлянди, новорічні прикраси і костюми....

Чи не зникнуть соціальні працівники?

on 06 грудня 2018

У більшості сіл району вже звикли, що в сільських радах працюють соціальні працівники від районного центру соціальних служб для сім’ї,...

Як уникнути шахрайства з банківськими картами: українцям дали 5 порад

on 30 листопада 2018

Сьогодні в Україні відбуваються масові шахрайські операції з платіжними картами. На цьому наголосив декан факультету банківського бізнесу Тернопільського національного економічного...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.