­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 10 грудня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < листопада 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

Сльоза ветерана

Я зустрів його біля сільського обеліска Слави у День Перемоги. Уже майже всі учасники свята розійшлися по домівках, лише він стояв, обпершись на власноруч виготовлену ковіньку. Його губи шептали прізвища, викарбувані на гранітній плиті обеліска. Я підійшов ближче, привітався.

— Читаю імена моїх однолітків, з якими корів до війни пас, до школи ходили разом і призивалися в армію теж разом. Нема їх тепер серед живих. Загубилися на вогняних дорогах війни. Сьогодні ось прийшов поговорити з полеглими. Я ніби в боргу перед ними — живим вийшов з того пекла. Ногу лише війна забрала. Тепер шкутильгаю уже скільки років, як підбитий лелека. Державні ж чиновники думають, що моя нога може відрости, як гілка на дереві. Щорічно на комісію викликають, щоб інвалідність підтвердити. Сьогодні прийшов на свято, бо, мабуть, до наступного року не доживу. Старі рани спокою не дають. Сни кошмарні сняться: німці, окопи, танки, атаки. А тут ще й життя таке нужденне. Кінці з кінцями ледве зводиш. Пенсії вистачає лише на хліб та за електрику заплатить. А ще ж треба дров на зиму купити, бо прийдеться у холодній хаті замерзати. Жінка постійно хворіє, а на ліки знову ж таки грошей багато треба. Та воно б і самому підлікуватись не помішало б, та де там. У держави нема грошей для таких калік, як я. Тепер оздоровляються в основному бритоголові молодики. А ми — ніби баласт для держави. Краще було б лежати поруч із товаришами у солдатській могилі, ніж так жити...

Він говорив тихо. Непрошена сльоза скотилася росинкою і впала на орден Червоної Зірки. Я нічого не сказав йому, лише невиразно пробурмотів: «Треба жити».

Через рік Пономарьова Степана Митрофановича я вже не бачив біля обеліска. Помер ветеран. Поменшало клопотів у держави...

Актуальні новини

ПРИЙШЛА СУБСИДІЯ. ЯК СПЛАЧУВАТИ СВІЙ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ПЛАТІЖ?

on 06 грудня 2018

Як і в минулих опалювальних сезонах, зекономлену субсидію можна використати для оплати в наступному місяці спожитого понад виділену соціальну норму...

Вікна заплуталися в тендерах, як у тенетах

on 06 грудня 2018

Цьогоріч мало відбутися два тендери на закупівлю вікон для навчальних закладів району. За результатами першого з них придбано та встановлено...

Медсестер бракує, та й лікарів теж

on 06 грудня 2018

Не лише проблемою фінансування переймаються сьогодні у Шполянській центральній районній лікарні. Перед медиками вторинної ланки постала ще й нестача кадрів,...

Воєнком Євген Курбет: «Зберігати спокій і бути пильними»

on 06 грудня 2018

Зберігати спокій, бути пильними та звертатися до військових комісаріатів у разі отримання викликів, закликає черкащан обласний військовий комісар Євген Курбет...

Скільки коштує новорічний ранок

on 06 грудня 2018

До новорічного свята залишається ще майже місяць часу, проте в магазинах вже пропонують барвисті гірлянди, новорічні прикраси і костюми....

Чи не зникнуть соціальні працівники?

on 06 грудня 2018

У більшості сіл району вже звикли, що в сільських радах працюють соціальні працівники від районного центру соціальних служб для сім’ї,...

Як уникнути шахрайства з банківськими картами: українцям дали 5 порад

on 30 листопада 2018

Сьогодні в Україні відбуваються масові шахрайські операції з платіжними картами. На цьому наголосив декан факультету банківського бізнесу Тернопільського національного економічного...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.