­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 22 липня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < лютого 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28        

22 вересня на подвір’я одного з найстарших жителів Лебедина Захарія Кирилюка зійшлися діти, онуки, правнуки і навіть праправнуки. Того осіннього дня, коли вересневий погожий день більше нагадував літній, старійшині роду виповнилося 95 років з дня народження.

Аби зустрічати гостей на порозі, у старого вже немає сил, тож він, сидячи на ліжку, лише прислухався до побажань представників сільської і районної влади. Привітати Захарія Даниловича з квітами і подарунками завітали заступник голови райдержадміністрації Ольга Шпиця, сільський голова Олексій Рудас, голова районної ради ветеранів війни і праці Володимир Пустовіт.

Старенькому є чим гордитися. Разом з дружиною Іриною Тимофіївною, яка не дожила до сьогоднішніх днів, вони виростили двох чудових доньок. Одна з них, Галина Захарівна розповіла про життя З.Д.Кирилюка.

У роки Другої світової війни її батько потрапив до фашистського концентраційного табору Маутхаузен. До речі, свого часу Маутхаузен і Гузен були єдиними таборами, які відносили до «категорії ІІІ». Це означало, що умови ув’язнення у них були найважчими у системі нацистських концтаборів. А смертність — найвищою серед таборів рейху.

— Саме там ув’язненому батькові сліпий італійський в’язень напророкував 116 років життя. Вочевидь, то було сказано у мить, коли здавалося, що життя висить на волосині і далі терпіти несила, — пояснює донька.

Додає, що Захарій Данилович згадував, як важко трудився в Німеччині на авіаційному заводі. Час від часу їх бомбили і думав, що вже ніколи не вибереться з полону.

Та після визволення радянськими солдатами полонених долею судилося повернутися в Україну. Родом З.Кирилюк з Мар’янівки, а до Лебедина перебрався після одруження. Трудився водієм на насіннєвому заводі, згодом слюсарем. А нині вся його надія і підтримка — діти та онуки.

 Ольга Качан

Актуальні новини

Губить людей не вода...

on 20 липня 2018

Згідно з Всесвітнім рейтингом здоров’я, наша держава — 14-та із 183 країн за кількістю смертей, спричинених уживанням алкогольних напоїв (у...

Хто «гальмує» пільгове перевезення

on 20 липня 2018

Відбулося засідання комісії під головуванням заступника голови райдержадміністрації Ольги Шпиці, на якому спільно з сільськими головами обговорювалося питання пільгового перевезення...

А пенсіонери й не знають, що воно, оте ОТГ

on 13 липня 2018

Павлівка завжди була частиною Матусова і водночас вважалася ніби відокремленою. Багато років тут діяв успішний і знаменитий Матусівський радгосп, де...

В газети розширилася географія читачів

on 05 липня 2018

Другий рік розпочався, як редакція газети «Шполянські вісті» після роздержавлення шляхом перетворення стала ТОВ «Редакція газети «Шполянські вісті» і випускає...

Забудовники платять свої кошти, через бездіяльність міськради

on 05 липня 2018

Проблема з оновленням (коригуванням) генерального плану Шполи виникла не сьогодні і не вчора. Її вже називають «проблемою з бородою». Справа...

ЗАЯВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА

on 05 липня 2018

У День Конституції України Національна асоціація українських медіа (НАУМ) нагадує можновладцям, що право громадян на інформацію має найвищий конституційний захист....

За красою ставайте… у чергу

on 05 липня 2018

З одного боку, проблем в українців, як і в земляків-шполян, сьогодні вистачає. З іншого боку, наші жінки, якими б не...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.