­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 27 травня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < вересня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 23 24
25 26 27 28 29 30  

22 вересня на подвір’я одного з найстарших жителів Лебедина Захарія Кирилюка зійшлися діти, онуки, правнуки і навіть праправнуки. Того осіннього дня, коли вересневий погожий день більше нагадував літній, старійшині роду виповнилося 95 років з дня народження.

Аби зустрічати гостей на порозі, у старого вже немає сил, тож він, сидячи на ліжку, лише прислухався до побажань представників сільської і районної влади. Привітати Захарія Даниловича з квітами і подарунками завітали заступник голови райдержадміністрації Ольга Шпиця, сільський голова Олексій Рудас, голова районної ради ветеранів війни і праці Володимир Пустовіт.

Старенькому є чим гордитися. Разом з дружиною Іриною Тимофіївною, яка не дожила до сьогоднішніх днів, вони виростили двох чудових доньок. Одна з них, Галина Захарівна розповіла про життя З.Д.Кирилюка.

У роки Другої світової війни її батько потрапив до фашистського концентраційного табору Маутхаузен. До речі, свого часу Маутхаузен і Гузен були єдиними таборами, які відносили до «категорії ІІІ». Це означало, що умови ув’язнення у них були найважчими у системі нацистських концтаборів. А смертність — найвищою серед таборів рейху.

— Саме там ув’язненому батькові сліпий італійський в’язень напророкував 116 років життя. Вочевидь, то було сказано у мить, коли здавалося, що життя висить на волосині і далі терпіти несила, — пояснює донька.

Додає, що Захарій Данилович згадував, як важко трудився в Німеччині на авіаційному заводі. Час від часу їх бомбили і думав, що вже ніколи не вибереться з полону.

Та після визволення радянськими солдатами полонених долею судилося повернутися в Україну. Родом З.Кирилюк з Мар’янівки, а до Лебедина перебрався після одруження. Трудився водієм на насіннєвому заводі, згодом слюсарем. А нині вся його надія і підтримка — діти та онуки.

 Ольга Качан

Актуальні новини

Субсидії по-новому

on 24 травня 2018

На який термін призначатиметься Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням на відповідний...

До уваги читачів!

on 23 травня 2018

Інформацію, опубліковану в газеті «Шполянські вісті» в №№ 96-97 від 23 листопада 2017 року під заголовком «В ТОВ «Маяк -...

ПриЄмно чи ПриЯмно? Шполянські дороги: скільки коштуватиме ремонт?

on 17 травня 2018

Нарікання на якість доріг нерідко можна почути не лише від водіїв, а й пішоходів. І хоча якість доріг у районі,...

Відтепер декларувати треба доходи всієї сім’ї

on 17 травня 2018

Відтепер отримувачі субсидій мають декларувати доходи всіх членів сім’ї, навіть тих, які зареєстровані за іншими адресами.“Мінсоцполітики з 1 травня 2018...

Як зараховується страховий пенсійний стаж

on 17 травня 2018

Коли нам виповнюється 60 років, ми, зазвичай, поспішаємо до Пенсійного фонду. Є необхідний стаж чи немає, працювали офіційно чи нелегально...

Україна – країна великих можливостей

on 17 травня 2018

Напевно, проблемами у житлово-комунальному господарстві у нашій державі вже нікого не здивуєш. Однак дивує, подекуди, халатне ставлення відповідальних за фонд...

Наводять «порядки», а кому з того користь?

on 08 травня 2018

Не перший тиждень свіжу ароматну випічку працівниця районного споживчого товариства реалізує не зі звичного зеленого намету на алеї біля ресторану...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.