­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 27 травня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < травня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 26 27 28
29 30 31        

Офіційна і загальновизнана дата завершення Другої світової війни - 2-ге вересня 1945-го року. У цей день рівно о 9-й годині і 2 хвилини (за токійським часом) був підписаний формальний акт про беззастережну капітуляцію останнього активного союзника фашистської Німеччини - Японії.

Жахлива війна пройшлася по долях багатьох українців, зокрема жителів Шполянщини. Про неї та учасників згадується й у книгах матусівського краєзнавця, колишнього директора Матусівської школи №1 Івана Яхна. Ця розповідь — про односельчанку автора О.П.Шульгу.

Баба Саша, Шульга Олександра Петрівна, була доброю, чуйною і трудолюбивою людиною. Всі, хто її знав, з ким працювала, згадують її добрим словом. Прожила вона 78 років. Та доля не була милостивою, хоч баба ніколи і нічим не завинила перед нею.

Перше випробування сталося в ранньому дитинстві, коли померла мати. У всіх подруг були матері, а в неї не було. Дівчинка часто питала своєї бабусі: «А де моя мама? Чому вона до нас не приходить?» «Твоя, Сашуню, мама далеко-далеко, на небі. Вона не може прийти до нас, але нас бачить і радіє, що ти жива й здорова, що слухаєшся і дідуся, й бабусю», — так відповідала, стримуючи сльози, баба Марія, ніжно гладячи маленьку Сашу по біленькій голівці.

Батько Олександри невдовзі женився. Він хотів, щоб Саша привикла до чужої жінки. Та хто може замінити рідну матір, тепло її серця, її ніжність і турботу?

Невдовзі батька призвали до армії. Там його і війна застала. Сашу забрали до себе дідусь та бабуся, у яких було п’ятеро своїх дітей. Дід Пилип говорив дружині: «Де п’ятеро зростає, там і шосте на заваді не стане». Жили вони не в розкошах, але в достатку. Мали корову, коні, пасіку та декілька десятин землі. Таких заможних людей радянська влада куркулями називала і ставила собі за завдання знищити їх як клас сільських експлуататорів. Дід Пилип, щоб вберегти хоч щось із заробленого своєю тяжкою працею, з сім'єю виїхав на Донбас, де вже жили і працювали подібні втікачі із села. Там влаштувався на роботу шахтарем, поселившись у бараці. В голодний 1933 рік шахтарям щодня давали пайок на всіх членів сім'ї. Так і вижили.

Разом із дідовими та бабиними дітьми росла там і Саша. Її ніхто не ображав, але материнського тепла та турботи їй не вистачало. Перед війною сім’я повернулася в Матусів. Та від їхньої хати і сліду не залишилось: розібрали на колгоспні потреби.

Дід Пилип разом із своїм старшим сином Федором побудував у районі цукрового заводу нове житло на дві половини. Перед війною Саша закінчила сім класів Матусівської школи № 2.

А вже навесні 1943 року її разом із іншою молоддю забрали на примусові роботи до Німеччини. Працювала в бауера в м. Ганновер. У господаря-німця працювало п’ятеро остарбайтерів: француз, поляк та троє українців. Хазяїн добряче недобачав і не був жорстоким до своїх наймитів. Коли ж його донька гримала па когось, він говорив: «Не кричи на них, вони теж люди. Сьогодні вони в наймитах, а завтра, може, ти будеш десь наймитувати. Ще невідомо, хто у війні цій проклятій переможе». Хазяйка теж нікого не зобижала. Харчували їх в німецькій сім'ї задовільно, але за окремим столом.

У цьому ж німецькому містечку, але в іншого бауера працювала односельчанка Денисенко Якилина, з якою вони пізніше жили в Матусові на одній вулиці і приятелювали. Інколи Саша та Киля зустрічалися і разом сумували за рідним селом, жили надією на повернення додому.

Повернувшись з німецької неволі, Саша прийшла до діда та баби, які були тоді ще живі. Мачуха, Олександра Якимівна жила сама в батьковій хаті, запросила дівчину жити до себе, разом чекати повернення батька з війни. Та він не повернувся. Із військкомату прийшло повідомлення, що Шульга Петро Аврамович пропав безвісти в липні 1944 року. То був третій ранимий крок Сашиної долі.

Плакали та ридали обидві Олександри, та сльозами горю не поможеш. Вирішили далі жити разом. Мачуха була доброю людиною. Вона ніколи не гнівалася на падчерку, а своїх дітей у неї не було, і вона прийняла Сашу як рідну. Саша - молодша влаштувалася різноробочою в Павлівський радгосп, а Олександра старша працювала в колгоспі.

Далеко було добиратися щодня дівчині на роботу. Коли їй запропонували корів доїти, перейшла жити в гуртожиток. Робота на фермі забирала багато фізичних сил у Саші: треба було о 5 год. ранку вже на фермі бути. Боліли руки від тієї роботи, спати ранками хотілося. Та терпіла, бо до фізичної праці звикла змалку. Старанність Саші скоро помітило радгоспне начальство, призначили її бригадиром, адже щорічно добивалася високих надоїв молока. Їздила навіть із своєю коровою-рекордсменкою в Москву на Всесоюзну виставку досягнень народного господарства (ВДПГ).

Працювала Олександра Петрівна на фермі радгоспу понад 15 років. Там і молодість її пройшла, там і кохання десь загубилось. Лише синок, якого Петриком назвала на честь свого батька, та донька Галя інколи повертали її до коротких, мов літня ніч, щасливих днів. Доля і в коханні Сашу обійшла…

Уривок з книги «Журба і радість у долях наших»

Актуальні новини

Субсидії по-новому

on 24 травня 2018

На який термін призначатиметься Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням на відповідний...

До уваги читачів!

on 23 травня 2018

Інформацію, опубліковану в газеті «Шполянські вісті» в №№ 96-97 від 23 листопада 2017 року під заголовком «В ТОВ «Маяк -...

ПриЄмно чи ПриЯмно? Шполянські дороги: скільки коштуватиме ремонт?

on 17 травня 2018

Нарікання на якість доріг нерідко можна почути не лише від водіїв, а й пішоходів. І хоча якість доріг у районі,...

Відтепер декларувати треба доходи всієї сім’ї

on 17 травня 2018

Відтепер отримувачі субсидій мають декларувати доходи всіх членів сім’ї, навіть тих, які зареєстровані за іншими адресами.“Мінсоцполітики з 1 травня 2018...

Як зараховується страховий пенсійний стаж

on 17 травня 2018

Коли нам виповнюється 60 років, ми, зазвичай, поспішаємо до Пенсійного фонду. Є необхідний стаж чи немає, працювали офіційно чи нелегально...

Україна – країна великих можливостей

on 17 травня 2018

Напевно, проблемами у житлово-комунальному господарстві у нашій державі вже нікого не здивуєш. Однак дивує, подекуди, халатне ставлення відповідальних за фонд...

Наводять «порядки», а кому з того користь?

on 08 травня 2018

Не перший тиждень свіжу ароматну випічку працівниця районного споживчого товариства реалізує не зі звичного зеленого намету на алеї біля ресторану...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.