­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 22 липня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < лютого 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28        

Офіційна і загальновизнана дата завершення Другої світової війни - 2-ге вересня 1945-го року. У цей день рівно о 9-й годині і 2 хвилини (за токійським часом) був підписаний формальний акт про беззастережну капітуляцію останнього активного союзника фашистської Німеччини - Японії.

Жахлива війна пройшлася по долях багатьох українців, зокрема жителів Шполянщини. Про неї та учасників згадується й у книгах матусівського краєзнавця, колишнього директора Матусівської школи №1 Івана Яхна. Ця розповідь — про односельчанку автора О.П.Шульгу.

Баба Саша, Шульга Олександра Петрівна, була доброю, чуйною і трудолюбивою людиною. Всі, хто її знав, з ким працювала, згадують її добрим словом. Прожила вона 78 років. Та доля не була милостивою, хоч баба ніколи і нічим не завинила перед нею.

Перше випробування сталося в ранньому дитинстві, коли померла мати. У всіх подруг були матері, а в неї не було. Дівчинка часто питала своєї бабусі: «А де моя мама? Чому вона до нас не приходить?» «Твоя, Сашуню, мама далеко-далеко, на небі. Вона не може прийти до нас, але нас бачить і радіє, що ти жива й здорова, що слухаєшся і дідуся, й бабусю», — так відповідала, стримуючи сльози, баба Марія, ніжно гладячи маленьку Сашу по біленькій голівці.

Батько Олександри невдовзі женився. Він хотів, щоб Саша привикла до чужої жінки. Та хто може замінити рідну матір, тепло її серця, її ніжність і турботу?

Невдовзі батька призвали до армії. Там його і війна застала. Сашу забрали до себе дідусь та бабуся, у яких було п’ятеро своїх дітей. Дід Пилип говорив дружині: «Де п’ятеро зростає, там і шосте на заваді не стане». Жили вони не в розкошах, але в достатку. Мали корову, коні, пасіку та декілька десятин землі. Таких заможних людей радянська влада куркулями називала і ставила собі за завдання знищити їх як клас сільських експлуататорів. Дід Пилип, щоб вберегти хоч щось із заробленого своєю тяжкою працею, з сім'єю виїхав на Донбас, де вже жили і працювали подібні втікачі із села. Там влаштувався на роботу шахтарем, поселившись у бараці. В голодний 1933 рік шахтарям щодня давали пайок на всіх членів сім'ї. Так і вижили.

Разом із дідовими та бабиними дітьми росла там і Саша. Її ніхто не ображав, але материнського тепла та турботи їй не вистачало. Перед війною сім’я повернулася в Матусів. Та від їхньої хати і сліду не залишилось: розібрали на колгоспні потреби.

Дід Пилип разом із своїм старшим сином Федором побудував у районі цукрового заводу нове житло на дві половини. Перед війною Саша закінчила сім класів Матусівської школи № 2.

А вже навесні 1943 року її разом із іншою молоддю забрали на примусові роботи до Німеччини. Працювала в бауера в м. Ганновер. У господаря-німця працювало п’ятеро остарбайтерів: француз, поляк та троє українців. Хазяїн добряче недобачав і не був жорстоким до своїх наймитів. Коли ж його донька гримала па когось, він говорив: «Не кричи на них, вони теж люди. Сьогодні вони в наймитах, а завтра, може, ти будеш десь наймитувати. Ще невідомо, хто у війні цій проклятій переможе». Хазяйка теж нікого не зобижала. Харчували їх в німецькій сім'ї задовільно, але за окремим столом.

У цьому ж німецькому містечку, але в іншого бауера працювала односельчанка Денисенко Якилина, з якою вони пізніше жили в Матусові на одній вулиці і приятелювали. Інколи Саша та Киля зустрічалися і разом сумували за рідним селом, жили надією на повернення додому.

Повернувшись з німецької неволі, Саша прийшла до діда та баби, які були тоді ще живі. Мачуха, Олександра Якимівна жила сама в батьковій хаті, запросила дівчину жити до себе, разом чекати повернення батька з війни. Та він не повернувся. Із військкомату прийшло повідомлення, що Шульга Петро Аврамович пропав безвісти в липні 1944 року. То був третій ранимий крок Сашиної долі.

Плакали та ридали обидві Олександри, та сльозами горю не поможеш. Вирішили далі жити разом. Мачуха була доброю людиною. Вона ніколи не гнівалася на падчерку, а своїх дітей у неї не було, і вона прийняла Сашу як рідну. Саша - молодша влаштувалася різноробочою в Павлівський радгосп, а Олександра старша працювала в колгоспі.

Далеко було добиратися щодня дівчині на роботу. Коли їй запропонували корів доїти, перейшла жити в гуртожиток. Робота на фермі забирала багато фізичних сил у Саші: треба було о 5 год. ранку вже на фермі бути. Боліли руки від тієї роботи, спати ранками хотілося. Та терпіла, бо до фізичної праці звикла змалку. Старанність Саші скоро помітило радгоспне начальство, призначили її бригадиром, адже щорічно добивалася високих надоїв молока. Їздила навіть із своєю коровою-рекордсменкою в Москву на Всесоюзну виставку досягнень народного господарства (ВДПГ).

Працювала Олександра Петрівна на фермі радгоспу понад 15 років. Там і молодість її пройшла, там і кохання десь загубилось. Лише синок, якого Петриком назвала на честь свого батька, та донька Галя інколи повертали її до коротких, мов літня ніч, щасливих днів. Доля і в коханні Сашу обійшла…

Уривок з книги «Журба і радість у долях наших»

Актуальні новини

Губить людей не вода...

on 20 липня 2018

Згідно з Всесвітнім рейтингом здоров’я, наша держава — 14-та із 183 країн за кількістю смертей, спричинених уживанням алкогольних напоїв (у...

Хто «гальмує» пільгове перевезення

on 20 липня 2018

Відбулося засідання комісії під головуванням заступника голови райдержадміністрації Ольги Шпиці, на якому спільно з сільськими головами обговорювалося питання пільгового перевезення...

А пенсіонери й не знають, що воно, оте ОТГ

on 13 липня 2018

Павлівка завжди була частиною Матусова і водночас вважалася ніби відокремленою. Багато років тут діяв успішний і знаменитий Матусівський радгосп, де...

В газети розширилася географія читачів

on 05 липня 2018

Другий рік розпочався, як редакція газети «Шполянські вісті» після роздержавлення шляхом перетворення стала ТОВ «Редакція газети «Шполянські вісті» і випускає...

Забудовники платять свої кошти, через бездіяльність міськради

on 05 липня 2018

Проблема з оновленням (коригуванням) генерального плану Шполи виникла не сьогодні і не вчора. Її вже називають «проблемою з бородою». Справа...

ЗАЯВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА

on 05 липня 2018

У День Конституції України Національна асоціація українських медіа (НАУМ) нагадує можновладцям, що право громадян на інформацію має найвищий конституційний захист....

За красою ставайте… у чергу

on 05 липня 2018

З одного боку, проблем в українців, як і в земляків-шполян, сьогодні вистачає. З іншого боку, наші жінки, якими б не...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.