­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Вівторок, 21 листопада 2017
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < листопада 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

Сьогодні Гузиха знову співатиме. Знають про це всі на кутку, бо одинадцяте число сьогодні. Ось уже з півроку, день у день, точно одинадцятого числа, всім на кутку поштарка Валюша приносить пенсію.

Перед нею носила Галка-аферистка. То по-всякому приносила: й двадцятого, й вісімнадцятого, а якщо було повезе, – то п'ятнадцятого. Бо їй же треба було щомісяця на Москву їздити спродуватися. Микола, чоловік її, тримав чотирьох бичків і з десяток кабанів. А гусей, індиків, іншої птиці, – одверни й заступи! Табунами! Мабуть, і сам їм ліку не знав... А колись (ну це так люди балакають) в його кума здох підсвинок, і кум, зажурений, віз худобину на кравчучці аж за село. Прикопати. А Микола каже:

– Не журись. Я тобі допоможу. Вертайсь додому. Лиця на тобі нема. Я твого підсвинка зараз – у багажник та й за пару хвилин сам одвезу куди треба. Сам і прикопаю. Головне – не журись. За бензин мені не плати. Ми ж куми.

А потім того підсвинка обсмалив, на сало-м'ясо розібрав, – і повезла Галка свіжину на Москву, аж гай зашумів! Там усе поїдять!.. Ну це так люди балакають... Треба ж людям про щось погомоніти... А квитки на московський поїзд (туди й назад) Галка брала за бабські пенсії! І це не брехні! Свята правда! Привезе було рублі з Москви, поміняє тут на гривні, – й аж тоді Вірка, Маруся, Василь із Ольгою, Петро з Уляною й стара Гузиха отримують свої кровні. Куток у них невеликий, Криночками називається. Живуть тут і доживають семерко пенсіонерів. Є серед них один на всіх грамотій, – Петро, звичайно. Страшний, сумний і політичний. До пенсії років із тридцять працював секретарем сільради. Він ото найперший і не стерпів Галчиних махінацій, написав петицію прямо в прокуратуру. І всіх на кутку підписатися заставив. Усі й підписалися, бо Петро ж – власть... А власть треба слухатись... Хоч і колишню. Коротше кажучи, відбулася зміна кадрів. Галка з Миколою пошепталися як воно буде кращенько, раз у прокуратурі вже колективна заява лежить.

– Пиши, Ганю, й ти заяву. За власним бажанням. Тільки хутко! – зметикував Микола відразу. У нього клепка в голові добре варить. – Якось проживемо й безробітними.

То коли прокуратура зацікавилася Галкою всерйоз, начальник пошти лише впевнено, з документами в руках відповів:

– У нас така вже не працює!

Так Валюша стала новою поштаркою в Криночках. І сьогодні оце під обід принесе бабську пенсію.

Гузишин внучок Юрко, майже двохметрова сорокалітня кровиночка її, крутиться вже під двором. Із райцентру недовго їхати велосипедом. Хвилин двадцять – і тут. У хату до баби не заходить, – про що з нею балакать? Глуха, як пеньок. Вона його тільки дратує своєю глухотою. Щоправда, Юрко свою бабу вміє тримати в руках. А точніше, в кулаках. Не було ще такого одинадцятого числа, щоби Гузиха непобитою лишилась. Рідна кровиночка як увалить то ввалить!.. А скільки там тієї баби?.. Хіба їй багато треба? Нейтралізує ото Юрко на якийсь час свою бабушенцію, і поки вона у відключці, всю до копійки пенсію вигребе й уперед! На велосипед – і додому! До себе в райцентр.

Гузиха очунює й починає на всю хату співати, щоб сусіди чули: вона жива. Співає завше одну-єдину пісню:

Вічний революцьйонер!

Дух, що тіло зве до бою!

Зве за поступ, щастя й волю!

Він живе! Він ще не вмер!..

Більше пісень Гузиха не знає. Колись знала їх дуже багато, та всі вони з пам'яті вивітрились. І ті, що на досвітках ще за царя гороха співали, й ті, – що на полі, і в рільничій бригаді... А ця, бач, іще в голові тримається!

Гузисі дев'яносто й чотири роки. Вона не тільки на своєму кутку найстаріша, а й по всьому селу. Про неї навіть приказку гострослівні односельці придумали: "довговічна, як Гузиха". Сама Гузиха такої приказки ніколи, правда, й не чула, бо глуха ж, як пеньок. Як стара тетеря. Як скіфська баба степова. До всього глуха й байдужа. Тільки не до Юрка – кровиночки своєї, внучка ріднесенького. Воно ж нещасне. Сирота. Гузишина донька давно померла. А батька Юрко зроду не знав. Так і виріс ото: в бабиних та в материних жалощах. Залюбили вони його до краю. Бо нещасне ж. Як бадилиночка в полі... Як горох при битій дорозі... Крихітка... Пташечка...

А пташечка, ще коли підростав, давав джосу обом – і матері, й бабі. Тікав із дому часто. Просто так. Для розваги! Нехай пожуряться обидві! Нехай поголосять! Та пошукають його добряче! Узимку не тікав, бо в тій схованці, одному йому відомій, він би й замерз, а влітку, пізньої весни та ранньої осені – було-було! Тікав він, по правді кажучи, частіше од сільської дітвори, яка всім кутком його не любила. Їх багато – він один! Шпиняли його, байстрюком обзивали, грудками одного разу ледь не каменували, – чого тільки не витворяли, аби заплакав! А він ніколи не плакав, а може, й плакав, та вони цього не бачили...

Малі діти – малий клопіт, а великі – великий. То так і з Юрком. Виріс – і всі дитячі страхи, задавнені образи почав на матері й бабі відшкодовувати. Натерпілися обидві, аж страшно згадувати... Та зустрілася йому Галя, як отому безталанному Чіпці. Одружилися. Але того щастя мати Юркова вже не застала, бо від тяжкої хвороби Богу душу віддала. А бабі Юрко так і сказав: "Щоб і ноги твоєї в нас не було! Коли треба буде, сам до тебе приходитиму!" – коротко й ясно.

Отож і приходить. Щомісяця кожного одинадцятого числа. Сусіди аж переживають потроху за Гузиху: хтось юшки принесе, хтось півхлібини, – жива ж душа. Криком їй кричать:

– Здавайся у будинок престарілих. Там добре. Ніхто не б'ється і їсти дають.

– Е ні! Не буде діла! Туди ж і пенсію треба оддавать! А хто ж моїй кровиночці, пташечці моїй допоможе? Ви? Чи хто? Воно ж нещасне... Сирота... – завше одна в Гузихи відповідь.

– А може, бабо, я прямо йому вашу пенсію буду оддавати, внучкові вашому? – кричить їй колись Валюша. – Бо мені аж страшно: ще вб'є колись вас кровиночка ваша!!!

– Е ні! Не буде діла! Він тоді взагалі перестане приходити до мене. А мені ж так кортить його побачить!.. Хоч раз у місяць...

А Валюші все ж треба знать:

– Чому він вас іще й б'є?

– Тому, що не вірить, що вже цілих два роки ні на копійку пенсії не підвищили. Думає, що я щось приховую од нього. А я ж не приховую! Чого б же я приховувала од своєї кровиночки?..

– Давайте в міліцію заявимо на вашого внучка, – сам голова сільради прийшов колись та запропонував. – Там його присмирять швидко!

– Не чіпайте мою кровиночку!... Воно ж нещасне... Сирота! – як може, так і захищає Гузиха внучка.

– Ну, тоді співайте, бабо... Співайте, скільки влізе...

...І співає Гузиха, аж очі вирячила, щоб дальше чуть було:

Вічний революцьйонер!!!

Дух, що тіло зве до бою!!!...

Отака Гузиха співуча.

З книги Тетяни Сидоренко «Гопак на могилках»

Актуальні новини

Поросятко без довідки ветеринара несе небезпеку, або як влада зреагувала на критику ветеранів

on 16 листопада 2017

Минулої суботи і неділі на центральному ринку за участі представників правоохоронних органів, Держпродспоживслужби, лабораторії ветеринарної медицини та районного споживчого товариства...

Годуємо Європу?

on 09 листопада 2017

Експорт харчів та аграрної продукції до країн ЄС нинішнього року порівняно з минулим зріс на 39,8%, сягнувши 4,177 млрд. дол....

У «Престижі» відкриють промтоварний магазин

on 09 листопада 2017

На першому поверсі супермаркету «Престиж» тривають ремонтні роботи. Усі відділи, які працювали на першому поверсі, перенесено на другий. А шполяни...

Школи зобов’язали опублікувати фінансову звітність

on 09 листопада 2017

Школи зобов’язані опублікувати свою фінансову звітність за доходами і видатками до 1 грудня, повідомляє прес-служба Міністерства освіти і науки України.

Європа з’їла наші яйця!

on 09 листопада 2017

Чому різко підскочили ціни? Українці по своїх спорожнілих гаманцях відчули ріст агроекспорту.

Шполянську міськраду визнали порушником закону

on 02 листопада 2017

Виконавчий комітет Шполянської міської ради не провів конкурс на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у межах міста Шпола....

Депутат Богач відщипнув у кума земельку

on 02 листопада 2017

Нещодавно розповсюдилася інформація, що депутат об’єднаної територіальної громади, він же директор СТОВ «Маяк-Агро» (підприємство є складовою частиною СТОВ «ЛНЗ -Агро»)...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.