­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Вівторок, 23 квітня 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < серпня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 31    

Ось і настав останній тиждень перед найважливішим вибором, який повинна зробити спільнота України - вибори ПРЕЗИДЕНТА. Не можу бути осторонь цього історично важливого політичного процесу, тому хочу поділитися власними думками з жителями Черкащини. Ми з вами звикли вважати, що Президент неначе цар, за все відповідає, і в усьому винен. Напевно, через те, що він єдиний, кого обирають всенародно.

Однак Конституція тепер не така, як за правління Кучми та Януковича, коли повноваження Президента були необмежені. Тепер у нас парламентсько - президентська модель: дуже сильно зросли повноваження парламенту та Уряду.

Президент за Конституцією відповідає за оборону та дипломатію, і ми наразі маємо обирати в першу чергу Верховного Головнокомандувача. Звичайно, що Президент Петро Порошенко в умовах кризи не ховався в кущі. Він як міг допомагав урядам рятувати країну від дефолту та падіння в прірву. Життя ще дійсно дуже важке, особливо для пенсіонерів. Але найгірше - дійсно позаду. Економіка почала зростати. Це значить, що за кілька років почне стрімко зростати і рівень життя населення. У Президента України Петра Порошенка є чіткий план реалізації цього найважливішого державного завдання.

Чому сталася така глибока криза?

Перша причина - війна, розв'язана Росією. Разом з Кримом та частиною Донбасу ми втратили приблизно п'яту частину промислових підприємств. Ланцюжком це вплинуло на всю економіку.

По-друге - Росія запровадила торговельну блокаду України. Вона закрила для українських товарів свій ринок, а на нього колись приходилася майже третина нашого експорту. Ба більше: Росія зупинила транзит українських товарів до інших країн.

Уявіть собі таку життєву ситуацію. Людина багато років заробляє собі копійку торгівлею на базарі. А одного дня виявляється, що його несподівано закрили. Хочеш зі своїм товаром поїхати на інший ринок, а дорогу - заблокували. Як хочеш, так і виживай. От щось подібне сталося з Україною. Та завдяки Угоді про асоціацію нам відкрився європейський ринок, дипломати пробивають дорогу на ринки Азії та Африки. Впевнений, найгірше позаду.

Зрозуміло, що після такої кризи люди владою не задоволені. Це цілком зрозуміло. Але ніхто краще за Президента Петра Порошенка з такими викликами не впорався б. Діючий президент, до речі, ніколи не скаржиться на попередників. Але коли Янукович та Азаров втекли, саме вони залишили Україну повним банкрутом. У лютому 2014 року на єдиному казначейському рахунку залишилося 108 тисяч гривень. Це - чверть копійки на кожного громадянина України.

Петро Порошенко заробляє на армії, заробляє на війні? Це - теза російської пропаганди, щоб прикрити та виправдати свою агресію. Її підхопила та поширює частина української опозиції, щоб набрати собі балів перед виборами. Заробляли на армії ті, хто протягом дев'яностих та нульових років розпродували зброю, майно, землі, військові містечка. Вони залишили Україну беззахисною перед Росією. Тимчасова слідча комісія парламенту встановила, що одним із лідерів розпродажу армії був Анатолій Гриценко. Він працював міністром оборони в 2005-2007 роках в урядах Тимошенко, Єханурова та Азарова.

Що? Трохи прояснюється: хто друг, а хто ворог?

Загальновизнано навіть опонентами Петра Порошенка, що за час свого першого президентства він відновив Збройні сили України та відродив військово-промисловий комплекс.

Чому у нас війна з Росією, а ми продовжуємо із нею торгувати? Бо Порошенко на цьому заробляє? Від довоєнного часу обсяги торгівлі з Росією впали більше, ніж втричі. П’ять років тому на Росію приходилося близько третини українського експорту, тепер менше 8 відсотків. Частка банків з російським капіталом у банківській системі України скоротилася із і 5% до 4%. Проти них введено санкції.

Вже три роки не купуємо газу в Росії - це наша енергетична незалежність. Деякі підприємства ВПК, які виробляють зброю для нашої армії, до 80% залежали від постачання запчастин з Росії. Тепер ми виробляємо все самі, або купуємо точно не в Росії.

Цього року дещо зріс лише імпорт з Росії. Ми поки що не подолали залежність від неї по нафтопродуктах та вугіллю, бо більшість шахт Донбасу залишилися на окупованих територіях.

У Президента Петра Порошенка немає ніякого бізнесу в Росії. Севастопольський морський завод було конфісковано та «націоналізовано» в тимчасово окупованому Криму. Ліпетську кондитерську фабрику закрито ще декілька років тому. Цю інформацію нещодавно перевірили та підтвердили журналісти «1+1» каналу, який важко запідозрити у симпатіях до Петра Порошенка.

Я можу дуже багато писати про якісні зміни на Україні під керівництвом Петра Порошенка - армія, безвіз, українська помісна церква, децентралізація, реформи, наймасштабніша міжнародна підтримка в боротьбі проти Росії, врешті-решт, найосновніше - Україна стає Українською, незалежною, європейською державою.

Я віддаю свій голос за Петра Порошенка!

А за кого голосуєте ви?

Депутат Черкаської обласної ради

Костянтин

ОМАРГАЛІЄВ

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.