­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
П'ятниця, 24 травня 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < лютого 2019 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28      

Наприкінці минулого року в масштабах країни постало питання існування сільських відділень зв’язку. Ця проблема не оминула й Топильну, де через невизначеність завідуюча відділенням і листоноші розрахувалися з роботи.

Та минув час і відділення знову працює в нормальному режимі. Наприкінці 2018-го стала до роботи молода й енергійна завідуюча Олена Бойко, прийшла працювати й Катерина Шиян. А днями роботу розпочала й 19-річна Анастасія Баштан.

В день, коли завітали до відділення, Олена Олександрівна якраз поїхала за кореспонденцією.  А Катерина Вікторівна розповідала Анастасії про особливості роботи. Здавалося б, що особливого в тому, щоб опустити в поштову скриньку конверт чи доставити односельцям пенсію? Проте бути листоношею – це особлива праця. Адже сільські листоноші сьогодні – це й психологи, і соціальні працівники. Тривалі розмови з односельцями про наболіле стає скоріше нормою, ніж виключенням. Нічого дивного немає в тому, що самотні пенсіонери виглядають саме листоношу, аби розпитати, що відбувається в селі, які новини. Для них листоноша – посередник між світом і самотністю.

Катерина Шиян обслуговує на своїй дільниці понад сто жителів Топильної, у Анастасії Баштан – підопічних у півтора раза більше. «Чи то сонце пече нестерпно, чи дощ лупить, а нам потрібно в дорогу, адже люди чекають», — каже Катерина Шиян про свою роботу.

У сільському відділенні зв’язку – тепло й затишно. Приміщення розташоване у будівлі сільської ради, тут проведено косметичний ремонт і навіть в люті морози холоду працівники відділення не відчували, за що вдячні сільському голові Михайлу Барбашу.

Нелегка у цих жінок робота, дякують їм люди, що вчасно приносять пенсію й газети. Хоч і непотрібна спеціальна освіта, аби бути листоношею, та в цих жінок є головне – бажання працювати і вміння любити і поважати людей.

Катерина

Вальчиковська

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.