­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Четвер, 17 січня 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < листопада 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    

Дата «1 січня 2019 року» була прописана у Земельному кодексі як велике очікування: якби був прийнятий закон про обіг земель сільськогосподарського призначення, а також був скасований мораторій на продаж сільгоспугідь, то з цього дня земля стала б товаром, і стало б можливим наділ угідь і купити, і продати.

Але закон досі витримує дебати народних обранців, а тривалість строку мораторію продовжили вже в десятий раз. Затягування вирішення питань щодо формування земельного ринку тільки підтверджує, що і лобі патріотично налаштованих в парламенті і уряді, і лобі орієнтованих на інтереси іноземних інвесторів досить сильні.

Виступаючі за скасування мораторію тиснуть на те, що заборона на продаж сільгоспугідь порушує права власників землі, і навіть відомий прецедент визнання Євросудом дію мораторію як порушення прав людини. Аргументи ж проти відкриття ринку землі сьогодні вельми переконливі: ніщо ж не заважає в умовах мораторію створити законодавчу базу, де чітко визначити не тільки загальні положення, а й правила гри на ринку.

Ті правила гри, які існують сьогодні, аж ніяк не захищають власників сільгоспугідь. Пара-трійка гектарів, які жителі сіл отримали у власність в полях, що колись наповнювали засіки батьківщини, годують сьогодні аж ніяк не їх власників. Велика частина наділів, власники яких фізособи - «пайовики», обробляються на правах оренди. «Вибір простий, - коментує Андрій Кошиль, президент асоціації «Земельний союз України», - здати пай в оренду місцевому сільгосппідприємству, або обробляти самостійно». Як правило, власникам землі доводиться погоджуватися на умови компанії-орендаря, тому що для самостійної роботи немає ні грошей, ні досвіду, ні здоров'я (більшість «пайовиків» у віці за 60 років). «Часто відбувається так, що агровиробник виорює все поле, включаючи ділянки без договорів оренди, - коментує Андрій Кошиль, - і, якщо шукаєш справедливості, - йди сперечайсь або погоджуйся на його умови. До речі, типовий договір оренди, затверджений Кабінетом міністрів України, передбачає продовження його терміну, і якщо власнику паю не вжити вчасно ряд дій, перш ніж закінчиться договір, то сільгоспвиробник може його автоматично продовжити».

При сьогоднішніх обставинах орендар поспішає якомога швидше отримати максимальний результат (і максимально можливий дохід). Оренду в 5-8 років навряд чи можна назвати довгостроковою в агробізнесі. На такий короткий термін ніхто не прагне інвестувати в створення сучасних систем зрошення полів, використовувати інноваційні заходи для збереження, відновлення та збагачення грунтів.

Але в той же час агробізнес не надто тягне руку за скасування мораторію: для викупу великих площ необхідно відразу знайти чималу суму, та й потім потрібні постійні інвестиції. Куди простіше виростити культуру, виплатити ренту з врожаю, і при меншій, ніж очікувалося, родючості ґрунтів піти на інші землі. Сьогодні немає жодних правових зобов'язань нести відповідальність за виснаження грунтів, за збереження того еталону чорнозему, який ще не так давно мала Україна.

За таких обставин відкривати ринок принаймні, як каже Анатолій Топал, віце-президент АПУН, керівник «Недержавного експертного бюро», «недалекоглядно», якщо ратувати за перспективи розвитку агросектору та країни в цілому. «Перш необхідно виконати дві умови, - каже експерт. - розібратися з неправомірними переходами земель з одного цільового призначення в інше (як так, сільгоспугіддя першої категорії виявилися раптом землями для садівництва, а ще через деякий час - для будівництва), і чому безкарно виснажуються грунти орендарем». «Проведення серйозного аудиту земель, створення прозорого правового механізму тимчасової передачі права користування повинні передувати скасуванню мораторію», - каже Анатолій Топал.

«Відкриття ринку землі ні до чого не зобов'язує її власника, він зможе використовувати її, як і раніше (договори оренди залишаться в силі), - коментує Наталія Шпигоцька, старший аналітик компанії Dragon Capital. - Це, в першу чергу, надання права власникам землі добровільно нею розпоряджатися; не зобов'язання її продати або віддати, а саме право вільно розпоряджатися на свій розсуд». І це ще один аргумент, що вимагає якнайшвидшого прийняття закону про обіг земель.

Поки політиками і урядом не визначена модель розвитку земельного ринку, в суспільстві будуть найрізноманітніші припущення, і найбільш негативні з них стверджують, що за короткий час українці за безцінь продадуть свої наділи великим компаніям, в першу чергу, іноземним, а виручені гроші швидко витратять на імпортні товари і залишаться без, хоч і не дуже великої, але стабільної орендної плати. При цьому середній клас українських фермерів не зможе повноцінно сформуватися, а іноземні агрохолдинги будуть виводити весь прибуток в офшори. «Яким бути земельному ринку - питання політичного і економічного курсу країни, - пояснює Андрій Кошиль. - Ми будуємо нашу аграрну сферу за принципом Польщі, де в основному дрібні господарства, або за принципом Аргентини, де переважають великі? Стимулюємо фермерство чи великотоварне виробництво?»

«В Україні сільське господарство - це бізнес, який забезпечує країні близько 40% всієї експортної виручки і створює близько 10% ВВП країни, - каже Наталя Шпигоцька. - Але ця важлива сфера економіки України буде розвиватися набагато швидше і набагато ефективніше, якщо зробити інвестиції в сільське господарство менш ризикованими».

На думку багатьох експертів, бажаючих купити землю вже більш ніж достатньо. Скасування мораторію, як вважає Наталія Шпигоцька, «створить конкуренцію за хороші землі, що в результаті підвищить їх вартість (як вартість покупки, так і ставки оренди) і максимізує вигоду для її поточних власників». Але при цьому, якщо з Земельного кодексу приберуть існуючу норму про заборону купівлі сільгоспземель іноземцями, в українців практично не буде шансів поборотися з іноземним капіталом, впевнений Андрій Кошиль: «У нас гроші дорогі, їх мало, покупцями будуть більшою мірою іноземці».

«Поки не вирішено питання відчуження, управління, збереження земель за їх сьогоднішніми власниками, немає чіткого розуміння, що земля залишається власністю держави, народу України, як то зазначено в Конституції, відкривати вільний ринок рано, - вважає Анатолій Топал. - Землі сільгосппризначення - це стратегічний ринок, який варто розцінювати як багатство країни, що належить народу, а не окремим особам в умовах правового беззаконня щодо управління землею».

Різких змін в наступаючому році, на думку Андрія Кошиля, не варто побоюватися: «У нас мораторій безстроковий, діє до прийняття парламентом закону про обіг земель сільгосппризначення, а перспективи змін з'являться не раніше 2020 року. Шансів на голосування до проведення виборів немає, - вважає експерт. - Всі, хто сьогодні виступає за відкриття ринку, отримують мінус в передвиборний рейтинг». Тож до проведення виборів мораторій буде предметом маніпуляцій для більшості народних обранців і залишатиметься чинним кордоном для власників землі та аграріїв.

Як проявиться політична воля, яким буде прийнятий закон про обіг земель, за якою моделлю буде розвиватися український агросектор, швидше за все, ми побачимо вже в наступні за виборами рік-два. Хоча за багато років парламентарії і уряд так і не змогли визначитися...

Ірина Стриженюк

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.