­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 10 грудня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < червня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
      1 2 3 4
6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    

Вчора в Україні відсвяткували День журналіста, усіх тих, хто створює газети, теле-радіо передачі, інформує суспільство про новини, події, контролює діяльність влади, стоїть на сторожі громадян.

До цієї когорти відносимося і ми, колектив «Шполянських вістей», як місцевий засіб інформації, що є найближчим до людей.

«Капілярна» журналістика

Саме так називають місцеву журналістику, адже саме ми, районні журналісти, створюємо «капілярну» журналістику, яка сягає найменшого села, найвіддаленішої хати.

На таке не здатна журналістика «центральна», в якої зовсім інші завдання, інша мета, не завжди, до речі, чиста і правдива, оскільки за кожним центральним телеканалом, за кожною популярною загальнонаціональною газетою стоять олігархи-власники, які мають цілком політичні інтереси і цілі. Натомість за «Шполянськими вістями» стоїте лише ви, наші читачі. Ми — найближчі до вас, бо живемо серед вас. Ми живемо разом з вами, ми і є вами, бо усі ваші проблеми — це і є наші проблеми, усі ваші радощі — вони і наші.

Звільнена преса

За «Шполянським вістями» стоять лише читачі і більше ніхто. Це, мабуть, найбільше досягнення газети з часу її заснування. Ось уже рік, як колектив газети завершив процес реформування, що розпочався у січні 2016 року, коли набув чинності довгоочікуваний закон про реформування комунальної та державної преси. До цього ми йшли довгі роки. Спершу «Шполянські вісті» були на початку 2000-2004 років серед 45 районних редакцій, які бажали стати незалежними від влади. На жаль, цей процес розтягнувся майже на два десятки років. У цій боротьбі за свою незалежність ми вистояли і зараз вільні.

Нелегкий то був шлях до самостійного господарювання. За комуністичних часів газети були органами обкомів, райкомів партії. Після здобуття незалежності їх засновниками стали обласні та районні ради і облдержадміністрації. Редактора за будь-яку «провину» могли заслухати на сесії ради, звільнити, призначити слухняного. За роки незалежності таких прикладів сотні.

І ось реформа комунальної та державної преси, хоч із запізненням на кілька десятків років, але прийшла. Закон про реформування почав діяти. Владні інституції зобов’язані вийти із співзасновників. Владі з 2016 року взагалі заборонено засновувати газети.

Реформу не всі прийняли з радістю. Деякі районні, обласні ради зустріли її «в штики», всупереч вимогам закону відмовилися виходити зі складу засновників. Зараз в країні триває низка судових розглядів, і суди, віддамо їм належне, приймають рішення на користь редакцій. Є й серед колективів редакцій противники роздержавлення.

Так, на Львівщині реформована лише одна газета. Решта вичікують — адже втрачати дотації, які вимірювалися сотнями тисяч гривень на рік, не хочеться. Жодна редакція не пішла в реформу на Закарпатті, мало таких на Київщині. А в цілому в Україні вже більше 200 редакцій комунальних газет завершили реформування, серед них і «Шполянські вісті».

Раніше ми офіційно звалися «Комунальне підприємство редакція газети «Шполянські вісті», нашими співзасновниками були районна рада, райдержадміністрація, міська рада і трудовий колектив редакції. Після реформування — товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Шполянські вісті». Співзасновники — фізичні особи — працівники редакції.

Хотілося б віддати належне і районній раді, і райдержадміністрації, і міській раді за те, що вони не чинили протиправних дій під час перетворення редакції з комунального підприємства в товариство. Тому ми вдячні нашим колишнім співзасновникам за розуміння необхідності та суті реформи преси.

Тут, до речі, варто сказати й таке, що загальний тираж місцевої преси в Україні більше 3500000 примірників, що становить більше 50 відсотків передплатного тиражу всієї преси країни. У будь-якому сільському районі України на 500 примірників районної газети зазвичай припадає 15-20 примірників газет «Голос України» та «Урядовий кур’єр».

За результатами дослідження, проведеного у лютому 2018 року соціологічною групою «Рейтинг» від імені Міжнародного республіканського інституту ,місцеві ЗМІ користуються найбільшою довірою жителів у 22 обласних центрах України, порівняно з загальнонаціональними ЗМІ. Рівень схвалення діяльності місцевих ЗМІ становить +7%, натомість рівень схвалення загальнонаціональних ЗМІ — -2%. Але реальна сила і потенціал місцевої преси в сучасній Україні недооцінюються. На фінансування телеканалів витрачаються мільярди, на загальнонаціональні газети — сотні мільйонів гривень державних коштів, а тим часом у кожному районі країни більшою довірою людей користуються місцеві, найближчі до них газети.

Незважаючи на непростий час, економічні негаразди ми не піднімали ціну на друге півріччя, хоч виходимо в тому ж об’ємі, долаючи всі труднощі. Ми не стали цього робити, але з січня, враховуючи реалії, доведеться дорожчати… На жаль.

Мусимо витримати

Ми усі — наші читачі і ми, колектив газети, мусимо триматися разом. У нас немає іншого виходу. Газета без читача втрачає сенс, перестає бути газетою. Але сподіваємося, що і ми вам потрібні. Адже ви, передплатники, не зраджуєте, а довіряєте нам впродовж десятиліть. Підтвердженням цього є той факт, що, незважаючи на те, що багато хто з вас отримує безкоштовні видання, ви передплачуєте «Шполянські вісті» і тираж газети продовжує залишатися якщо не найвищим, то одним з найбільших в Черкаській області серед районних газет протягом десятиліть.

Триматися разом нам потрібно ще й тому, що на нас усіх чекають великі зміни. В першу чергу, район не обмине децентралізація. Її вже відчули в об’єднаних територіальних громадах. Немає сумніву, що добровільний етап незабаром завершиться. На черзі — «добровільно-примусове» об’єднання. А далі — укрупнення районів.

На нас чекають роки серйозних змін. І ми, газетярі місцевої преси, допомагатимемо вам розібратися в цьому, намагатимемося бути потрібними і корисними для вас.

Нерідко читачі нам дорікають за рекламу. Мовляв, її дуже багато. На жаль, ми вимушені йти на цей крок. Без цього не можна. Адже підготувати кожен номер газети, надрукувати його, доставити коштує чималих грошей. За кожен тижневий тираж мусимо віддавати майже 10 тисяч гривень. За кожен!

Але будьмо об’єктивними. Мінімум 7-8 сторінок займають журналістські матеріали, що розповідають про життя та проблеми наших земляків.

Для порівняння в Україні 118 районних газет досі виходять на 4 сторінках, щоправда, деякі двічі на тиждень. На 8 сторінках — найбільше (239 газет, усі раз на тиждень). 87 газет — на 12 сторінках. І лише 19 газет (в тому числі й «Шполянські вісті») — на 16 сторінках і більше. Тобто, «Шполянські вісті» входять у двадцятку найбільших за обсягом газет.

Тому без реклами не можна. Якщо ж реклами ставатиме більше, колектив, незважаючи на труднощі, збільшуватиме обсяг газети до 20 і більше сторінок, щоб «було що читати».

Ми дякуємо всім, хто привітав нас з професійним святом!

І тримаймося разом!

Анатолій Вікторук, редактор «Шполянських вістей»

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.