­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
П'ятниця, 16 листопада 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < листопада 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    

Медична реформа вже діє, а нам, пацієнтам, до 1 липня поточного року варто визначитися з сімейними лікарями. Як впроваджується реформа первинної ланки медицини, бачимо ледь не щодня. Але то все в основному на прикладі великих міст і містечок. Що чекає на сільську медицину, питання, яке турбує сьогодні не лише сільських жителів, а й керівників сільськогосподарських підприємств – орендарів земель.

Свою точку зору, а також думки про ризики і перспективи сільської медицини висловлює генеральний директор СПОП «Відродження» Юрій Ляшенко.

— Аби лікар жив і працював у селі, ентузіазму сьогодні замало, — вважає Юрій Васильович. — Варто створити сімейному лікарю такі умови праці, щоб він не шукав кращої долі деінде, а працював на користь громади, слідкував за здоров’ям жителів підпорядкованого йому населеного пункту.

Й тут важливо, аби місцева влада, орендарі землі створили лікарю належні умови не лише праці, а й проживання.

Зі зміною системи фінансування первинної медицини, коли лікар отримуватиме конкретні кошти на свій рахунок і сам розпоряджатиметься ними, так званий закон «Гроші ходять за пацієнтом», (на оплату праці, оплату праці помічників, оренду приміщень і оплату праці лікарів вузького профілю, яких запрошуватимуть до населеного пункту тощо), всі ми чекаємо на позитивні зміни в медицині. Не таємниця, що нині сільські медики, як правило, перенаправляють хворих у район або область, тоді як у всьому світі первинна ланка в сільській місцевості ефективно працює і вирішує на місці до 80% медичних звернень.

Реформи – річ довготривала і не завжди приємна, але для того, аби сільські жителі відчували, що проблеми зі здоров’ям вони зможуть вирішити на місці, не простоюючи черги у районних чи обласних медичних закладах, варто створити відповідні умови. Над цим повинні працювати органи місцевого самоврядування спільно з сільгоспвиробниками. Та й люди повинні вирішити, чи потрібен їм в селі лікар, як були у дореволюційні часи земські лікарі, чи, можливо, їм зручніше буде стояти на обліку у сімейного лікаря в районі.

Одним словом, до підписаного Президентом України Закону «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» варто ще й додати підтримку з боку місцевої влади та сільгоспвиробників. Тоді лікар в селі почуватиметься захищеним, а люди відчуватимуть на собі позитив від реформи.

Катерина Вальчиковська

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.