­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 24 лютого 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < лютого 2019 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28      

У двох селах, Василькові й Лозуватці, які сусідять одне з одним, сьогоднішня ситуація з роботою поштових відділень дуже різниться. У Василькові, одному з найбільших населених пунктів району, три дні на тиждень людей обслуговують чотири листоноші Галина Торба, Тетяна Васільченко, Галина Шевченко, Алла Тригубенко та чотири робочих дні має завідуюча місцевим поштовим відділенням Наталія Баранник.

Тим часом у Лозуватці з цим зараз досить складно. Які справи на місцевому поштовому відділенні, можна побачити, навіть не заходячи до будівлі Лозуватської сільської ради, де воно розташовується. На її вхідних дверях серед інших оголошень (для яких, до речі, місцева влада могла б виділити окремий стенд, аби не псувати деревину) видніється й те, де Укрпошта запрошує на роботу начальника відділення поштового зв’язку та листонош.

Ще зрозумілішими проблеми жителів села стають, коли заходиш у фойє сільради. Зранку, не зважаючи на холоднечу і слизьку дорогу, сюди почали сходитися місцеві жителі, аби отримати свої раніше передплачені газети, журнали чи листи.

Аби дарма не простоювати та не мерзнути, очікуючи автомашини поштовиків, пенсіонерки Параска Близнюк, Катерина Турган і Валентина Музика заодно вирішували й інші нагальні справи. Бо ж двічі за день взимку не надто находишся. Комусь необхідно до амбулаторії навідатися чи й просто обмінятися місцевими новинами. На запитання, чи бува, не до сільського голови прийшли, жінки охоче відповідають:

— Очікуємо приїзду газет, — пояснює Параска Близнюк. — Ну як же так, що таке село — і по суті немає пошти! Вже з місяць, як нема кому рознести періодику, тож чекали-чекали, та й раз на кілька тижнів вже прийшли отримати свої газети. Це ж треба такому статися, щоб дожити до 65-ти років — і мусити ходити на пошту за передплаченою газетою! А ми до неї звикли, тож уже й йдемо.  

— Погано тепер стало, що лише одна листоноша Неля Миколаївна залишилася працювати, — додає інша лозуватчанка Катерина Турган. — І ніхто поки не виявляє бажання прийти їй на підмогу. Знаємо, що зарплати у них трохи більші за одну тисячу гривень, тому й не хочуть. А є ж такі люди, що й не в змозі самотужки дістатися до сільради за газетою…

Доки жінки спілкувалися, сільський фермер Сергій Сичов поспішив отримати газети для своєї сім’ї і для батька Григорія Сичова.

— Я чув, що деяким одиноким нашим односельцям якийсь раз, відколи виникла ця ситуація, доставляла газети соціальний працівник, — розповідає він. — Мені, наприклад, одного разу сусідка їх приносила. Якщо виникне проблема з доставкою пенсії моїм батькам, яким більше вісімдесяти років, за необхідності отримуватиму виплати для них у райцентрі. А там, дивись, знайдеться вирішення проблеми з роботою відділення зв’язку.

У не надто великій кімнаті будівлі сільради, що слугує за поштове відділення, порядкує листоноша Неля Шпиця. І хоч у працівниці поштового відділення задекларовано 2 робочих дні, та працювати на зарплату у 1300 гривень доводиться вдвічі більше.

— А як інакше? — ніби запитує Неля Миколаївна і сама ж відповідає. — Доки приймеш двічі на тиждень передплатні видання: щовівторка в село привозять близько 40 екземплярів періодики, а щоп‘ятниці – до 700. Потім потрібно усе розфасувати.

На великому довгому прилавку відділення зв’язку розкладені газети і журнали, за якими йдуть люди. Беруть не лише ті, що самі передплатили, а й сусідам, знайомим. До обіду листоноша чекає, аби люди з дільниць, які вона не обслуговує, розібрали періодику. А вже з обіду прямує до своїх безпосередніх клієнтів – на свою дільницю. Обслуговує також і Кам’януватку.

Про те, щоб змінити місце роботи, Неля Миколаївна не замислюється, адже трудиться на пошті вже шістнадцять років, роботу свою любить і люди її поважають. Та все ж жінка впевнена, якби держава звертала більше уваги на таку нелегку роботу листонош, піклувалася про умови праці, то сьогодні б на дверях Лозуватського поштового відділення (втім, і на дверях інших відділень по Україні) не висіло б оголошення: «На роботу потрібні завідуючий поштовим відділенням, листоноші».

Ольга Качан, Катерина Вальчиковська

Актуальні новини

Порахували, але не остаточно

on 21 лютого 2019

У Центрвиборчкомі оприлюднили число осіб, котрих потенційно включать у списки виборців. Станом на 14 лютого це 29 млн. 897 тис....

ЯК ПРАЦЮВАТИМЕ МОНЕТИЗАЦІЯ СУБСИДІЙ

on 21 лютого 2019

Уже через два тижні субсидія громадянам виплачуватиметься готівкою. Всі, кому призначено субсидію з 2018 року, отримають у березні готівку для...

Зателефонували — і забрали гроші

on 21 лютого 2019

Днями до шполянських рятувальників зателефонувала бабуся з проханням допомогти. Якщо раніше тривожні дзвінки надходили до людей нічної пори, то цього...

Оновлюється маркування харчових продуктів

on 14 лютого 2019

Президент України Петро Порошенко підписав закон про «Про інформацію для споживачів про харчові продукти». Ним встановлюються загальні положення до маркування...

Хто знає усіх кандидатів у президенти?

on 14 лютого 2019

У березні вже всьоме відбудуться президентські вибори в Україні, і вони б’ють усі рекорди за кількістю кандидатів. Претендентів на головну...

Повернути неякісні ліки назад в аптеку: не все так просто

on 14 лютого 2019

У минулі роки до редакції не раз зверталися жителі району, які з різних причин бажали повернути до аптек придбані ліки....

Серйозних підтоплень в районі немає

on 09 лютого 2019

Незвична для січня – лютого погода панує в районі. Велика кількість снігу різко почала танути, загрожуючи підтопленням як житловим масивам,...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.