­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 16 грудня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < листопада 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 23 24 25
26 27 28 29 30    

Нинішня осінь щедра на свята у багатодітній родині Ткачів з Капустиного. Свого часу Петро Олексійович і Галина Іванівна зважилися взяти на себе дуже почесну і не менш відповідальну місію — виховувати і ростити, як своїх, чужих діток. У їхній затишній оселі діє одна з трьох на Шполянщині прийомна сім’я. 30 вересня Ткачі відзначили День усиновлення. Не чуже їм і професійне свято працівників освіти, яке днями відзначатимуть, адже Галина Іванівна — учитель молодших класів. А ще цієї золотої осені виповнюється 25 років, як подружжя Ткачів поєднало свої долі, тобто на їхньому порозі — срібне весілля.

Згадуючи той далекий листопад, коли стали на весільний рушник, Петро Олексійович і Галина Іванівна зізнаються: й подумати не могли, що в житті випаде стати багатодітними батьками.

З нагоди Дня усиновлення сім’ю Ткачів привітали представник районної служби у справах дітей Ірина Панасенко та т.в.о. директора районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Галина Орєшіна, вручивши дітям подарунки. Сім’ю провідала і сільський голова Наталія Колісник.

Найбільше тішилися новими іграшками п‘ятикласники Юля й Костик. Аби ліпше роздивитися подарунки гостей з району, вони вибігли до іншої кімнати. Того ранку діти разом з названою мамою відпросилися зі школи.

— Які незвичні косички у Юлі, — зауважує хтось із гостей.

— Такі у нас уміє плести донька Альона, яка після вихідних поїхала на навчання, — пояснює Г.І.Ткач.

Доки малеча щебече довкола обновок, старший з прийомних дітей, дев’ятикласник Богдан більш стриманий, серйозний.

— Богдан сьогодні вже мій справжній помічник, — розповідає Петро Ткач. — Він цікавиться усілякою технікою, залюбки допомагає по господарству, а за потреби може й на кухні стати до роботи.

— Господарювали ми з ним разом, навіть пироги пекли, вареники ліпили, доки дружина перебувала на курсах з підготовки до нового навчального року, — з посмішкою додає господар.

— Щоранку перед початком уроків ми з першокласниками збираємося в ранкове коло, бажаючи здоров’я один одному, коротко розповідаючи про справи та настрій кожного, обговорюємо події місцеві і ті, які відбуваються в світі, — пояснює Галина Іванівна. — Щодень у нашому класі нова людина дня, чому школярики дуже радіють. З великим задоволенням вони граються новим конструктором лего.

Після завершення уроків виховний процес у Галини Іванівни продовжується вдома, адже молодші Юля з Костиком самі ще не можуть виконувати домашні завдання. Не кажучи вже про те, що для чималої сім’ї необхідно приготувати вечерю, кожному нагладити одяг та й самій підготуватися до наступного робочого дня.

Найстарший з прийомних дітей Ткачів, Сергій, вже зовсім дорослий, має 27 років. Поїхав на роботу до Польщі, попередньо два роки поживши в Ізраїлі. Та при нагоді він все одно навідується до своїх названих батьків, родається і до їхньої доньки Альони, своєї ровесниці.

— Уперше побачив Серьожку, коли працював у лісництві неподалік Шполянської школи-інтернату, — пригадує П.О.Ткач. — Якось непомітно ми з ним потоваришували. Згодом школяр почав приїздити на вихідні до нас додому.

— Він був такий невеличкий, тож спершу ми вважали, що підліткові не більше десяти років, — приєднується до розмови дружина. — Коли ж нам сказали, що йому шістнадцять — трохи захвилювалися, бо таки непростий це вік у підлітків. Та з часом він таки перейшов жити до нас.

Щемливі спогади у подружжя про знайомство з кожною їхньою прийомною дитиною. У сучасному суспільстві не кожен здатен зрозуміти ту самопожертву, великий щоденний труд і обов’язки, які взяли на свої плечі Петро і Галина Ткачі, дбаючи про виховання нерідних дітей, поділяючи з ними тепло своїх душ. Та якби таких сімей було більше, може, поменшало б у нашій країні сиротинців.

Ольга Качан

Актуальні новини

Листонош зобов’язали передплачувати пресу

on 13 грудня 2018

За повідомленням Генерального директора ПАТ «Укрпошта», передплатна кампанія в Україні триває. До завершення передплатної кампанії на наступний рік залишилося менше...

Паспорт — не записник

on 13 грудня 2018

«Щоб не забути номер своєї амбулаторної карти, попросила медсестру написати його в паспорті. Вона зауважила, що робити подібні записи у...

Скільки витрусить зі шполян новорічний стіл Цього року новорічне меню вийде на 20% дорожчим

on 13 грудня 2018

Новий рік на носі і більшість шполянських господинь вже складають святкове меню. Оскільки ціни кусаються і більшість хоче зекономити, тому...

ПРИЙШЛА СУБСИДІЯ. ЯК СПЛАЧУВАТИ СВІЙ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ПЛАТІЖ?

on 06 грудня 2018

Як і в минулих опалювальних сезонах, зекономлену субсидію можна використати для оплати в наступному місяці спожитого понад виділену соціальну норму...

Вікна заплуталися в тендерах, як у тенетах

on 06 грудня 2018

Цьогоріч мало відбутися два тендери на закупівлю вікон для навчальних закладів району. За результатами першого з них придбано та встановлено...

Медсестер бракує, та й лікарів теж

on 06 грудня 2018

Не лише проблемою фінансування переймаються сьогодні у Шполянській центральній районній лікарні. Перед медиками вторинної ланки постала ще й нестача кадрів,...

Воєнком Євген Курбет: «Зберігати спокій і бути пильними»

on 06 грудня 2018

Зберігати спокій, бути пильними та звертатися до військових комісаріатів у разі отримання викликів, закликає черкащан обласний військовий комісар Євген Курбет...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.