­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Вівторок, 23 жовтня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < серпня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Нинішня осінь щедра на свята у багатодітній родині Ткачів з Капустиного. Свого часу Петро Олексійович і Галина Іванівна зважилися взяти на себе дуже почесну і не менш відповідальну місію — виховувати і ростити, як своїх, чужих діток. У їхній затишній оселі діє одна з трьох на Шполянщині прийомна сім’я. 30 вересня Ткачі відзначили День усиновлення. Не чуже їм і професійне свято працівників освіти, яке днями відзначатимуть, адже Галина Іванівна — учитель молодших класів. А ще цієї золотої осені виповнюється 25 років, як подружжя Ткачів поєднало свої долі, тобто на їхньому порозі — срібне весілля.

Згадуючи той далекий листопад, коли стали на весільний рушник, Петро Олексійович і Галина Іванівна зізнаються: й подумати не могли, що в житті випаде стати багатодітними батьками.

З нагоди Дня усиновлення сім’ю Ткачів привітали представник районної служби у справах дітей Ірина Панасенко та т.в.о. директора районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Галина Орєшіна, вручивши дітям подарунки. Сім’ю провідала і сільський голова Наталія Колісник.

Найбільше тішилися новими іграшками п‘ятикласники Юля й Костик. Аби ліпше роздивитися подарунки гостей з району, вони вибігли до іншої кімнати. Того ранку діти разом з названою мамою відпросилися зі школи.

— Які незвичні косички у Юлі, — зауважує хтось із гостей.

— Такі у нас уміє плести донька Альона, яка після вихідних поїхала на навчання, — пояснює Г.І.Ткач.

Доки малеча щебече довкола обновок, старший з прийомних дітей, дев’ятикласник Богдан більш стриманий, серйозний.

— Богдан сьогодні вже мій справжній помічник, — розповідає Петро Ткач. — Він цікавиться усілякою технікою, залюбки допомагає по господарству, а за потреби може й на кухні стати до роботи.

— Господарювали ми з ним разом, навіть пироги пекли, вареники ліпили, доки дружина перебувала на курсах з підготовки до нового навчального року, — з посмішкою додає господар.

— Щоранку перед початком уроків ми з першокласниками збираємося в ранкове коло, бажаючи здоров’я один одному, коротко розповідаючи про справи та настрій кожного, обговорюємо події місцеві і ті, які відбуваються в світі, — пояснює Галина Іванівна. — Щодень у нашому класі нова людина дня, чому школярики дуже радіють. З великим задоволенням вони граються новим конструктором лего.

Після завершення уроків виховний процес у Галини Іванівни продовжується вдома, адже молодші Юля з Костиком самі ще не можуть виконувати домашні завдання. Не кажучи вже про те, що для чималої сім’ї необхідно приготувати вечерю, кожному нагладити одяг та й самій підготуватися до наступного робочого дня.

Найстарший з прийомних дітей Ткачів, Сергій, вже зовсім дорослий, має 27 років. Поїхав на роботу до Польщі, попередньо два роки поживши в Ізраїлі. Та при нагоді він все одно навідується до своїх названих батьків, родається і до їхньої доньки Альони, своєї ровесниці.

— Уперше побачив Серьожку, коли працював у лісництві неподалік Шполянської школи-інтернату, — пригадує П.О.Ткач. — Якось непомітно ми з ним потоваришували. Згодом школяр почав приїздити на вихідні до нас додому.

— Він був такий невеличкий, тож спершу ми вважали, що підліткові не більше десяти років, — приєднується до розмови дружина. — Коли ж нам сказали, що йому шістнадцять — трохи захвилювалися, бо таки непростий це вік у підлітків. Та з часом він таки перейшов жити до нас.

Щемливі спогади у подружжя про знайомство з кожною їхньою прийомною дитиною. У сучасному суспільстві не кожен здатен зрозуміти ту самопожертву, великий щоденний труд і обов’язки, які взяли на свої плечі Петро і Галина Ткачі, дбаючи про виховання нерідних дітей, поділяючи з ними тепло своїх душ. Та якби таких сімей було більше, може, поменшало б у нашій країні сиротинців.

Ольга Качан

Актуальні новини

Обчислення стажу фізичних осіб-підприємців

on 19 жовтня 2018

Нерідко у підприємців виникають питання, а то й проблеми, коли настає час виходу на заслужений відпочинок. Начальник Шполянського відділу обслуговування...

Які категорії громадян не підлягають призову?

on 19 жовтня 2018

Призову на строкову в/службу не підлягають громадяни України, які за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону отримають...

Шкільні рюкзаки удвічі важчі за норму

on 19 жовтня 2018

Звична картина: учні молодших класів ідуть до школи чи повертаються додому, вгинаючись під важкими портфелями. Ті шкільні сумки і рюкзаки...

Робота є — працівників нема

on 19 жовтня 2018

За статистикою, в Україні загалом на одне робоче місце претендує три-чотири особи. Але якщо розглядати цю проблему окремо по галузях,...

Роман Безсмертний: «Я втомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти»

on 12 жовтня 2018

5 жовтня до Черкас завітав політик з понад 20-річним стажем, віце-прем’єр-міністр 2005 року, екс-посол України в Білорусі, а нині –...

Після реформування з’явилися вакантні посади

on 12 жовтня 2018

Санітарно-епідеміологічна служба в останні роки, як і деякі інші організації, пережила етап реформування. Вона фактично ліквідована. Натомість два роки тому...

На які соціальні гарантії може розраховувати призовник?

on 12 жовтня 2018

Керівництвом держави, Урядом та Збройних Сил забезпечено належні умови для призваних на строкову військову службу громадян України, зокрема:

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.