­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Вівторок, 22 січня 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < вересня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Останнім часом доводиться чути, яка раніше була погана система. На телебаченні показують величезні черги біля магазинів, тотальний дефіцит і продукти по талонах, неначе в блокадному Ленінграді. Виявляється, як заявляють наші політики і депутати, в тому, що ми зараз так живемо, винен також отой «Совок». Бачите?

Як зараз живуть наші сусіди — поляки і чехи. То через те, що вони ще з початку дев’яностих позбулися отого комуністичного синдрому. А нашим керівникам весь час хтось заважає. Наче вже і Леніна ненависного позбулися, вулиці і міста перейменували, все одно марно. Тепер взялися за свята. Якийсь пан В’ятрович з інституту національної пам’яті не придумав нічого кращого, як принести якусь користь для суспільства, натомість він вирішив відмінити 8  Березня  та 9 Травня. Для цього вже звернувся до Верховної Ради, щоб та його підтримала. Як він заявив: «8 Березня — то свято більшовицьких проституток — Клари Цеткін та Рози Люксембург». А 9 Травня —  то ніяка не Перемога. Мабуть, для нього було б краще, коли б переміг Гітлер. Яка ганьба!

Хоча я народився через 15 років після війни, але для мене День Перемоги  —то найкраще свято. Мабуть, так, як для дітей Новий рік, а для жінок 8 Березня.

Згадую ще одного діяча В. Яворівського. Шанована людина — письменник, депутат, який 20 років просидів у Верховній Раді, тепер щосереди по радіо розповідає, як тоді було погано. Краще розповів би, як так сталося, що одна з найбагатших республік СРСР і всієї Європи перетворилася на одну з найбідніших країн світу.

Нещодавно посол Словаччини в Україні  оприлюднив шокуючу інформацію. Виявляється, маленька Словаччина у 2017 році по ВВП майже наздогнала Україну. Як кажуть, коментарі зайві.

Кажуть, хто не знає і не пам’ятає свого минулого, той не має майбутнього. Я сказав би інакше: хто не поважає свою історію, не цінує і не поважає працю своїх батьків і їхніх традицій. Це ж вони звільнили світ від фашизму, відбудували державу і створили оті блага, якими зараз користуємося.

І не біда, що серед них було багато комуністів. Мій батько також був комуністом, але він не мав ніяких привілеїв, нічого не крав, як безкарно крадуть зараз, просто чесно прожив і пропрацював життя на одному підприємстві. Я не хочу говорити про Сталінську епоху, бо то були найтрагічніші сторінки нашої історії. Хочу поговорити про Брежневські часи, коли я жив, а не виживав.

Народився в 60-ому році і пам’ятаю, який вигляд мало наше місто тоді. Жодної нової будівлі і дороги, які не висихали навіть в літню спеку. Тому те, що ми маємо зараз, було збудовано за 20-25 років, тобто період з 60-го по 90-ий роки. Це житло, яке безкоштовно отримали люди, школи, дитсадки, лікарня і поліклініка. Шкода, що не встигли добудувати будинок культури. А що ж було збудовано за такий самий період з 91-го по 2017  роки? Сказати, що нічого, не можна, це було б несправедливо.

Треба віддати належне місцевій владі, яка за останні 2-3 роки багато зробила для відновлення доріг та благоустрою міста і району. Ще збудовано декілька магазинів за кошти підприємців і все.

Згадаємо, що тоді показували по телевізору і писали газети: «Відкрили нову школу, лікарню, збудували завод». А зараз через те, що відкривати нічого, показують, як шахраї видурили у бабусі пенсію, грабіжники пограбували будинок, а господарів покалічили або вбили. Хтось потрапив під потяг, повісився або випав з вікна 9-го поверху. І оцим негативом щодня годують людей. Кому  це потрібно, незрозуміло.

Бував я тоді і в Росії, і в  Білорусії, у всіх регіонах України, але ніде не бачив кілометрових черг і людей, які, плачучи, ішли додому, бо не вистачило хліба чи ще чогось. В магазинах було все необхідне. Звичайно, що такого вибору як зараз, не було, але воно було якісне і коштувало копійки. Якби була така дорожнеча, як зараз, то можливо, що воно і тоді б лежало. Простіше всього підняти ціни до небес і пишатися тим, що в магазині все є. Тільки біда в тому, що не кожний бажаючий може його купити. Стосовно талонів, вони були тільки на мило та цукор і цей дефіцит був створений штучно. Коли на заправках не стало бензину, то пізніше вже писали, що всі НПЗ, які на той час працювали на Україні, були зупинені на капремонт. Просто комусь дуже вже не терпілося добити ту державу. Я ніколи не шукав легкої роботи, працював і на цегельному заводі і на дорозі, в райавтодорі  і десять років в гранкар’єрі бурив камінь. Коли захворів в 2014 році, а зарплати не платили по кілька місяців, вимушений брати кредит на лікування. Коли повернувся додому, дякуючи Богу і лікарям, знову виникла проблема з грішми. Треба було повертати кредит. Правда, держава про мене «потурбувалася», бо нарахувала аж 949 грн. пенсії. Знайомі порадили звернутися по допомогу до нашого депутата, що я і зробив. Але Ю. Плосконос, який на той час був його представником, поспішив мене розчарувати. Він сказав, що це марна затія. Потім вже пізніше, коли я не отримав не те що грошей, а навіть відповіді, зрозумів, куди йому до якогось хворого виборця з його проблемами. Він сам ледве нашкріб 3 мільйони, щоб заплатити податки. Це він приїде вже перед виборами, якби зустрітися з виборцями. Багато наобіцяє, може, трохи грошенят підкине, щоб краще голосували і тільки його й бачили.

Та Бог з ними, з олігархами, коли сама держава не хоче лікувати своїх громадян. Нацисти в концтаборах хворих розстрілювали. Зараз з хворими вчиняють гуманніше, їх просто відправляють додому, коли немає грошей. Сумно було дивитися, як наші керманичі танцювали від радості, коли отримали отой довгоочікуваний безвіз. А Президент сказав: «Прощай, немытая Россия». І відразу інший репортаж з лікарні, де бідна мати просить допомогти зробити операцію її дитині за кордоном. Сума «невелика» — 200-300 тисяч євро. Та наш простий смертний за все життя не збере скільки грошей. З усіх ЗМІ лунають крики про допомогу: допоможіть врятувати дитину чи дорослого. Хіба чиновники не розуміють, що з нашими статками хворий не може лікуватися без чиєїсь підтримки. Особливо це стосується екології, коли вона набула масштабів епідемії. Держава кинула хворих напризволяще і мовчки спостерігає, як стрімко зменшується населення та проводить реформи. Раніше їх називали «Заради добробуту»,  потім «Заради майбутнього», а зараз не називають ніяк, бо те майбутнє дуже примарне.

А ота ненависна імперія лікувала своїх громадян. Недарма тоді казали, що в СРСР найкраща медицина в світі і то були непорожні слова. Нехай тепер мені хтось спробує довести, що тоді було все так погано, а зараз добре.

Ще хочу сказати два слова про пенсійну реформу. Якось пан Гройсман заявив, що два з половиною мільйони пенсіонерів отримали достойну пенсію, решта — 9 мільйонів не отримала взагалі нічого, або копійки. Моя теща відпрацювала 43 роки на фермі і отримала 160 грн. добавки. Весь час розповідали, в кого великий стаж, той отримає велику пенсію. А зараз кажуть, що стаж не вплинув на підняття. Я вже згадував, що 10 років «гриз» камінь в кар’єрі і зарплата в мене була гарна, але я отримав також 160 грн. надбавки.

Пригадую, таке осучаснення було в 1996-му році, коли ввели в обіг гривню. Мої батьки вийшли на пенсію ще у 80-ті роки. Батькові нарахували 115 карбованців, а матері 80 карбованців. Та коли ввели гривню, держава вирішила, що це забагато для старих немічних людей, тому батькові призначили 85 гривень, а матері 44 грн. і їх ділили на дві частини. На початку місяця мати отримувала 24 гривні і 20 грн. в кінці. «Та нічого, —  тішила себе мати, — якби війни лише не було».

Може, комусь не сподобається те, що я написав, але ми будуємо демократичну державу, де кожен має право на свою думку. Як колись казав М. Горбачов: «Плюрализм мнений», тобто свобода думок.

Олександр Пархоменко, м. Шпола            

Актуальні новини

Не доставляють лише «Шполянські вісті»?

on 17 січня 2019

До редакції продовжують надходити телефонні повідомлення від читачів, які передплатили газету «Шполянські вісті» на 2019 рік. Так, після публікації «Саботаж...

Не допустили зриву навчального процесу В Іскреному

on 17 січня 2019

У той час, коли у всіх школах району після зимових канікул звично відновився навчальний процес, в Іскренській загальноосвітній школі І-ІІІ...

Чи встигли обрати сімейного лікаря?

on 17 січня 2019

Згідно з офіційними даними, у 2018 році кожен другий українець обрав собі сімейного лікаря. Немало з тих, хто не встиг...

Хрещенські морози відміняються

on 17 січня 2019

Українців цікавить, якою буде погода на Водохреща, 19 січня, адже традиційно цей період славиться справжніми хрещенськими морозами, снігом і льодом,...

Через суд з підприємця стягнуть борг

on 17 січня 2019

Господарським судом Черкаської області відкрито провадження у справі за позовом Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шполянської міської...

Посилки — по-новому

on 12 січня 2019

З початку року змінилися правила оподаткування товарів, що надходять із-за кордону. Нагадаємо, досі українці могли отримувати скільки завгодно посилок вартістю...

Інформмозаїка

on 12 січня 2019

Проблема з вчителями математики Проблема з кадрами в районі стосується не лише медицини, а й освіти. На одній з нарад в...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.