­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 22 жовтня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < вересня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 29 30  

Проживають у Лебедині дві красиві і мудрі жінки — сестри-близнюки Катерина Крещенко і Марія Жуковська. 24 листопада їм життя піднесло 70-річний ювілейний день народження.

Стоять Катерина Порфирівна з Марією Порфирівною у вітальні, зустрічаючи гостей — і очі від них відвести важко. Такі схожі між собою, а за посмішками проглядається легка поволока смутку, бо ж так багато літ вже лишилися позаду. Про те, чого уже не повернути, потім ще не раз згадали іменинниці під час розмови. Проте в селі їх називають багатими. Те багатство — у людській повазі, заслужено здобутій за не одне десятиліття цими ветеранами праці, а ще — у дитячому галасі, яким повняться хати сестер. У свої сімдесят вони мають почесний статус матусь, бабусь і вже навіть прабабусь.

А дітей та онуків бавили-ростили не лише своїх, а й допомагали у цій справі своїм братам Дмитрові й Олександру. Річ у тому, що Олександр Порфирович проживає у столиці. А куди ж дітей на оздоровлення повезти, як не в одне з найкращих і найрідніше село до сестер?!

Так склалося, що доньки обох Катерини і Марії поїхали за кордон шукати кращих заробітків. Тоді на плечі бабусь лягла велика відповідальність за онучок, яким певний час довелося бути і за бабусь, і за матусь. Сьогодні ці вродливі дівчата вже й самі стали мамами, однак не перестають дякувати ювіляркам за турботу, подекуди вчасно проявлену строгість і терпіння.

Обіймаючи одного з правнуків, дев’ятирічного Славка, Катерина Порфирівна ділиться спогадами:

— Цю дитину я вигляділа з двомісячного віку і до двох років. Коли він народився, моя онучка Інна була студенткою. А хто ж їй, юній матусі, підставить плече, як не бабуся? Попервах поїхала бавити новонародженого до гуртожитку. Та невдовзі зійшлися на тому, що для всіх краще буде, коли заберу його до Лебедина.

— Я часом лише дивувалася, як то сестра з кількамісячним немовлям-правнуком на руках ще встигає напекти пирогів, наготувати інших заморочливих страв, — додає Марія Порфирівна.

— Сама не знаю тепер, як устигала, — продовжує її сестра. — З Божою поміччю. Та й Славік удався спокійненьким малюком. Знав, вочевидь, що мені необхідно багато роботи устигнути переробити.

Є ще один секрет, як то все К.П. Крещенко устигала. Вона — професійний кухар, має за плечима чотири десятиліття стажу роботи у їдальні Лебединського насіннєвого заводу. А скільки сільських весільних застіль не обійшлися без її умілих трудящих рук і приготовлених страв! Кажуть, що талант Катерини Порфирівни готувати свого часу оцінили не те що в Лебедині, а й у столиці. Нині сільський кухар перебуває на заслуженому відпочинку, однак разом з Марією Порфирівною досі їх запрошують, коли виникає потреба приготувати страви на гурт людей.

Цікаво, що починали обидві свій трудовий шлях зовсім не в харчовій промисловості, а в фармацевтичній справі.

— З п’ятнадцятирічного віку почала заробляти собі на прожиття, — продовжує Марія Порфирівна. — Спочатку спробувала праці санітаркою, а невдовзі перейшла працювати до аптеки, куди покликала Катерина.

У селі досі згадують кумедний випадок, коли перевіряючі аптеки диву давалися, як то одна жінка і на касі обслуговує, і тієї ж миті біля входу у заклад стоїть. Насправді ж то сестри-близнюки разом працювали, а вони завжди були дуже схожі між собою. В останні роки лиш та схожість дещо зменшилася.

— Згодом я пішла вчитися на курси кухарів, а Марія трудилася аптекарем увесь свій вік, до виходу на заслужений відпочинок, — уточнює сестра. — Знаю напевне, що у неї полюбляли обслуговуватися багато односельців, відтак і виторг завжди мала добрий.

Ювілярки більше розповідають про дітей, онуків, рідню. А в самих було не менш цікаве дитинство, хоч і минуло з того часу багато десятиліть. Згадують, що були настільки схожими між собою, що й мати їх не завжди розрізняла. Так і склалося, що кликала одночасно, Катя-Маня називаючи. Вони й досі жартома розповідають, що друзям по телефону так і представляються.

А коли Марія на рік раніше Катерини заміж пішла, Катя просилася у матері:

— Дай мені хоч щось, та віднесу сестрі, бо так побачитися хочеться, що несила терпіти…

Так, пліч-о-пліч вони увесь вік живуть, радіючи добрим новинам одна одної і разом горюючи, коли біда приходила до хати. У селі проживає й один з їхніх братів Дмитро з родиною. Рідня прийшла поздоровити сестер і бабусь з ювілеєм життєвої зрілості, а з ними завітали з квітами і подарунками представники районної ради ветеранів війни і праці Олександр Пряжко та сільської ради ветеранів Микола Волик.

У свою чергу вітаючи К.П.Крещенко і М.П.Жуковську з днем народження, сільський голова Олексій Рудас, окрім побажань здоров’я й довголіття, зауважив: «Якби в нашій країні було більше таких великих і дружних родин, то, може, й жилося б краще». І, здається, він недалекий від істини.

Ольга Качан

Актуальні новини

Обчислення стажу фізичних осіб-підприємців

on 19 жовтня 2018

Нерідко у підприємців виникають питання, а то й проблеми, коли настає час виходу на заслужений відпочинок. Начальник Шполянського відділу обслуговування...

Які категорії громадян не підлягають призову?

on 19 жовтня 2018

Призову на строкову в/службу не підлягають громадяни України, які за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону отримають...

Шкільні рюкзаки удвічі важчі за норму

on 19 жовтня 2018

Звична картина: учні молодших класів ідуть до школи чи повертаються додому, вгинаючись під важкими портфелями. Ті шкільні сумки і рюкзаки...

Робота є — працівників нема

on 19 жовтня 2018

За статистикою, в Україні загалом на одне робоче місце претендує три-чотири особи. Але якщо розглядати цю проблему окремо по галузях,...

Роман Безсмертний: «Я втомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти»

on 12 жовтня 2018

5 жовтня до Черкас завітав політик з понад 20-річним стажем, віце-прем’єр-міністр 2005 року, екс-посол України в Білорусі, а нині –...

Після реформування з’явилися вакантні посади

on 12 жовтня 2018

Санітарно-епідеміологічна служба в останні роки, як і деякі інші організації, пережила етап реформування. Вона фактично ліквідована. Натомість два роки тому...

На які соціальні гарантії може розраховувати призовник?

on 12 жовтня 2018

Керівництвом держави, Урядом та Збройних Сил забезпечено належні умови для призваних на строкову військову службу громадян України, зокрема:

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.