­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 22 липня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < липня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Далеко-далеко, за лісами і морями жили поляни. Люди мирні і працьовиті. Жили, працювали, пісень співали, землю свою обробляли, врожаї гарні збирали. Будинки і дороги будували, борошно мололи, хліб пекли,  цукор варили, смачні цукерки робили. І ще багато  всякої всячини, що і не перелічити.

Та закрутилась віхола на теренах далеких і докотилася вона до землі полянської. І почали люди ділитися на таких і не таких. На високих і низеньких, на товстеньких і худеньких. І високі все сварилися, що вони правильніші від низеньких, а худенькі всім говорили, що товстенькі їм їсти не давали. І пересварилися поляни між собою, і стали один на одного косо дивитись. І якщо царі у тій землі, де жили поляни, були високими, то низеньким - хоч з дому сходь. А коли  на зміну високому приходив низенький, отоді високим місця було мало. Коли царі були худенькими, то  товстеньким  не було життя — всі на них показували пальцями. Хоч правда, були і такі, що швиденько схудли і теж підгавкували на товстеньких, хоч і самі недавно були такими. А ще були такі, що мали взуття різне – з високими підборами і низенькими. Вони носили його тоді, коли яке було вигідне. Або під сорочкою носили фуфайку — щоб здаватись товстенькими.

Отак жили поляни після завірюхи, та вже й почали звикати і пристосовуватись — нашили собі різного взуття: на підборах і без, накупляли сорочок на ватяній підкладці, та так і виживали. Все було б нічого, якби не захотіли полянської землі  прислужники царські. І не одного царя, а різних. І того, що на заході сонця, і того, що на його сході. І почали вони придумувати різні способи, як би полян між собою посварити. Тих, що жили ближче до сходу із тими, що жили ближче до заходу. І давай один поперед одного заманювати полян — ті на схід сонця, а ті на захід. А у полян ніби хто розум забрав — пересварилися за те,  хто їм  кращі об’їдки з царських столів даватиме. І занапастили свої млини та пекарні, цукроварні та молочарні. Все, дивись, виглядають, коли ж із-за паркану кістку швиргонуть. Та за ту кістку як заведуться… Билися до крові. А за що?

Та  і цього посіпакам царським було мало. Придумали вони, щоб поляни жили не одним плем’ям, а поділилися на родини. І кожна родина окремо заживе щасливо і багато, не те що у  гурті, у племені. Почали вони гуртуватися в родини. Та в однієї родини і земельки більше  і хатинки кращі, а в іншої і менше, і гірше. Та й переманює багатша родина біднішу. Та й завелися багатші за бідніших — хто ж їх краще прогодує. Ну зовсім, як царі за полянське плем’я. Та й почали поляни з різних родин забувати, що всі вони одного роду-племені, та й давай один одного взивати всяк і капості різні говорити.

Ті родини, що були ближче  до  півдня, возили своє збіжжя і крам на продаж на південний базар,а ті що до півночі — на північний. Та от  старостою у племені став чоловік, що йому дуже допомагали багатші царі  з півночі, та й заборонив він возити товар на південний базар, а тільки на північний. Та обурилися тим південні родини, та виступили проти. То староста хотів їх присмирити, та послав   козаків різних, щоб до послуху їх привели. Аж тут південним родинам та на підмогу південний цар згодився – йому ж, виходить північні базар перебивають… І досі б’ються, крові пролилося… А за що?

Не захотіли  південні  поляни приєднатися до центральних. Рішили своє плем’я організувати. Правда, людей малувато. І землі. А центральні  у своєму хуторі вулицю перейменували.Раніше була південна, а тепер центральна. Щоб південним допекти.

Отак тепер і живуть. А люди, котрі розумніші, почали покидати плем’я полянське і землю полянську. Бо кінця- краю цьому безладу не бачать. Бо дітям своїм кращого життя хочуть. А царі та старости — ніхто про людей не дбає і не думає. Тільки про землю полянську. І не для того, щоб обробляти та доглядати її, а щоб продати комусь, разом з родинами.

Хто ж тим полянам винуватий, що до такого дожилися? Та ніхто. Ні царі, ні старости. Самі ж таке наробили, бо розумом своїм не жили, а позиченим. Дітей тільки жаль. Вони ж і не знатимуть, що колись на цій полянській землі  люди жили єдиним дружним плем’ям, родини були щасливі. Всі дружно працювали,і дбали, і мали. Не знатимуть,бо заборонили старости теперішні та царі про це навіть згадувати, щоб думали, що завжди поляни так жили, як сьогодні.

Хіба, може, таки вернеться колись розум у голови полянські, та подумають вони, та помиряться. Та візьмуться за діло. Та самі оброблятимуть свою землю, та молотимуть борошно, та пектимуть хліб.Та  подумають – а що ж ми залишимо дітям нашим та онукам на цій землі полянській? Мир чи ненависть, добро чи зло? Світ — він один для всіх. І мир. І для високих, і для низеньких. І для худеньких, і для товстеньких. І не нам, людям, його ділить.

Так хочеться, щоб за законами  жанру, у казки  був щасливий кінець. І запанували на полянській землі мир і злагода, добробут і достаток у кожній родині та усьому племені. Та сьогодні казки пишуть по-новому: казку розкажуть, а кінець дописуй сам. Тож який кінець, чи продовження у цієї казки буде, залежить від нас. А на цьому слові, бувайте здорові.

Ваш дід Панас

Актуальні новини

Губить людей не вода...

on 20 липня 2018

Згідно з Всесвітнім рейтингом здоров’я, наша держава — 14-та із 183 країн за кількістю смертей, спричинених уживанням алкогольних напоїв (у...

Хто «гальмує» пільгове перевезення

on 20 липня 2018

Відбулося засідання комісії під головуванням заступника голови райдержадміністрації Ольги Шпиці, на якому спільно з сільськими головами обговорювалося питання пільгового перевезення...

А пенсіонери й не знають, що воно, оте ОТГ

on 13 липня 2018

Павлівка завжди була частиною Матусова і водночас вважалася ніби відокремленою. Багато років тут діяв успішний і знаменитий Матусівський радгосп, де...

В газети розширилася географія читачів

on 05 липня 2018

Другий рік розпочався, як редакція газети «Шполянські вісті» після роздержавлення шляхом перетворення стала ТОВ «Редакція газети «Шполянські вісті» і випускає...

Забудовники платять свої кошти, через бездіяльність міськради

on 05 липня 2018

Проблема з оновленням (коригуванням) генерального плану Шполи виникла не сьогодні і не вчора. Її вже називають «проблемою з бородою». Справа...

ЗАЯВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА

on 05 липня 2018

У День Конституції України Національна асоціація українських медіа (НАУМ) нагадує можновладцям, що право громадян на інформацію має найвищий конституційний захист....

За красою ставайте… у чергу

on 05 липня 2018

З одного боку, проблем в українців, як і в земляків-шполян, сьогодні вистачає. З іншого боку, наші жінки, якими б не...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.