­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
П'ятниця, 27 квітня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < січня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Я міг би розповісти тут десятки цікавих епізодів, котрі показували б Григора дуже різним – таким, мовби йшлося про різних людей. Але для цього треба було б писати цілу книгу про Тютюнника. Скажімо, довго і докладно розповідати, як ми з ним удвох чомусь (звичайно, на добрячому підпитку) опинилися посеред ночі в районі «Золотого колоса».

Хотілося ще хорошого товариства і випивки. Десь там жив Станіслав Тельнюк, але ми не могли знайти його адреси. І раптом я згадую, що ось у цьому будинку в добре знаному номері квартири (на сьогодні він забувся) живе мій друг Євген Станкович. І ось ми вже наполегливо тиснемо дзвінок. Євген відчиняє, а ми, як нахабні окупанти, вдираємося до квартири. Слава Богу, він удома сам – дружина Тамара з дітьми десь у батьків. Треба бути Станковичем, щоб не викинути нас за поріг. По-перше, він – виняткове поєднання інтелігента й богемника. Та і, як чимало музикантів, тоді у чарку охоче заглядав.

Хвилина-друга – й на столі вже є напої і скупа закуска. Випиваємо, Григір чомусь не дуже дружелюбно дивиться на Станковича, з викликом каже, що не визнає сучасної симфонічної музики. Вона народові чужа. То тільки двадцять високочолих професорів із консерваторій придурюються, що вони щось у ній розуміють і щось таке незрозуміле пащекують. Євген регочеться. Запитує мене, де я відкопав цього динозавра. Григір розлютовується і вже стискає кулаки. Бачачи, до чого тут може дійти, я про всяк випадок кажу Григорові, що Євген – майстер спорту з боксу. Григір не вірить, перепитує Станковича, чи це правда. Євген не любить цієї теми, навіть соромиться: композитор – боксер. Та хіба може бути щось непоєднуваніше?

Але коли ми хильнули ще по одній, Євген раптом почав розповідати про слабосилого хлопчину в Сваляві (здається, вчительського сина), якого часто кривдили старші хлопці. І він, щоб навчитися постояти за себе, записався в секцію боксу. За якийсь рік-другий уже вмів урізати нападникові так, що той міг і ногами вкритися. Так паралельно й ходив у музшколу й на бокс. Спорт також захопив його не менше музики. Коли забрали в армію (а він уже був одружений – дуже ранній і, здається, щасливий шлюб), то відразу ж призначили в спортроту. А спортрота – то не дуже й армія. Бо тобі дозволяється жити не в казармі, а вдома. І їсти не перлову кашу, а домашній харч. Женя розкошує перші місяці – служба йде без нього, жодних там нарядів чи бойових навчань, під боком люба дружина. Рай. Інколи тільки треба виходити на ринг, щоб захищати спортивну честь роти, батальйону, полку, дивізії і т. д. І тут починаються прикрощі. Він – оскільки давно забув про тренування – зазнає поразки за поразкою. Командування висуває йому ультиматум: не буде перемог – переводимо в казарму, де зазнаєш усі приваби служби рядового з не спортроти. Євген бігає на тренування. Кому охота покинути молоду дружину й слухати в нічній казармі хропіння бойових побратимів? Перемоги падають до його ніг, як листя з осіннього дерева. Він нарешті добоксовується до того, що йому присвоюють звання майстра спорту.

Цю сторінку зі своєї біографії Станкович ретельно приховує. Уявімо собі: тонкі мистецькі натури: Вівальді, Шопен, Штраус, Гріг, Моцарт – і банальний мордобій. Елітарне мистецтво – і плебейська розвага для мас. Євгенові це видається непоєднуваним. Отож про свої спортивні звершення він завжди мовчить, ба навіть приховує їх як ганебну сторінку своєї біографії.

Але того вечора – чи, може, вже ночі – Григорові все це розповів. На Тютюнника те справило велике враження. Він попрохав Євгена щось своє зіграти. Той сів за рояль і, не пам’ятаю, що саме, нам грав. Григір спершу незлобливо іронізував. Євген ударяв на клавішах, а Григір вигукував: «класичний хук», «який аперкот». Євген не ображався і грав далі. Нам у всі стіни стукали розлючені сусіди – час уже, очевидно, був той, коли найкраща в світі музика не може переважити чарів Морфея.

Станкович припинив концертувати. Ми налягли на горілку. Прощалися, коли вже сіріло. Тютюнник з теплою приязню дивився на Станковича. Я грішним ділом подумав, що то, мабуть, горілка вплинула на Григорову симпатію. Але згодом при багатьох зустрічах Тютюнник переказував привіти (що не було його улюбленим жанром) Станковичу або ж в «Енейному» застіллі не раз обмовлявся, що в Україні є великий композитор Станкович. Євген, своєю чергою, при зустрічах розпитував, як «цей чувак Тютюнник». І в голосі його незмінно відчувалося тепло. А потім хвалився мені, що купив і прочитав «Климка» та «Вогник далеко в степу» і зрозумів, що Тютюннику, мабуть, нема рівних з усіх, кого Євген читав. А потім я йому подарував том Тютюнника, і Євген мені казав, що «Нюра», «Син приїхав» і «Смерть кавалера» його потрясли майже до сліз.

Коли Григора не стало, Євген довго допитувався, що спричинило його самогубство. Що я міг йому сказати?

Моє мовчання Станкович легко розшифрував:

– Таким людям важко вижити в цьому світі. Грицько був не такий чоловік, як усі.

Сьогодні, коли зустрічаємося зі Станковичем на каві і я починаю хвалити когось із письменників, що, мовляв, дуже добре пише, Євген часто запитує: «Що, так, як Тютюнник?»

Схоже, в нього й сьогодні немає більшого літературного авторитета.

Актуальні новини

Директорський зорепад продовжиться?

on 26 квітня 2018

Одна з тем, яку вже майже місяць обговорюють шполяни, це звільнення міською радою Шполянської ОТГ директора Шполянської школи №2 –...

Чи працюватиме «Олімпія», вирішуватимуть у міськраді

on 26 квітня 2018

Днями заступник голови райдержадміністрації Ольга Шпиця провела засідання координаційної ради з питань оздоровлення, відпочинку, зайнятості дітей, учнівської та студентської молоді,...

Дорога шполянська оренда

on 26 квітня 2018

Здача нежитлових приміщень в оренду під магазини чи офіси в Шполі переважно завжди була прибутковою справою. Особливо в останні роки.

Дійшли до краю

on 26 квітня 2018

Упродовж останніх трьох років наші співвітчизники — трудові мігранти переказали з-за кордону своїм рідним 23,8 млрд доларів. Зокрема, лише торік...

Нас перепишуть і порахують

on 26 квітня 2018

Кабінет міністрів України створив міжвідомчу комісію з питань сприяння проведенню другого за роки незалежності Всеукраїнського перепису населення, який мав відбутися...

Фобія під назвою «Децентралізація»

on 26 квітня 2018

Відомим в Україні словом «децентралізація» вже мало кого здивуєш, а ось злякати декого можна. І питання тут не у незнанні...

Педикульоз поширюється в школах

on 26 квітня 2018

На перший погляд, в сучасному суспільстві не повинно виникати таких проблем, як, скажімо, вошивість. Проте лише ураженість населення нашого району...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.