­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Субота, 15 грудня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < грудня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

Ні з того ні з сього Бетховен загрипував. Травень. Який може бути грип? А Бетховен умудрився десь на нього розжитись. Уже цілий тиждень із хати не виходить. Позасякував усі носовики, навіть той, яким свої лаковані чорні туфлі натирає. Туфлі – тільки для сцени.

Театральні, – поважно каже про них Бетховен. І про костюм свій, і про вишиванку так каже. Бо прихорошується Бетховен – лише коли на сцену. А на сцені він – цар і Бог. Підстрибом, підкреслено урочисто Бетховен завше з'являється на сцені, робить поклін публіці, стріпує колишньою шевелюрою (шевелюри вже давно нема, а звичка стріпнути нею лишилася: динамічний стереотип) і починає!... Бетховен диригує!.. Творить!.. Видає глядачеві все, чого досягли його митці на безкінечних репетиціях! Рівень видає!!! Бетховен – цар і Бог!

Бетховен узагалі-то ніякий не Бетховен. Пищик Микола Миколайович. Директор сільбуду й незмінний художній керівник ансамблю гармоністів та духового оркестру. Бетховеном назвали його односельці років із сорок тому, й причепилося до нього це прізвисько навіки. Не причепилося – приросло!

Де вони тільки не виступали зі своїми програмами! В яких фестивалях участі не брали! І на "Співочому полі" були, і "Країну талантів" підкорювали, на "Бандерштаті" відзначились, а минулого року навіть у Болгарію їздили на міжнародний етнофестиваль. Великий у красивій рамці диплом звідти привезли й маленьку премію... А потім сміху було по всьому селу! Хтось щось недочув чи переплутав та прибрехав! І пішла на весь район новина, не пішла, а полетіла: Бетховен був на Євробаченні зі своїми артистами! Чуєте, людоньки!?! На самому Євробаченні!!! Бетховенові ця новина настільки сподобалася, що він тільки підтверджував її для всіх і кожного. На черговій репетиції так своїм музикантам і сказав:

– Ну ось. Європу ми вже підкорили. Тепер і на себе можна попрацювати!

Репетиції – двічі на тиждень. Це – як закон. І не так, щоб для відчіпного. А все по-справжньому. Чистота жанру!!! – любить повторювати Бетховен на репетиціях. Од внучка свого колись таке почув, – онучок у нього грамотний, романо-германські мови якісь вивчає. Що воно таке той жанр, Бетховен, люби, Боже, правду, не знає, але повторювати повторює.

А оце взяв і загрипував. Уже дві репетиції пропущені. А на носі – районний огляд художньої самодіяльності. Без Бетховена ж там вода не одсвятиться. Поправлятися треба та ще й негайно!

– Галькоооо! – все життя свою жінку тільки так і кличе, на французький манір. – Чуєш, Галькоооо!

– Іду. Чайок несу! – обзивається до нього з кухні.

– Ти от що, Галькоооо. Од чайку в мене в животі аж булькає. Ти краще мерзлого сальця накриши, тоненько так, Галькоооо, тоненько, щоб воно скрутилося трубочками такими рожевими, сіллю посип, зубків три часнику й хліба великий кусень! І під сто грам!

– Чоловіче...

– Під сто грам, Галькоооо. Не п'єм, Галькоооо, а лікуємось!

Ну що ти йому скажеш? Це ж чоловік. А чоловіка треба слухатись...

Аж повеселів Пищик, підкріпившись, і знов:

– Галькоооо!

– Іду-йду й чайок несу!

– Ти от що, Галькоооо. Обдзвони моїх артистів, хай усі, як один, прийдуть і мене провідають.

– Та люди ж зайняті, може... В кожного своя робота!

– Ти, Галькоооо, побалакай з ними так, щоб вони кинули свою роботу і прийшли й провідали.

Через якусь годину вони й посходились. Уся замузичена команда!

– Близько до мене не підходьте! – дає їм команду Пищик. – Свого грипу нікому не оддам! Мій – і все!

– Миколайовичу, ви ж знаєте, зараза до зарази не чіпляється! Досить вам вилежуватись!

– Розманіжився Миколайович!

– Що й про нас забув!

– Забув, що через три тижні в районі виступать!

– Миколайовичу, як вам не айайай?

– Скільки можна сачкувать?

Ги-ги!!! Га-га!!! Ще й анекдоти почали травити. Наповнили реготом усі Пищикові хороми. Один тільки Юрко Жила, наймолодший з-поміж усіх, завідувач ФАПу, як в рот води набрав, навіть не осміхнеться. Бо, глянувши на Пищика ще від порога, побачив: у Бетховена ніякий не грип. І покликав він їх сюди з іншою метою.

– Чого, Юрку, такий сурйозний? – помітив Бетховен його настрій.

– Та в нього зуби сьогодні болять!!! – замузичена команда аж змагається за кращу відповідь.

– Та його вчора оси покусали!!!

– Та йому жінка не дала!!!

Ги-ги!!! Га-га!!!

– Галькоооо! Неси оту банку двохлітрову, що в секретері, під зеленою кришкою!

– Чоловіче...

– Неси, Галькоооо. Промову буду виголошувать...

Принесла Галькаааа рідку валюту.

– А чому прийшли без інструментів?!! – тільки зараз помітив Бетховен, що чогось не вистачає.

– Ображаєте, Миколайовичу! Як це ми – та щоб без інструментів? На веранді онно лишили! Всі шість гармошок!

– Ну, розпочинайте. Дивіться ж, щоб була чистота жанру!

Не змовляючись, ушкварили найлюбимішу Бетховенову музику – "Марш Запорозьких козаків". Дослухавши, докивавши в такт головою, Бетховен почав свою промову:

– На недоліках зосереджуватися не буду. Але коду!!! Коду!!! Зробіть таку, щоб і мертвий проснувся!!! Що кому неясно?..

– Ясно, Миколайовичу!

– Ідіть. Працюйте... І ось що. Коли мене вже онтой... ну, самі розумієте... то щоб прямо там ушкварили "Гопака"! Дві справи від вас вимагається: спочатку скористатися послугами банки під зеленою кришкою, а потім ушкварити "Гопака"!

Замузичена братія тільки очі витріщила. Усі замовкли... Пауза чомусь довго затягувалась... Юрко, наче видушуючи із себе кожне слово, промимрив:

– Ну в вас і жарти, Миколайовичу...

– А що я такого сказав? – здивувався Бетховен. – Це життя...

Згладила ситуацію Галькаааа:

– Знов температура піднялася. Ви, хлопці, вже йдіть. Спасибі, що провідали свого Бетховена. А в нас іще багацько справ...

...Наступного дня Бетховена не стало. Усі давно увірували, що Бетховен безсмертний. А тут, виявляється, таке діло... Тому сходилися на похорон і думали: може, це Бетховен так жарти жартує?.. І взагалі, як це: жити без Бетховена? Хто сільбудом керуватиме, ансамблем гармоністів і духовим оркестром?.. Якось воно не камуфльо... Непорядок...

Прийшли й Бетховенові митці. Учора вони були з гармошками. Сьогодні – з духовими інструментами. "Похоронним маршем" провели Бетховена в останню путь. Заслужив чоловік і честі, й слави. Життя прожив – як пісню проспівав. Такого Бетховена в них більше ніколи не буде.

Коли копачі вже обставляли вінками Бетховенову могилу, Юрко Жила згадав:

– А він же вчора що нам заповів?

– Та "Гопака" ж заповів. А що ж іще?...

– А заповіт треба виконувать. Це ж заповіт...

– А як його виконувать? Учора – то було вчора. А сьогодні – як?

– Заповіт треба виконувать, – стоїть Юрко на своєму.

– Ну підожди, хай люди хоч трохи порозходяться...

Галькаааа запрошує всіх, а музикантів у першу чергу, на траурний обід. Замовили кафе аж на сотню чоловік. Бетховена всі знали і в селі, і в районі...

– Ви йдіть... ідіть на обід, а ми скоро підтягнемось, – каже Юрко. – Побудемо ще трохи з Миколайовичем, попрощаємось...

А воно ж – село... Скільки там іти до того кафе? Ну, з півкілометра, може. Не більше. Лишилися митці сам на сам з Бетховеном. Згадали про двохлітрову банку під зеленою кришкою. Пом'янули Миколайовича. А "Гопак" все одно не грається. Пом'янули ще раз. Нема діла... І лише за третім разом відважилися таки (та й народ уже далеченько відійшов)... – врізали "Гопака". Та так врізали!!! Як Бетховен і наказав їм учора! Щоб і мертвий проснувся!..

Вони грали "Гопака" того, що й небові, мабуть, було жарко! Так грали, наче вперше і востаннє! Вони розписувалися тим "Гопаком" своєму Бетховенові в любові і вдячності. І в пам'яті... Вони не хотіли зупинятися! Й не зупинилися б, може, до самого вечора. Але люди, не дійшовши до кафе, зачувши "Гопака", почали бігти назад, на могилки, – ошелешені, сердиті й розлючені до краю!

– Що ж ви робите, окаянні!?!? Для чого таке витворять!!! Чи здуріли???

– Рокіруємось, колєгі... – хтось із музикантів першим зорієнтувався. Заскочили всі в газельку – й тільки смуга за ними ляснула!

Не було митців того дня на панахиді, – побоялися громадської думки, і на дев'ятини Галькаааа їх не запрошувала, бо гнів великий поклала, – весь траур по Миколайовичу зіпсували, дурнуваті отакі... А перед сороковинами сниться їй чоловік і каже якісь сороміцькі слова... Секси якісь чи що...

– Ок' чому воно таке приснилося? – питає в Ольги, в куми, що прийшла саме на внучка Бетховенового глянути: приїхав Ярославчик із Києва на канікули зі свого університету. – Ну ти подумай: секси, секси, каже... Секси... секси...

– Ба', ти шо? Тупа? – Ярославчик виймає навушник з лівого вуха (а Галькаааа ж думала, що він бабської гутарки й не чує!), – "сикс" – це "шість", ба'. То дід тобі з того світу підказує шістьох його митців на поминки запросити. Зрозуміла, ба'?

– Зрозуміла, Ярославчику. Аж у віччю прояснилось.

– Ич, який грамотний внучок у тебе, Галькоооо. Сон тобі пояснив, як положено.

– Якісь романо-германські мови вивчає. Чого б же не грамотний?..

...На Бетховенових сороковинах митці сиділи, як руді миші, – тільки й думали: "Скоро бити почнуть чи трохи згодом, десь після третьої? І чи тільки кулаками, чи, може, й носаками?!.."

– А давайте, митці, пом'янем Бетховена по-справжньому! – закомандувала Галькаааа. – Рояль в кущах! – оголосила, як на сцені в сільбуді. – І вийшли до митців її внук Ярославчик, дочка й зять, – у кожного по дві гармошки в руках, і роздають вони тії гармошки шістьом митцям:

– Грайте, митці! Грайте! Поминайте Бетховена!!!

...Ото ще й таке меж людьми буває...

Тетяна Сидоренко, з книги «ГОПАК  НА  МОГИЛКАХ»

Актуальні новини

Листонош зобов’язали передплачувати пресу

on 13 грудня 2018

За повідомленням Генерального директора ПАТ «Укрпошта», передплатна кампанія в Україні триває. До завершення передплатної кампанії на наступний рік залишилося менше...

Паспорт — не записник

on 13 грудня 2018

«Щоб не забути номер своєї амбулаторної карти, попросила медсестру написати його в паспорті. Вона зауважила, що робити подібні записи у...

Скільки витрусить зі шполян новорічний стіл Цього року новорічне меню вийде на 20% дорожчим

on 13 грудня 2018

Новий рік на носі і більшість шполянських господинь вже складають святкове меню. Оскільки ціни кусаються і більшість хоче зекономити, тому...

ПРИЙШЛА СУБСИДІЯ. ЯК СПЛАЧУВАТИ СВІЙ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ПЛАТІЖ?

on 06 грудня 2018

Як і в минулих опалювальних сезонах, зекономлену субсидію можна використати для оплати в наступному місяці спожитого понад виділену соціальну норму...

Вікна заплуталися в тендерах, як у тенетах

on 06 грудня 2018

Цьогоріч мало відбутися два тендери на закупівлю вікон для навчальних закладів району. За результатами першого з них придбано та встановлено...

Медсестер бракує, та й лікарів теж

on 06 грудня 2018

Не лише проблемою фінансування переймаються сьогодні у Шполянській центральній районній лікарні. Перед медиками вторинної ланки постала ще й нестача кадрів,...

Воєнком Євген Курбет: «Зберігати спокій і бути пильними»

on 06 грудня 2018

Зберігати спокій, бути пильними та звертатися до військових комісаріатів у разі отримання викликів, закликає черкащан обласний військовий комісар Євген Курбет...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.