­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 20 листопада 2017
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < жовтня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Ні з того ні з сього Бетховен загрипував. Травень. Який може бути грип? А Бетховен умудрився десь на нього розжитись. Уже цілий тиждень із хати не виходить. Позасякував усі носовики, навіть той, яким свої лаковані чорні туфлі натирає. Туфлі – тільки для сцени.

Театральні, – поважно каже про них Бетховен. І про костюм свій, і про вишиванку так каже. Бо прихорошується Бетховен – лише коли на сцену. А на сцені він – цар і Бог. Підстрибом, підкреслено урочисто Бетховен завше з'являється на сцені, робить поклін публіці, стріпує колишньою шевелюрою (шевелюри вже давно нема, а звичка стріпнути нею лишилася: динамічний стереотип) і починає!... Бетховен диригує!.. Творить!.. Видає глядачеві все, чого досягли його митці на безкінечних репетиціях! Рівень видає!!! Бетховен – цар і Бог!

Бетховен узагалі-то ніякий не Бетховен. Пищик Микола Миколайович. Директор сільбуду й незмінний художній керівник ансамблю гармоністів та духового оркестру. Бетховеном назвали його односельці років із сорок тому, й причепилося до нього це прізвисько навіки. Не причепилося – приросло!

Де вони тільки не виступали зі своїми програмами! В яких фестивалях участі не брали! І на "Співочому полі" були, і "Країну талантів" підкорювали, на "Бандерштаті" відзначились, а минулого року навіть у Болгарію їздили на міжнародний етнофестиваль. Великий у красивій рамці диплом звідти привезли й маленьку премію... А потім сміху було по всьому селу! Хтось щось недочув чи переплутав та прибрехав! І пішла на весь район новина, не пішла, а полетіла: Бетховен був на Євробаченні зі своїми артистами! Чуєте, людоньки!?! На самому Євробаченні!!! Бетховенові ця новина настільки сподобалася, що він тільки підтверджував її для всіх і кожного. На черговій репетиції так своїм музикантам і сказав:

– Ну ось. Європу ми вже підкорили. Тепер і на себе можна попрацювати!

Репетиції – двічі на тиждень. Це – як закон. І не так, щоб для відчіпного. А все по-справжньому. Чистота жанру!!! – любить повторювати Бетховен на репетиціях. Од внучка свого колись таке почув, – онучок у нього грамотний, романо-германські мови якісь вивчає. Що воно таке той жанр, Бетховен, люби, Боже, правду, не знає, але повторювати повторює.

А оце взяв і загрипував. Уже дві репетиції пропущені. А на носі – районний огляд художньої самодіяльності. Без Бетховена ж там вода не одсвятиться. Поправлятися треба та ще й негайно!

– Галькоооо! – все життя свою жінку тільки так і кличе, на французький манір. – Чуєш, Галькоооо!

– Іду. Чайок несу! – обзивається до нього з кухні.

– Ти от що, Галькоооо. Од чайку в мене в животі аж булькає. Ти краще мерзлого сальця накриши, тоненько так, Галькоооо, тоненько, щоб воно скрутилося трубочками такими рожевими, сіллю посип, зубків три часнику й хліба великий кусень! І під сто грам!

– Чоловіче...

– Під сто грам, Галькоооо. Не п'єм, Галькоооо, а лікуємось!

Ну що ти йому скажеш? Це ж чоловік. А чоловіка треба слухатись...

Аж повеселів Пищик, підкріпившись, і знов:

– Галькоооо!

– Іду-йду й чайок несу!

– Ти от що, Галькоооо. Обдзвони моїх артистів, хай усі, як один, прийдуть і мене провідають.

– Та люди ж зайняті, може... В кожного своя робота!

– Ти, Галькоооо, побалакай з ними так, щоб вони кинули свою роботу і прийшли й провідали.

Через якусь годину вони й посходились. Уся замузичена команда!

– Близько до мене не підходьте! – дає їм команду Пищик. – Свого грипу нікому не оддам! Мій – і все!

– Миколайовичу, ви ж знаєте, зараза до зарази не чіпляється! Досить вам вилежуватись!

– Розманіжився Миколайович!

– Що й про нас забув!

– Забув, що через три тижні в районі виступать!

– Миколайовичу, як вам не айайай?

– Скільки можна сачкувать?

Ги-ги!!! Га-га!!! Ще й анекдоти почали травити. Наповнили реготом усі Пищикові хороми. Один тільки Юрко Жила, наймолодший з-поміж усіх, завідувач ФАПу, як в рот води набрав, навіть не осміхнеться. Бо, глянувши на Пищика ще від порога, побачив: у Бетховена ніякий не грип. І покликав він їх сюди з іншою метою.

– Чого, Юрку, такий сурйозний? – помітив Бетховен його настрій.

– Та в нього зуби сьогодні болять!!! – замузичена команда аж змагається за кращу відповідь.

– Та його вчора оси покусали!!!

– Та йому жінка не дала!!!

Ги-ги!!! Га-га!!!

– Галькоооо! Неси оту банку двохлітрову, що в секретері, під зеленою кришкою!

– Чоловіче...

– Неси, Галькоооо. Промову буду виголошувать...

Принесла Галькаааа рідку валюту.

– А чому прийшли без інструментів?!! – тільки зараз помітив Бетховен, що чогось не вистачає.

– Ображаєте, Миколайовичу! Як це ми – та щоб без інструментів? На веранді онно лишили! Всі шість гармошок!

– Ну, розпочинайте. Дивіться ж, щоб була чистота жанру!

Не змовляючись, ушкварили найлюбимішу Бетховенову музику – "Марш Запорозьких козаків". Дослухавши, докивавши в такт головою, Бетховен почав свою промову:

– На недоліках зосереджуватися не буду. Але коду!!! Коду!!! Зробіть таку, щоб і мертвий проснувся!!! Що кому неясно?..

– Ясно, Миколайовичу!

– Ідіть. Працюйте... І ось що. Коли мене вже онтой... ну, самі розумієте... то щоб прямо там ушкварили "Гопака"! Дві справи від вас вимагається: спочатку скористатися послугами банки під зеленою кришкою, а потім ушкварити "Гопака"!

Замузичена братія тільки очі витріщила. Усі замовкли... Пауза чомусь довго затягувалась... Юрко, наче видушуючи із себе кожне слово, промимрив:

– Ну в вас і жарти, Миколайовичу...

– А що я такого сказав? – здивувався Бетховен. – Це життя...

Згладила ситуацію Галькаааа:

– Знов температура піднялася. Ви, хлопці, вже йдіть. Спасибі, що провідали свого Бетховена. А в нас іще багацько справ...

...Наступного дня Бетховена не стало. Усі давно увірували, що Бетховен безсмертний. А тут, виявляється, таке діло... Тому сходилися на похорон і думали: може, це Бетховен так жарти жартує?.. І взагалі, як це: жити без Бетховена? Хто сільбудом керуватиме, ансамблем гармоністів і духовим оркестром?.. Якось воно не камуфльо... Непорядок...

Прийшли й Бетховенові митці. Учора вони були з гармошками. Сьогодні – з духовими інструментами. "Похоронним маршем" провели Бетховена в останню путь. Заслужив чоловік і честі, й слави. Життя прожив – як пісню проспівав. Такого Бетховена в них більше ніколи не буде.

Коли копачі вже обставляли вінками Бетховенову могилу, Юрко Жила згадав:

– А він же вчора що нам заповів?

– Та "Гопака" ж заповів. А що ж іще?...

– А заповіт треба виконувать. Це ж заповіт...

– А як його виконувать? Учора – то було вчора. А сьогодні – як?

– Заповіт треба виконувать, – стоїть Юрко на своєму.

– Ну підожди, хай люди хоч трохи порозходяться...

Галькаааа запрошує всіх, а музикантів у першу чергу, на траурний обід. Замовили кафе аж на сотню чоловік. Бетховена всі знали і в селі, і в районі...

– Ви йдіть... ідіть на обід, а ми скоро підтягнемось, – каже Юрко. – Побудемо ще трохи з Миколайовичем, попрощаємось...

А воно ж – село... Скільки там іти до того кафе? Ну, з півкілометра, може. Не більше. Лишилися митці сам на сам з Бетховеном. Згадали про двохлітрову банку під зеленою кришкою. Пом'янули Миколайовича. А "Гопак" все одно не грається. Пом'янули ще раз. Нема діла... І лише за третім разом відважилися таки (та й народ уже далеченько відійшов)... – врізали "Гопака". Та так врізали!!! Як Бетховен і наказав їм учора! Щоб і мертвий проснувся!..

Вони грали "Гопака" того, що й небові, мабуть, було жарко! Так грали, наче вперше і востаннє! Вони розписувалися тим "Гопаком" своєму Бетховенові в любові і вдячності. І в пам'яті... Вони не хотіли зупинятися! Й не зупинилися б, може, до самого вечора. Але люди, не дійшовши до кафе, зачувши "Гопака", почали бігти назад, на могилки, – ошелешені, сердиті й розлючені до краю!

– Що ж ви робите, окаянні!?!? Для чого таке витворять!!! Чи здуріли???

– Рокіруємось, колєгі... – хтось із музикантів першим зорієнтувався. Заскочили всі в газельку – й тільки смуга за ними ляснула!

Не було митців того дня на панахиді, – побоялися громадської думки, і на дев'ятини Галькаааа їх не запрошувала, бо гнів великий поклала, – весь траур по Миколайовичу зіпсували, дурнуваті отакі... А перед сороковинами сниться їй чоловік і каже якісь сороміцькі слова... Секси якісь чи що...

– Ок' чому воно таке приснилося? – питає в Ольги, в куми, що прийшла саме на внучка Бетховенового глянути: приїхав Ярославчик із Києва на канікули зі свого університету. – Ну ти подумай: секси, секси, каже... Секси... секси...

– Ба', ти шо? Тупа? – Ярославчик виймає навушник з лівого вуха (а Галькаааа ж думала, що він бабської гутарки й не чує!), – "сикс" – це "шість", ба'. То дід тобі з того світу підказує шістьох його митців на поминки запросити. Зрозуміла, ба'?

– Зрозуміла, Ярославчику. Аж у віччю прояснилось.

– Ич, який грамотний внучок у тебе, Галькоооо. Сон тобі пояснив, як положено.

– Якісь романо-германські мови вивчає. Чого б же не грамотний?..

...На Бетховенових сороковинах митці сиділи, як руді миші, – тільки й думали: "Скоро бити почнуть чи трохи згодом, десь після третьої? І чи тільки кулаками, чи, може, й носаками?!.."

– А давайте, митці, пом'янем Бетховена по-справжньому! – закомандувала Галькаааа. – Рояль в кущах! – оголосила, як на сцені в сільбуді. – І вийшли до митців її внук Ярославчик, дочка й зять, – у кожного по дві гармошки в руках, і роздають вони тії гармошки шістьом митцям:

– Грайте, митці! Грайте! Поминайте Бетховена!!!

...Ото ще й таке меж людьми буває...

Тетяна Сидоренко, з книги «ГОПАК  НА  МОГИЛКАХ»

Актуальні новини

Поросятко без довідки ветеринара несе небезпеку, або як влада зреагувала на критику ветеранів

on 16 листопада 2017

Минулої суботи і неділі на центральному ринку за участі представників правоохоронних органів, Держпродспоживслужби, лабораторії ветеринарної медицини та районного споживчого товариства...

Годуємо Європу?

on 09 листопада 2017

Експорт харчів та аграрної продукції до країн ЄС нинішнього року порівняно з минулим зріс на 39,8%, сягнувши 4,177 млрд. дол....

У «Престижі» відкриють промтоварний магазин

on 09 листопада 2017

На першому поверсі супермаркету «Престиж» тривають ремонтні роботи. Усі відділи, які працювали на першому поверсі, перенесено на другий. А шполяни...

Школи зобов’язали опублікувати фінансову звітність

on 09 листопада 2017

Школи зобов’язані опублікувати свою фінансову звітність за доходами і видатками до 1 грудня, повідомляє прес-служба Міністерства освіти і науки України.

Європа з’їла наші яйця!

on 09 листопада 2017

Чому різко підскочили ціни? Українці по своїх спорожнілих гаманцях відчули ріст агроекспорту.

Шполянську міськраду визнали порушником закону

on 02 листопада 2017

Виконавчий комітет Шполянської міської ради не провів конкурс на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у межах міста Шпола....

Депутат Богач відщипнув у кума земельку

on 02 листопада 2017

Нещодавно розповсюдилася інформація, що депутат об’єднаної територіальної громади, він же директор СТОВ «Маяк-Агро» (підприємство є складовою частиною СТОВ «ЛНЗ -Агро»)...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.