­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Субота, 15 грудня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < грудня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

На столі горіла свічка. Її полум’я виписувало тіні на стіні. В кімнаті на стільцях стояла домовина, а в ній бліда та ще зовсім молода жінка. Тишу порушила лише молитва, яку читала бабця біля столу. А за вікном лив дощ, то були сльози покійної. Кажуть коли людину ховають і йде дощ, вона ще дуже хотіла жити.

А Орися дуже хотіла жити. Ще з тієї весни, коли вона зустріла його. Ні, не в клубі на танцях, а на буряковому полі, де допомагала матері. Він, ще зовсім юний хлопчина, підвозив воду жінкам. І затремтіли руки, застукотіло серце: «Мій єдиний!!!»  Той, з яким хотілось поєднати долю назавжди.

І забуяла весна різнобарвними кольорами, а разом з нею запалала в грудях Орисі любов. П’янкі поцілунки, гарячі обійми, зустріті світанки… Все це було і ніколи нею не забуте. Та доля іноді руйнує життєві плани, вносячи свої корективи.

Заборонили батьки Орисі зустрічатися з Миколою.

- Не рівня він тобі – гримнув батько.

- Він же з бідної сім’ї. Що він зможе тобі дати? – додала докірливо мати.

Не змогла Орися ослухатись батьківського наказу. Посватали її за заможного нелюба, а за місяць відгуляли весілля. Весело грали музики, танцювали і випивали гості, бажаючи довгих літ і діточок. Лише наречена сиділа сумна.

Її великі сині очі, повні сліз, дивились ніби крізь гостей. Потай втирала непрохану сльозу, що хотіла бігти по щоці.

А там за двором, в тіні дерев, стояв Микола, втирав непрохані сльози. Він дивився на свою і водночас чужу наречену. Тіло поривалось побігти туди, вкрасти і полетіти з коханою світ заочі, але розум зупиняв «Не смій!». Так і скінчилась їхня весняна казка, залишивши кожного страждати поодинці.

Микола виїхав з села наступного ж ранку після Орисиного весілля, забравши з собою всі спогади про їхнє кохання. А Орися лишилась жити з нелюбом, заховавши всі згадки про Миколу в глибокій комірчині своєї душі.

Минали дні, летіли місяці й роки. А життя Орисі все більше нагадувало пекло. Нелюб-чоловік виявився пияком. Приходив додому все частіше п’яний, нещадно бив дружину. Не посилав їм Бог діточок, а чоловік лютував. Від такого життя Орися почала хворіти, а відтак і зовсім злягла. Мати возила її до лікарів, але вони розводили руками. Ненька плакала біля доччиного ліжка.

- Не плачте, мамо. Жоден лікар не вилікує мою зранену душу. Я прощаю вас з батьком за мою скалічену долю… — тихо промовила Орися і згасла.

На ранок дощ скінчився, лишивши за собою Орисині сльози краплями на траві. А по обіді повезли Орисю в останню путь. Туди, де вже ніколи її ніхто не образить, де буде вічний спокій. На цвинтарі біля ями голосила мати. Сполохано порозлітались птахи і навіть батько стояв і плакав, не соромлячись людей.

Всі розійшлись. А до могили підійшов чоловік, тримаючи в руках великий букет ромашок.

— Орисю, Орисенько моя люба! Пробач мені, моя кохана!!! – ридав Микола.

Він так і не зміг більше нікого покохати, залишився вірним своїй коханій Орисі все своє життя. Коли його запитували про кохання, він з теплом і водночас болем розповідав про неї – про Орисю. І ніби просив, ніби наказував.

- Не руйнуйте кохання!!! Бо люблячі душі одне без одного згасають!!!

Ірина Сідун, м. Шпола

Актуальні новини

Листонош зобов’язали передплачувати пресу

on 13 грудня 2018

За повідомленням Генерального директора ПАТ «Укрпошта», передплатна кампанія в Україні триває. До завершення передплатної кампанії на наступний рік залишилося менше...

Паспорт — не записник

on 13 грудня 2018

«Щоб не забути номер своєї амбулаторної карти, попросила медсестру написати його в паспорті. Вона зауважила, що робити подібні записи у...

Скільки витрусить зі шполян новорічний стіл Цього року новорічне меню вийде на 20% дорожчим

on 13 грудня 2018

Новий рік на носі і більшість шполянських господинь вже складають святкове меню. Оскільки ціни кусаються і більшість хоче зекономити, тому...

ПРИЙШЛА СУБСИДІЯ. ЯК СПЛАЧУВАТИ СВІЙ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ПЛАТІЖ?

on 06 грудня 2018

Як і в минулих опалювальних сезонах, зекономлену субсидію можна використати для оплати в наступному місяці спожитого понад виділену соціальну норму...

Вікна заплуталися в тендерах, як у тенетах

on 06 грудня 2018

Цьогоріч мало відбутися два тендери на закупівлю вікон для навчальних закладів району. За результатами першого з них придбано та встановлено...

Медсестер бракує, та й лікарів теж

on 06 грудня 2018

Не лише проблемою фінансування переймаються сьогодні у Шполянській центральній районній лікарні. Перед медиками вторинної ланки постала ще й нестача кадрів,...

Воєнком Євген Курбет: «Зберігати спокій і бути пильними»

on 06 грудня 2018

Зберігати спокій, бути пильними та звертатися до військових комісаріатів у разі отримання викликів, закликає черкащан обласний військовий комісар Євген Курбет...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.