­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Понеділок, 23 липня 2018
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < березня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31  

Понад півстоліття минуло, як поїхав Микола Олексійович Шамрай з рідної Сигнаївки. Півстоліття, як один день… Та все ж з настанням весни мало не щороку мчить до маминої хати з далекого Санкт-Петербургу, аби вклонитися землі, що народила, побачитися з рідними людьми, виступити перед земляками з концертом.

Маючи співочу душу, гарний голос і неабияке почуття гумору, він за ці півстоліття не розгубив друзів на рідній землі, а щоразу їх більшає й більшає.

Нинішній рік для заслуженого артиста України і Росії особливий – він відзначає півстоліття творчої діяльності. З цієї нагоди відбулися концерти в Шполі і рідній Сигнаївці, а напередодні Микола Олексійович на прохання редакції погодився на інтерв’ю.

— Миколо Олексійовичу, як Ви потрапили на сцену?

— З дитинства любив співати, маю співочу і творчу родину. Тож після закінчення школи відразу подався до Києва — вступив на навчання до Київського театру оперети. Звідти й забрали до армії.

Хоча в армії мені теж пощастило – потрапив служити до військового ансамблю на Балтійському флоті. 5 років служби – 5 років творчості (посміхається).

Так вже сталося, що після служби в армії залишився у Ленінграді на все життя. Працював у Ленконцерті, згодом у 1978 році на запрошення Олександра Броневицького перейшов в ансамбль «Дружба», де співаю й до цих пір.

— На рідній землі Ви – завжди бажаний гість, земляки люблять Ваш голос, пісні у Вашому виконанні. Хвилюєтеся, коли співаєте для шполян?

— Ви знаєте, хвилююся. І навіть більше, ніж виступаючи деінде. Почуваюся тим молодим юнаком, який 50 років тому поїхав звідси, аби повертатися знову і знову.

— А курйози в вашій біографії артиста траплялися? Не секрет, що сценічне життя на них багате.

— О, їх так багато, що не відразу й вирізниш якийсь один. Розкажу краще про епізод зі творчого життя мого брата Петра. Вдень він працював у колгоспі, а після роботи поспішав на заняття хору, яким тоді керував Петро Кузевич. Одного дня, а тоді саме тривали жнива, день на роботі видався дуже напруженим. З самого ранку здавали зерно на тік, а ввечері хор мав виступати в Шполі в будинку культури. Приїхав Петро на виступ втомлений, очі злипаються, а від виступу не втечеш. Співав того дня хор дві пісні: «А Ленин такой молодой» і «Розпрягайте, хлопці, коней!». Друзі по сцені Петра збадьорювали, як могли, а в нього очі все одно закриваються. Та ще й партія в нього у пісні, після слів «Маруся, раз, два, три» він повинен висвистувати. Ну самі ж знаєте, не раз чули цю пісню. Друзі підтримували Петра з обох боків в останньому ряду хору, де стояли, а на висвистування пообіцяли, що розбудять, підштовхнувши. На тому й зійшлися. Петро собі стоїть, куняє, й тут раптом під час виконання пісні про Леніна хтось поруч штурхонув його, а він як за-а-асвистить. Керівник хору ледь не посивів, а ми цей випадок згадуємо й досі.

— Миколо Олексійовичу, у багажі ансамблю «Дружба» виступи не лише на просторах країн колишнього Радянського Союзу, а й за кордоном. В яких країнах Вам довелося побувати і з яким репертуаром?

— Географія виступів нашого ансамблю дійсно широка.  З концертами виступали у Північній і Південній Америці, Німеччині, Голландії, Бельгії. Попоїздили світами, побачили різні культури, почули пісні різних народів, та все ж для мене улюбленою залишається український романс «Чорнії брови, карії очі». Цю пісню, як і ще багато українських пісень, я залюбки виконую на концертах в різних країнах. Серед улюблених — «Ніч яка місячна», а от «Чом ти не прийшов», чесно зізнаюсь, не співав. А приїду додому і обов’язково введемо цей чудовий твір у репертуар, сподобалася вона мені дуже…

P.S. Найкращий подарунок від земляків до ювілею творчої діяльності, за словами артиста, він отримав 12 травня під час концерту в Шполі. Сільський голова Сигнаївки Сергій Ошовський зі сцени повідомив, що за популяризацію української пісні Миколі Олексійовичу Шамраю рішенням депутатів сільської ради присвоєне звання «Почесний громадянин Сигнаївки». Посвідчення співаку вручили наступного дня під час його виступу в сільському будинку культури.

Спілкувалася Катерина Вальчиковська

Актуальні новини

Губить людей не вода...

on 20 липня 2018

Згідно з Всесвітнім рейтингом здоров’я, наша держава — 14-та із 183 країн за кількістю смертей, спричинених уживанням алкогольних напоїв (у...

Хто «гальмує» пільгове перевезення

on 20 липня 2018

Відбулося засідання комісії під головуванням заступника голови райдержадміністрації Ольги Шпиці, на якому спільно з сільськими головами обговорювалося питання пільгового перевезення...

А пенсіонери й не знають, що воно, оте ОТГ

on 13 липня 2018

Павлівка завжди була частиною Матусова і водночас вважалася ніби відокремленою. Багато років тут діяв успішний і знаменитий Матусівський радгосп, де...

В газети розширилася географія читачів

on 05 липня 2018

Другий рік розпочався, як редакція газети «Шполянські вісті» після роздержавлення шляхом перетворення стала ТОВ «Редакція газети «Шполянські вісті» і випускає...

Забудовники платять свої кошти, через бездіяльність міськради

on 05 липня 2018

Проблема з оновленням (коригуванням) генерального плану Шполи виникла не сьогодні і не вчора. Її вже називають «проблемою з бородою». Справа...

ЗАЯВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА

on 05 липня 2018

У День Конституції України Національна асоціація українських медіа (НАУМ) нагадує можновладцям, що право громадян на інформацію має найвищий конституційний захист....

За красою ставайте… у чергу

on 05 липня 2018

З одного боку, проблем в українців, як і в земляків-шполян, сьогодні вистачає. З іншого боку, наші жінки, якими б не...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.