­Поділіться новиною

Будь ласка, заповніть всі обов'язкові поля.
Я згоден з вашими правилами і умовами
Відправляючи цю форму, ви приймаєте нашу політику конфіденційності.
captcha
Перезавантажити
Поділитись новиною
Неділя, 20 січня 2019
-------------------------------
 
Ми на Facebook
 
<< < квітня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
          1 2
3 4 5 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Понад півстоліття минуло, як поїхав Микола Олексійович Шамрай з рідної Сигнаївки. Півстоліття, як один день… Та все ж з настанням весни мало не щороку мчить до маминої хати з далекого Санкт-Петербургу, аби вклонитися землі, що народила, побачитися з рідними людьми, виступити перед земляками з концертом.

Маючи співочу душу, гарний голос і неабияке почуття гумору, він за ці півстоліття не розгубив друзів на рідній землі, а щоразу їх більшає й більшає.

Нинішній рік для заслуженого артиста України і Росії особливий – він відзначає півстоліття творчої діяльності. З цієї нагоди відбулися концерти в Шполі і рідній Сигнаївці, а напередодні Микола Олексійович на прохання редакції погодився на інтерв’ю.

— Миколо Олексійовичу, як Ви потрапили на сцену?

— З дитинства любив співати, маю співочу і творчу родину. Тож після закінчення школи відразу подався до Києва — вступив на навчання до Київського театру оперети. Звідти й забрали до армії.

Хоча в армії мені теж пощастило – потрапив служити до військового ансамблю на Балтійському флоті. 5 років служби – 5 років творчості (посміхається).

Так вже сталося, що після служби в армії залишився у Ленінграді на все життя. Працював у Ленконцерті, згодом у 1978 році на запрошення Олександра Броневицького перейшов в ансамбль «Дружба», де співаю й до цих пір.

— На рідній землі Ви – завжди бажаний гість, земляки люблять Ваш голос, пісні у Вашому виконанні. Хвилюєтеся, коли співаєте для шполян?

— Ви знаєте, хвилююся. І навіть більше, ніж виступаючи деінде. Почуваюся тим молодим юнаком, який 50 років тому поїхав звідси, аби повертатися знову і знову.

— А курйози в вашій біографії артиста траплялися? Не секрет, що сценічне життя на них багате.

— О, їх так багато, що не відразу й вирізниш якийсь один. Розкажу краще про епізод зі творчого життя мого брата Петра. Вдень він працював у колгоспі, а після роботи поспішав на заняття хору, яким тоді керував Петро Кузевич. Одного дня, а тоді саме тривали жнива, день на роботі видався дуже напруженим. З самого ранку здавали зерно на тік, а ввечері хор мав виступати в Шполі в будинку культури. Приїхав Петро на виступ втомлений, очі злипаються, а від виступу не втечеш. Співав того дня хор дві пісні: «А Ленин такой молодой» і «Розпрягайте, хлопці, коней!». Друзі по сцені Петра збадьорювали, як могли, а в нього очі все одно закриваються. Та ще й партія в нього у пісні, після слів «Маруся, раз, два, три» він повинен висвистувати. Ну самі ж знаєте, не раз чули цю пісню. Друзі підтримували Петра з обох боків в останньому ряду хору, де стояли, а на висвистування пообіцяли, що розбудять, підштовхнувши. На тому й зійшлися. Петро собі стоїть, куняє, й тут раптом під час виконання пісні про Леніна хтось поруч штурхонув його, а він як за-а-асвистить. Керівник хору ледь не посивів, а ми цей випадок згадуємо й досі.

— Миколо Олексійовичу, у багажі ансамблю «Дружба» виступи не лише на просторах країн колишнього Радянського Союзу, а й за кордоном. В яких країнах Вам довелося побувати і з яким репертуаром?

— Географія виступів нашого ансамблю дійсно широка.  З концертами виступали у Північній і Південній Америці, Німеччині, Голландії, Бельгії. Попоїздили світами, побачили різні культури, почули пісні різних народів, та все ж для мене улюбленою залишається український романс «Чорнії брови, карії очі». Цю пісню, як і ще багато українських пісень, я залюбки виконую на концертах в різних країнах. Серед улюблених — «Ніч яка місячна», а от «Чом ти не прийшов», чесно зізнаюсь, не співав. А приїду додому і обов’язково введемо цей чудовий твір у репертуар, сподобалася вона мені дуже…

P.S. Найкращий подарунок від земляків до ювілею творчої діяльності, за словами артиста, він отримав 12 травня під час концерту в Шполі. Сільський голова Сигнаївки Сергій Ошовський зі сцени повідомив, що за популяризацію української пісні Миколі Олексійовичу Шамраю рішенням депутатів сільської ради присвоєне звання «Почесний громадянин Сигнаївки». Посвідчення співаку вручили наступного дня під час його виступу в сільському будинку культури.

Спілкувалася Катерина Вальчиковська

Актуальні новини

Не доставляють лише «Шполянські вісті»?

on 17 січня 2019

До редакції продовжують надходити телефонні повідомлення від читачів, які передплатили газету «Шполянські вісті» на 2019 рік. Так, після публікації «Саботаж...

Не допустили зриву навчального процесу В Іскреному

on 17 січня 2019

У той час, коли у всіх школах району після зимових канікул звично відновився навчальний процес, в Іскренській загальноосвітній школі І-ІІІ...

Чи встигли обрати сімейного лікаря?

on 17 січня 2019

Згідно з офіційними даними, у 2018 році кожен другий українець обрав собі сімейного лікаря. Немало з тих, хто не встиг...

Хрещенські морози відміняються

on 17 січня 2019

Українців цікавить, якою буде погода на Водохреща, 19 січня, адже традиційно цей період славиться справжніми хрещенськими морозами, снігом і льодом,...

Через суд з підприємця стягнуть борг

on 17 січня 2019

Господарським судом Черкаської області відкрито провадження у справі за позовом Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шполянської міської...

Посилки — по-новому

on 12 січня 2019

З початку року змінилися правила оподаткування товарів, що надходять із-за кордону. Нагадаємо, досі українці могли отримувати скільки завгодно посилок вартістю...

Інформмозаїка

on 12 січня 2019

Проблема з вчителями математики Проблема з кадрами в районі стосується не лише медицини, а й освіти. На одній з нарад в...

Copyright © Офіційний сайт газети «Шполянські Вісті». Всі права захищено. При використанні наших публікацій посилання на «Шполянські Вісті» обов’язкове.